Рішення

від 05.08.2019 по справі 911/1064/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1064/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрада"

до Дочірнього підприємства "Рітейл Іст"

про стягнення 129 088,32 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 22.04.2019 року надійшла позовна заява № 102 від 11.04.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрада" до Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" про стягнення 129 088,32 грн.

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/1064/19 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1064/19, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрада" про розгляд справи № 911/1064/19 в порядку спрощеного позовного провадження задовольнити, справу призначити до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

15.07.2019 року представником відповідача подано відзив, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що відсутні належні докази здійснення поставки товару, оскільки видаткові накладні не оформлені належним чином, а зобов`язання по оплаті товару настане після виконання позивачем п. 3.6. Договору, а саме, надання належним чином оформлених накладних. Крім того, відповідач посилаючись на п. 7.9 Договору, вважає, що строк оплати за поставлену продукцію не настав, оскільки відсутні докази реалізації товару. Окрім того, відповідач повідомляє суд про те, що позивачем не враховано при розрахунку позову ще одну видаткову накладну на повернення товару № 2218560356 від 25.10.2018 року на суму 1 060,50 грн. Також відповідач, спростовуючи заявлені позивачем позовні вимоги, надає частковий перелік залишків нереалізованого товару на суму 6 135,92 грн.

Позивач 30.07.2019 року подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що неістотні недоліки оформлення видаткових накладних та ненадання позивачем супровідної документації відповідачу, не є підставою для невизнання спірних поставок Товару, оскільки такий Товар було прийнято відповідачем без зауважень. Також, зазначає про те, що відповідач, в порушення п. 7.13 Договору отримував надіслані позивачем Акти звірки взаєморозрахунків, однак залишав їх без відповіді та задоволення. Окрім того зазначав, що протягом періоду поставки спірного Товару відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про повернення Товару із відомостями щодо його нереалізації чи спливу строку придатності тощо, як це передбачено п. 3.7.1 Договору. Відтак, відсутність доказів реалізації Товару не може свідчити про можливість відповідача не оплачувати поставлений позивачем та прийнятий відповідачем Товар. Окрім того, щодо наданого відповідачем часткового переліку залишків нереалізованого товару на суму 6 135,92 грн., позивач зазначає, що вказаний перелік не містить відомостей щодо місця перебування товару та відомостей щодо видаткових накладних за якими цей товар було отримано відповідачем. Наголошує на тому, що до даного часткового переліку залишків не додано акту інвентаризації залишків товару за місцем його зберігання та за підписом працівників відповідача, які несуть матеріальну відповідальність. Також, позивач визнав, що ним помилково не було враховано повернення відповідачем 25.10.2018 року товару на суму 1 060,50 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетрада" (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рітейл Іст (далі - відповідач, Покупець) 01.06.2018 року було укладено Договір № РІ038275 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із замовленням Покупця, поставити Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору Товар поставляється Постачальником у відповідності з замовленням Покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в Замовленні.

Відповідно до 7.1 Договору Покупець оплачує Товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на Товар в специфікації вказується у гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ).

Пунктом п. 7.8 Договору встановлено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка Товару.

У відповідності до п. 7.9 Договору, оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника щосереди кожні 14 днів після реалізації Товару. При цьому, сторони домовились про те, що Покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 року.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, позивач за період з 11.07.2019 року по 16.07.2019 року поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 303 735,70 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками. Факт поставки товару відповідачу також підтверджується товарно-транспортними накладними за означений період, копії яких долучено до матеріалів справи.

В подальшому відповідач здійснив повернення залишку непроданого товару, що підтверджується накладними на повернення за період з 30.10.2018 року по 27.12.2018 року на загальну суму 174 647,38 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення п. 7.9 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого за період з 11.07.2019 року по 16.07.2019 року Товару не виконав, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою АТ Універсал Банк , де зазначено, що на рахунок позивача від відповідача за період з 27.07.2018 року по 18.04.2019 року грошові кошти не надходили.

Внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість з оплати поставленого Товару за спірний період в сумі 129 088,32 грн. (303 735,70 грн. поставленого товару - 174 647,38 грн. повернутого товару).

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 129 088,32 грн. основного боргу.

В ході розгляду спору, відповідачем подано відзив, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що відсутні належні докази здійснення поставки товару, оскільки видаткові накладні не оформлені належним чином, а зобов`язання по оплаті товару настане після виконання позивачем п. 3.6. Договору, а саме, надання належним чином оформлених накладних. Крім того, відповідач посилаючись на п. 7.9 Договору, вважає, що строк оплати за поставлену продукцію не настав, оскільки відсутні докази реалізації товару. Окрім того, відповідач повідомляє суд про те, що позивачем не враховано при розрахунку позову ще одну видаткову накладну на повернення товару № 2218560356 від 25.10.2018 року на суму 1 060,50 грн. Також відповідач, спростовуючи заявлені позивачем позовні вимоги, надає частковий перелік залишків нереалізованого товару на суму 6 135,92 грн.

Спростовуючи викладене відповідачем у відзиві, позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що неістотні недоліки оформлення видаткових накладних та ненадання позивачем супровідної документації відповідачу, не є підставою для невизнання спірних поставок Товару, оскільки такий Товар було прийнято відповідачем без зауважень. Також, зазначає про те, що відповідач, в порушення п. 7.13 Договору отримував надіслані позивачем Акти звірки взаєморозрахунків, однак залишав їх без відповіді та задоволення. Окрім того зазначав, що протягом періоду поставки спірного Товару відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про повернення Товару із відомостями щодо його нереалізації чи спливу строку придатності тощо, як це передбачено п. 3.7.1 Договору. Відтак, відсутність доказів реалізації Товару не може свідчити про можливість відповідача не оплачувати поставлений позивачем та прийнятий відповідачем Товар. Окрім того, щодо наданого відповідачем часткового переліку залишків нереалізованого товару на суму 6 135,92 грн., позивач зазначає, що вказаний перелік не містить відомостей щодо місця перебування товару та відомостей щодо видаткових накладних за якими цей товар було отримано відповідачем. Наголошує на тому, що до даного часткового переліку залишків не додано акту інвентаризації залишків товару за місцем його зберігання та підписом матеріально відповідальних осіб відповідача. Також, позивач визнав, що ним помилково не було враховано при розрахунку позову повернення товару на суму 1 060,50 грн.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалося, п. 7.9 Договору погоджено, що оплата товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації щосереди кожні 14 днів, що свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України.

Однак, з огляду на зміст ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, наведена норма законодавства визначає безумовність оплати поставленого товару і не передбачає можливості застосування відкладальної обставини, яка не є тотожною поняттю строку, наведеного у відповідній нормі.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено можливості визначення строку оплати поставленого товару з відкладальною обставиною, щодо якої не відомо настане вона чині. У зв`язку з чим, оскільки умови Договору не містять визначення строку оплати в розумінні ст. 251 Цивільного кодексу України, відсутні підстави вважати, що договором погоджено інший строк оплати поставленого товару, ніж наведено в ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що поставка товару на користь відповідача відбулася ще у 2018 році, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі Покупця.

Відповідно до п. 3.7.1 Договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж в мережі "Фуршет" для вказаної категорії товару або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, Покупець направляє на адресу уповноваженого представника Постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, який Постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця, вивезти такий товар зі складу Покупця.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався до позивача із повідомленням про вивезення поставленого Товару.

Так, згідно п. 7.13 Договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов`язані підписувати Акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків по спірному Договору станом на 29.03.2019 року на суму 129 088,32 грн., який відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку про наявність ознак зловживання відповідачем умовою Договору про залежність настання строку оплати від факту реалізації отриманого товару. Крім того, відповідач не надає позивачу відомостей щодо реалізації/поверенння/псування/недоліків Товару, що є свідченням приховування, перешкоджання з`ясуванню обставин, від настання яких залежить виникнення його обов`язку з оплати отриманого товару, що може кваліфікуватися судом як недобросовісне перешкоджання відповідачем встановленню цієї обставини, що є для нього невигідним.

У зв`язку з чим, суд погоджується із твердженнями позивача щодо того, що наданий відповідачем частковий перелік залишків нереалізованого товару на суму 6 135,92 грн. не може бути належним доказом нереалізації наведеного в позові Товару, оскільки даний перелік не містить ні відомостей щодо видаткових накладних за якими цей товар було отримано відповідачем, ні місць де даний Товар знаходиться, відтак у суду взагалі відсутня можливість встановити факт того, що зазначений в частковому переліку нереалізованого товару Товар був поставлений саме за спірним Договором.

Таким чином, станом на момент розгляду справи судом встановлено факт отримання відповідачем спірного Товару. Відповідач не спростував існування заборгованості, правом на повернення товару не скористався, не надав суду доказів оплати Товару.

Враховуючи, що позивачем визнано те, що ним при розрахунку позову помилково не було враховано повернення відповідачем поставленого згідно спірного Договору Товару на суму 1 060,50 грн., провадження у справі в частині вимог про стягнення 1 060,50 грн. основного боргу підлягає закриттю судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору у відповідній частині.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 128 027,82 грн. (129 088,32 грн. - 1 060,50 грн.).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 128 027,82 грн. основного боргу. В частині позовних вимог про стягнення 1 060,50 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 920,41 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрада" до Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" про стягнення 129 088,32 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд.6-Г, код 38903507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетрада" (08161, Києво-Святошинський р-н с. Тарасівка, вул. Київська, 77/9, код 21682819) 128 027 (сто двадцять вісім тисяч двадцять сім) грн. 82 коп. боргу та 1 920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн.41 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 060, 50 грн. основного боргу закрити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.08.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін