Рішення

від 05.08.2019 по справі 160/5075/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Справа № 160/5075/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ДНЕПР про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

03 червня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ДНЕПР , в якому позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ДНЕПР на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік у розмірі 112 908, 00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських осіб з інвалідністю, фізичних осіб, працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця. Одночасно, вимогами статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що підприємства, установи і організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для відповідача на 2018 рік цей норматив робочих місць для інвалідів було встановлено у кількості 2 робочих місця, що підтверджується Розрахунком суми позову. Оскільки, на підприємстві в 2017 році кількість незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю складало 2 одиниці, відповідач повинен був до 15.04.2019 року самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 112 908,00 грн. Відповідачем адміністративно - господарські санкції не сплачені, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для надання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дні отримання копії ухвали.

03.06.2019 року до суду від відповідача - ТОВ Агро - Днепр надійшов відзив на позовну заяву в якому просять у задоволенні позову відмовити у зв`язку із відсутністю з його боку порушень норм Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Так, відповідачем зазначено, що ТОВ Агро - Днепр 16.01.2019 року до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів (Форма 10-ПІ) за 2018 рік в якому помилково було заначено про кількість незайнятих місць для працевлаштування інвалідів та розраховано штрафні санкції у розмірі 112 908,00 грн. Оскільки, законодавством не передбачено механізму виправлення помилок у поданій до Фонду звітності, а підприємством норматив працевлаштування інвалідів у 2018 році виконано, відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч. 1 ст. 257 КАС України).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 258 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У відповідності до положень частин 1, 2 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судом встановлено, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, за формою 10-ПІ за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила у 2018 році 50 осіб із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 56454,00 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 112908,00 грн.

Таким чином, відповідно до поданого Звіту на підприємстві не виконаний норматив щодо працевлаштування двох осіб з інвалідністю в 2018 році.

Згідно з Розрахунком суми адміністративно - господарських санкцій, який наданий позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до 4% нормативу складає - 2 особи (50х0,04=2), кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю складає - 2 одиниці, тобто, сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 112908,00 грн. (56454,00 х 2 = 112908,00 грн.), які не були сплачені у встановлені законом строки, що підтверджується Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік (Форма № 10 - ПІ).

Проте, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на те, що при поданні Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма 10-ПІ) в ході його заповнення працівником підприємства була допущена помилка, та невірно вказано середньооблікову кількість штатних працівників. Так, в рядку 2 Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не було зазначено про те, що в штаті підприємства працює 2 особи з інвалідністю.

З наданих до суду доказів вбачається, що протягом 2018 року на підприємстві АГРО-ДНЕПР працювали троє осіб з інвалідністю.

Так, з 16.05.2008 року на підприємстві на посаді - різнорабочий працює ОСОБА_1 , що має третю групу інвалідності (довідка про встановлення інвалідності серії 2-18 АЄ №047387), наказ про прийняття на роботу № 8 від 16.05.2008.

З 05.05.2008 року на підприємстві на посаді - токар працює ОСОБА_2 , що має третю групу інвалідності (довідка серії 12 ААБ № 207522), наказ про прийняття на роботу № 4 від 05.05.2008.

В період з 01.12.2011 року по 10.07.2018 року на підприємстві на посаді токар працював ОСОБА_3 , що має третю групу інвалідності (пенсіонне посвідчення Є №016629 від 03.12.2016 року), наказ про прийняття на роботу № 67 від 01.12.2011 року, наказ про звільнення з роботи № 73 від 10.07.2018 року.

Вказані обставини підтверджується залученими до матеріалів справи податковими розрахунками сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 2018 рік в яких відображено про нарахування та сплату на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми доходу та утриманого податку, а також звітами про суми нарахованої заробітної плати вказаним особам, платіжними дорученнями про перерахування заробітної плати.

Тобто, судом встановлено, що фактично на підприємстві протягом 2018 рік у працювали щонайменше двоє осіб з інвалідністю.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ТОВ АГРО-ДНЕПР були виконані обов`язки щодо працевлаштування інвалідів, передбачені Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд погоджується з доводами відповідача, що порядок подачі коригування або виправлення помилок у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів (форма 10 ПІ) Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 не передбачений.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідачем у повному обсязі виконано покладений на нього обов`язок щодо працевлаштування інвалідів, дотримано існуючі правила здійснення господарської діяльності щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та вжито всіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення працевлаштування інвалідів на власне підприємство.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено обставини порушення з боку відповідача обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52) до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ДНЕПР (код ЄДРПОУ 30627436, м. Дніпро, вул. Саранська, 57) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева