Рішення

від 15.08.2019 по справі 917/1285/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2019 Справа № 917/1285/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпастех", Код за ЄДРПОУ 36044807, вул. Героїв Koмсомольців 49Б, м. Одеса, 65055, адреса для листування: а\с 61, м. Одеса, 65009

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мейкор , 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, буд.1/27, Код ЄДРПОУ 39798952

про стягнення 34 247, 33 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представники позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віпастех" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мейкор про стягнення 34 247, 33 грн. заборгованості по договору про поставку (укладений у спрощений спосіб), що включає суму основного боргу у розмірі 31652,13 грн., 512,50 грн. 3 відсотки річних та інфляційні збитки у розмірі 2 082,70 грн.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалою від 29.07.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 15.08.19, викликати учасників справи у судове засідання, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвали суду надсилалися учасникам справи рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці відповідної ухвали.

Відповідач до початку розгляду справи по суті надав відзив, в якому визнав борг у повному обсязі (вх. № 8627).

В судове засідання 15.08.19 представники сторін не з`явилися.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач стверджує, що відповідачем був виставлений рахунок № 57 від 01.09.2018 року на загальну суму 43795,85 грн. Відповідно до виставленого Відповідачем рахунку № 257 від 01.09.2018 року, Позивач оплатив 43795,85 грн.

Відповідно до видаткової накладної №299 від 11.09.2017 року відповідач поставив товар на суму 11143,72 грн.

Позивач вказує, що 20 березня 2018 року Позивач направив письмову вимогу щодо повернення коштів у розмірі 32652,13 грн., а 07 серпня 2018 р. направив письмову претензію з вимогою повернути сплачену суму коштів у розмірі 32652,33 грн.

17 вересня 2018 року Відповідач надіслав лист №15/1-09/2018 від 17 вересня 2018 року, відповідно до якого Відповідач прийняв на себе обов`язок сплатити борг у розмірі 32 652 грн. з ПДВ частковими сплатами строк з 31.03.2018 року до 31.12.2018 року щомісячно.

За твердженням позивача, у вищезазначений період у рахунок повернення грошових коштів було сплачено 1000,00 грн.

Оскільки відповідач дій, спрямованих на повернення коштів у розмірі 32652,33 грн., не вчинив, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 34 247, 33 грн. заборгованості по договору про поставку (укладений у спрощений спосіб), що включає суму основного боргу у розмірі 31652,13 грн., 512,50 грн. 3 відсотки річних та інфляційні збитки у розмірі 2 082,70 грн.

При вирішенні спору, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (поставка товару позивачем, оплата товару відповідачем) свідчать про виникнення між сторонами правовідносин, що випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач оплатив відповідачу 43795,85 грн.

Відповідно до видаткової накладної №299 від 11.09.2017 року відповідач поставив товар на суму 11143,72 грн.

17 вересня 2018 року Відповідач надіслав лист №15/1-09/2018 від 17 вересня 2018 року, відповідно до якого Відповідач прийняв на себе обов`язок сплатити борг у розмірі 32 652 грн. з ПДВ частковими сплатами строк з 31.03.2018 року до 31.12.2018 року щомісячно.

Матеріалами справи підтверджується твердження позивача, що у вищезазначений період у рахунок повернення грошових коштів відповідачем було сплачено 1000,00 грн.

Решта грошових коштів у розмірі 31 652,13 грн відповідачем повернута не була. Вказане відповідачем при розгляді справи не спростовувалося.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач доказів, які б свідчили про повернення ним грошових коштів за оплачений і непоставлений товар позивачу або спростовували б доводи останнього, суду не надав.

Як зазначалося вище, відповідач визнав у відзиві повністю суму основного боргу у розмірі 31 652,13 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31 652,13 грн вартості оплаченого, однак непоставленого товару (попередньої оплати) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Враховуючи порушення відповідачем обов`язку по поверненню суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України: 512,50 грн 3% річних - з 01.01.2019 по 16.07.2019 та 2 082,70 грн інфляційних втрат - з грудня 2018 року по червень 2019 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо законності нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд вказує, що обов`язок повернути отриману передоплату, тобто виконати грошове зобов`язання у відповідача виник після направлення ним позивачу 17 вересня 2018 року листа №15/1-09/2018 від 17 вересня 2018 року, відповідно до якого Відповідач прийняв на себе обов`язок сплатити борг у розмірі 32 652 грн. з ПДВ частковими сплатами строк з 31.03.2018 року до 31.12.2018 року щомісячно.

Відтак, оскільки відповідач зобов"язався повернути отримані кошти, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Відповідач визнав у відзиві повністю суму нарахувань 3% річних та інфляційних.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 512,50 грн 3% річних та 2 082,70 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку визнання відповідачем вказаних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з наступних сум: судовий збір за подання позовної заяви, який було сплачено у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується документом сплати судового збору. Крім того, у позові зазначено, що Відповідач планує понести у даному судовому процесі судові витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 25 000,00 грн., що складає вартість договору на надання правової допомоги.

Судом враховано, що докази понесення судових витрат на правову допомогу позивачем не надано.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, частково покладається на відповідача в сумі 960,50 грн. Судовий збір в сумі 960,50 грн. (50% від суми визнаного позивачем боргу) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мейкор , 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, буд.1/27, Код ЄДРПОУ 39798952 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпастех", Код за ЄДРПОУ 36044807, вул. Героїв Koмсомольців 49Б, м. Одеса, 65055, адреса для листування: а\с 61, м. Одеса, 65009 основний борг у розмірі 31652,13 грн., 3 відсотки річних у розмірі 512,50 грн., інфляційні у розмірі 2 082,70 грн. та 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Віпастех" (код за ЄДРПОУ 36044807, вул. Героїв Koмсомольців 49Б, м. Одеса, 65055, адреса для листування: а\с 61, м. Одеса, 65009) з Державного бюджету України 960,50 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 204 від 18.07.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.08.2019р.

Суддя Киричук О.А.