Рішення

від 19.08.2019 по справі 200/8884/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 р. Справа№200/8884/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2019 року шляхом надсилання поштою позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області та просить суд:

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області Код ЄДРПОУ: 23346787, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5 в припиненні/призупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб - протиправною.

Зобов`язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області Код ЄДРПОУ: 23346787, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5 виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість з виплати пенсії за період з 01 травня 2018 року по 30 серпня 2018 року та з жовтня 2018 по листопад 2018 рік.

В частині присуджених виплат пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконати негайно.

19 липня 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження

05 серпня 2019 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була припинена без прийняття відповідного рішення, до з`ясування фактичного місця проживання. Також відповідач вважає, що позивач у визначеному законодавством порядку не вживав заходів, спрямованих на отримання належної йому суми пенсійних виплат та у зв`язку з цим не зміг отримати вказані виплати, тобто реалізувати гарантоване Конституцією право. Посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України; зареєстровано, як внутрішньо переміщена особа в місто Краматорськ, Донецька область відповідно довідки від 05 жовтня 2017 року та перебуває на обліку у відповідача; відповідно до довідки про нарахування та виплату пенсії вбачається, що з 01 травня 2018 року по 30 серпня 2018 року та з жовтня 2018 по листопад 2018 рік включно позивачу нараховано суми пенсії, але фактично не виплачено.

Інших доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати пенсії позивачеві з зазначеної дати відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідачем не приймалось.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

За таких обставин позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Щодо заяви відповідача про порушення строку зверхня позивач із даним позовом.

Так, нормами статті 46 зазначеного Закону встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується, нарахування пенсії продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України. Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком, а клопотання відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог поза межами 6-місячного строку задоволенню не підлягає.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Нормами ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 19 липня 2019 року відстрочено сплату судового збору у сумі 768,40 грн.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області про визнання дії відповідача в припиненні/призупиненні виплати пенсії позивачу після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб - протиправною; зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії за період з 01 травня 2018 року по 30 серпня 2018 року та з жовтня 2018 по листопад 2018 рік - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року.

Зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787, 84302, вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область) сплатити заборгованість по пенсії за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова