Рішення

від 06.08.2019 по справі 910/5484/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2019Справа № 910/5484/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛО ЖИТОМИР"

про стягнення 587 580,09 грн.

за участю представників:

від позивача: Стеценко О.Л.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛО ЖИТОМИР" про стягнення 652 213,97 грн. заборгованості за поставлений товар та надані послуги, з урахуванням пені та інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №0030/2017-р від 10.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" залишено без руху.

15.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5484/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11.06.2019.

В судовому засіданні 11.06.2019 відкладено підготовче засідання на 09.07.2019 про що постановлено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик у підготовче засідання, що відбудеться 09.07.2019.

20.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 у зв`язку із перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, підготовче засідання у справі № 910/5484/19 призначено на 24.07.2019.

В судовому засіданні 24.07.2019 судом розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог та встановлено наступне.

Суд розглянувши вищевказану заяву позивача про уточнення позовних вимог, встановив наступне. Так, у своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар та надані послуги у розмірі 437616,00 грн., пеню у сумі 73369,18 грн., 3% річних у сумі 17954,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 58640,91 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що вище зазначена заява позивача є по своїй суті заявою про зменшення позовних вимог.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв`язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

В судовому засіданні 24.07.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5484/19 до судового розгляду по суті на 06.08.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 06.08.2019 не з`явився, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 24.07.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №010305121706 та списком поштових відправлень від 29.07.2019.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 06.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛО ЖИТОМИР" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" (постачальник, позивач) укладений договір №0030/2017-р (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар, зазначений у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна сума цього договору визначається як сума вартості всіх Специфікацій (п. 2.1. договору).

Товар вважається таким, що поставлений покупцю, а право власності на товар та ризики його втрати переходять до покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних або актів приймання-передачі товару (п. 1.3. договору).

Згідно із п. 2.1. договору, конкретний асортимент, номенклатура, кількість, технічні характеристики, умови поставки та оплати товару вказуються в Специфікаціях і підписуються на кожну партію окремо.

За змістом пункту 3.1. договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з постачанням товару.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, покупець здійснює оплату за партію товару, зазначену в специфікації, шляхом безготівкових платежів на поточний рахунок постачальника після отримання рахунку-фактури постачальника та підписання сторонами відповідних видаткових накладних на протязі 5 робочих днів, якщо інше не узгоджено сторонами у специфікаціях або додаткових угод до даного договору. Датою платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно із до п. 8.2. договору, за порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не вчасно оплаченої партії товару за кожен день такої прострочки.

На виконання умов договору сторонами підписані Специфікації №1 від 10.10.2017, №2 від 06.11.2017, №3 від 10.11.2017, №4 від 05.12.2017, №5 від 28.12.2017, № 6 від 01.02.2018, №7 від 18.02.2018, №8 від 03.03.2018, №9 від 15.03.2018.

На виконання умов договору позивач у період з 05.01.2018 по 18.02.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 437 616,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №543 від 16.02.2018 на суму 59450,00 грн., №550 від 18.02.2018 на суму 56922,00 грн., №412 від 03.02.2018 на суму 64740,00 грн., №328 від 01.02.2018 на сумку 65220,00 грн., №137 від 12.01.2018 на суму 63394,00 грн., №223 від 19.01.2018 на суму 63626,00 грн., №70 від 05.01.2018 на суму 64264,00 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 437 616,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені (у редакції заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог) вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 73369,18 грн., 3% річних у сум 17954,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 58640,91 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №543 від 16.02.2018, №550 від 18.02.2018, №412 від 03.02.2018, №328 від 01.02.2018, №137 від 12.01.2018, №223 від 19.01.2018, №70 від 05.01.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 437 616,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 4.1. договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату поставленого відповідачем товару після отримання рахунку-фактури позивача та підписання сторонами відповідних видаткових накладних на протязі 5 робочих днів.

Видаткові накладні на поставку товару містять посилання на рахунки на оплату, що підтверджує фактичне отримання відповідачем рахунків на оплату.

Отже, останнім днем строку оплати за поставлений товар за видатковою накладною №70 від 05.01.2018 є 15.01.2018, за видатковою накладною №137 від 12.01.2018 - 19.01.2018, за видатковою накладною №223 від 19.01.2018 - 26.01.2018, за видатковою накладною №328 від 01.02.2018 - 08.02.2018, за видатковою накладною №412 від 03.02.2018 - 09.02.2018, за видатковою накладною №543 від 16.02.2018 - 23.02.2018, за видатковою накладною №550 від 18.02.2018 - 23.02.2018. Отже, строк виконання зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 437616,00 грн.

Між сторонами підписаний акт взаємних розрахунків згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором №0030/2017-р від 10.10.2017 станом на 28.02.2019 становить 437 616,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 437 616,00 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 437 616,00 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача (у редакції заяви про зменшення) пені у сумі 73369,18 грн., 3% річних у сумі 17954,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 58640,91 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснюється позивачем за 181 день прострочення в кожному періоді прострочення виходячи з розрахунку, що останнім днем строку оплати за видатковою накладною №70 від 05.01.2018 є 15.01.2018, за видатковою накладною №137 від 12.01.2018 - 19.01.2018, за видатковою накладною №223 від 19.01.2018 - 26.01.2018, за видатковою накладною №328 від 01.02.2018 - 08.02.2018, за видатковою накладною №412 від 03.02.2018 - 09.02.2018, за видатковою накладною №543 від 16.02.2018 - 23.02.2018, за видатковою накладною №550 від 18.02.2018 - 23.02.2018.

Нарахування 3% річних здійснено позивачем станом на 19.06.2019 виходячи з розрахунку зазначених вище дат останніх днів строку оплати за видатковими накладними.

Отже, нарахування пені та 3 % річних слід здійснювати за видатковою накладною №70 від 05.01.2018 з 16.01.2018, за видатковою накладною №137 від 12.01.2018 з 20.01.2018, за видатковою накладною №223 від 19.01.2018 - 27.01.2018, за видатковою накладною №328 від 01.02.2018 - 09.02.2018, за видатковою накладною №412 від 03.02.2018 - 10.02.2018, за видатковою накладною №543 від 16.02.2018 - 24.02.2018, за видатковою накладною №550 від 18.02.2018 - 24.02.2018

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 8.2. договору, відповідно до якого сторони погодили, що за порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не вчасно оплаченої партії товару за кожен день такої прострочки

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки пені у сумі 73369,18 грн. та 3% річних у сумі 17954,00 грн. судом встановлено, що розрахунки є вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем з місяців, в яких мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто за видатковими накладними №70 від 05.01.2018, №137 від 12.01.2018, №223 від 19.01.2018 - з лютого 2018 року, та за видатковими накладними №328 від 01.02.2018, №412 від 03.02.2018, №543 від 16.02.2018, №550 від 18.02.2018 - з березня 2018 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 52 932,94 грн., а тому позовні вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕПЛО ЖИТОМИР" (01054, м. Київ, вулиця ДМИТРІВСЬКА, будинок 18/24; ідентифікаційний код 39278413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕСТ ЕНЕРДЖИ" (03190, м. Київ, вулиця САРАТОВСЬКА, будинок 37, офіс 5; ідентифікаційний код 41262250) заборгованість у розмірі 437616,00 грн., пеню у сумі 73369,18 грн., 3% річних у сумі 17954,00 грн., інфляційні втрати у сумі 52932,94 грн., судовий збір у розмірі 8728,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.08.2019 .

Суддя О.В. Гулевець