Рішення

від 13.08.2019 по справі 908/1458/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/118/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2019 Справа № 908/1458/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С . при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" (69032 м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 19264196)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Серавік" (70435 Запорізька область Запорізький район, смт. Балабине, вул. Урицького, буд. 161, ідентифікаційний код юридичної особи 41417898)

про стягнення 19 046 грн. 19 коп.

за участю

представника позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

11.06.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Серавік" 16 978 грн. 00 коп. збитків, 573 грн. 53 коп. 3 % річних, 1 494 грн. 66 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1458/19 та визначено до розгляду судді Дроздової С.С.

Ухвалою суду від 13.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., відкрито провадження у справі 908/1458/19, присвоєно номер провадження 27/118/19.

Справа № 908/1458/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 04.07.2019.

Ухвалою суду від 04.07.2019 в порядку ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено до 13.08.2019.

Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Від позивача 13.08.2019 надійшло клопотання (вх. № 08-08/16652/19) про розгляд справи без участі представника позивача, зазначено, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 13.08.2019 не з`явились, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Письмового відзиву відповідач не надав. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача матеріали справи не містять, ухвали надіслані на його адресу повернулись до суду з позначкою пошти за закінченням строку зберігання . Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Компанія Серавік значиться за адресою вказаною в позовній заяві та на яку відправлялись поштові відправлення у вигляді ухвал суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1458/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

01.03.2018 між Приватним підприємством Наукове промислово-комерційне підприємство ТАТА (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ СЕРАВІК (Постачальник) був укладений Договір поставки № 1403 (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору речовини які містять вуглець.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити товар, найменування, кількість, асортимент та ціна якого узгоджуються сторонами в наданому рахунку, який є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно п. 2.1 Договору, оплата за товар відбувається по безготівковому розрахунку на рахунок Постачальника, що вказаний у даному Договорі.

Оплата за товар відбувається впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту передачі товару та підписання видаткової накладної обома сторонами. Датою сплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється до складу Покупця за рахунок Постачальника.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що передача товару здійснюється представнику Покупця за видатковою накладною при наданні належним чином оформленої довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктами 3.4 та 3.5 Договору, на вимогу Покупця Постачальник зобов`язаний видати, належним чином оформлену товарно-транспортну накладну. Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі та пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару Постачальником на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

У випадку невиконання або неналежного виконання однією зі сторін своїх зобов`язань, які призвели до заподіяння збитків іншій стороні, винна сторона зобов`язана відшкодувати такі збитки в повному обсязі понад неустойки, передбачені цим договором (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, Постачальник має статус платника ПДВ та податку на прибуток на загальних підставах.

Покупець також має статус платника ПДВ та податку на прибуток на загальних підставах, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 11640418 від 31.03.2006.

Протягом березня 2018 року відповідачем на виконання умов Договору поставлено позивачу товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними за цей період, а саме:

видаткова накладна на поставку речовин, які містять вуглець № 170301 від 17.03.2018 на суму-62496,00 грн.; ТТН на поставку речовин, які містять вуглець № 170301 від 17.03.2018 на суму - 62496,00 грн.;

видаткова накладна на поставку речовин, які містять вуглець № 210302 від 21.03.2018 на суму - 39372,00 грн.; ТТН № 210302 від 21.03.2018 на суму - 39372,00 грн.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Оплату за товар, поставлений за Договором поставки від 01.03.2018 року № 1403, на умовах відстрочення платежу на строк 5 (п`ять) календарних днів з моменту передачі товару та підписання видаткових накладних, позивач здійснив в повному обсязі, у розмірі 101868,00 гривень за платіжними дорученнями: № 109 від 26.03.2018 на суму 15000 грн., № 94 від 27.03.2018 на суму 15000 грн., № 105 від 28.03.2018 на суму 15000 грн., № 121 від 29.03.2018 на суму 15000 грн., № 156 від 30.03.2018 на суму 15000 грн., № 167 від 02.04.2018 на суму 15000 грн., № 191 від 03.04.2018 на суму 11868 грн.

Отже, умови Договору поставки від 01.03.2018 року № 1403 щодо оплати та поставки Товару Сторонами виконані у повному обсязі.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

У зв`язку із викладеним вище, ПП НПКО ТАТА подано скаргу на ТОВ КОМПАНІЯ СЕРАВІК до фіскальних органів, а саме: додано додаток № 8 до податкової декларації податку на додану вартість від 17.08.2018 за звітний період 07.2018 р., а саме: податкова накладна від 17.03.2018, з обсягом поставки 52080 грн., сума ПДВ 10416 грн. (не зареєстрована), податкова накладна від 21.03.2018 з обсягом поставки 32810 грн., сума ПДВ 6562 грн. (не зареєстрована).

Позивач вказав на те, що ТОВ КОМПАНІЯ СЕРАВІК встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав, а саме: на загальну суму 101 868,00 грн. в т.ч. ПДВ 16 978,00 грн. за результатами господарських операцій по договору поставки від 01.03.2018 року № 1403, внаслідок чого позивача було позбавлено права на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та отримання бюджетного відшкодування на додану вартість, тобто, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 978,00 грн., що спричинило Приватному підприємству "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" збитки на зазначену суму ПДВ.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками.

Отже, суми ПДВ, які позивач сплатив відповідачу у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно встановленого податковим законодавством порядку.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної не виконав.

Розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів, що є розділом II Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість підтверджується відсутність сплачених за поставлений відповідачем товар суми ПДВ (10 416 грн. та 6 562 грн., що разом складає - 16 978 грн.) у складі податкового кредиту, що визначався ПП НПКО ТАТА у відповідному звітному періоді, а саме: березень 2018.

Таким чином, позивачем було сплачено у березні 2018 р. до Державного бюджету України таку суму ПДВ, яка виявилася на 16 978,00 грн. більшою від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цьому ж звітному періоді, а саме: березень 2018.

Вказане підтверджує той факт, що позивачем без належних підстав були понесені додаткові витрати у розмірі 16 978 грн., які полягали у завищенні суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

З наведених вище норм вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 978,00 грн., тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

Положення п. 201.10 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи). При цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги платником згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015р., не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Отже, дії Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ СЕРАВІК" стали наслідком понесення Приватним підприємством "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" збитків в розмірі 16978 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, сума понесених збитків в розмірі 16978 грн. є доведеною, обґрунтованою та такою, що задовольняється судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 573 грн. 53 коп. - 3 % річних та 1494 грн. 66 коп. втрат від інфляції.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання випливають у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Заявлені збитки є виключно способом відшкодування шкоди, а не грошовим зобов`язанням, в зв`язку з чим, інфляційні втрати та річні відсотки на підставі ч.2 ст.625 ЦК України не можуть нараховуватися на збитки у грошовому вигляді.

Тому суд відмовляє в задоволенні суми 573 грн. 53 коп. - 3 % річних та 1494 грн. 66 коп. втрат від інфляції.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд позовні вимоги задовольняються частково.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься клопотання № 1153 від 07.06.2019 позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, однак, матеріали справи не містять належних доказів, в підтвердження суми, яку позивач поніс в процесі розгляду справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За таких обставин, клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи судом залишено без розгляду.

Позивач не позбавлений права повторно подати таку заяву в установлений чинним ГПК України строк.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Серавік", смт. Балабине, Запорізький район, Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Серавік" (70435 Запорізька область Запорізький район, смт. Балабине, вул. Урицького, буд. 161, ідентифікаційний код юридичної особи 41417898) на користь Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об`єднання "ТАТА" (69032 м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 19264196) 16 978 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. збитків, 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 19.08.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова