Рішення

від 29.07.2019 по справі 320/2452/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року № 320/2452/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шашко А.С.,

представника позивача - Головка О.С.,

представника відповідача - Береза Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Вежа" до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма-Вежа" з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 02.04.2019 №КВ669/1760/АВ/ГД/ФС-261.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було безпідставно прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 250380,00 грн, з посиланням на недодержання законодавства про працю, а саме - допуск до роботи працівників без укладення трудового договору, та допуск до роботи працівників без повідомлення територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку юридичної особи, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач вказує, що на момент проведення перевірки посадова особа відповідача дійшла до помилкового висновку, що особи, які перебували на об`єкті перевірки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мали протиправні трудові відносини з ТОВ "Фірма-Вежа", оскільки у дійсності, ОСОБА_2 офіційно працює у позивача на посаді головного інженера з 01.03.2006, а ОСОБА_1 взагалі не був працевлаштований у позивача та під час інспекційного відвідування перебував на об`єкті як гість. Також, позивач вважає, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, зокрема інспекційне відвідування проведено не за зареєстрованим місцем знаходження ТОВ "Фірма-Вежа", акт за результатами перевірки складений у відсутності позивача, а справа про накладення штрафу розглянута не уповноваженою особою та з порушенням права позивача на участь у процесі її розгляду.

Відповідач з позовом не погодився, свої заперечення висловив у письмовому відзиві, в якому зазначив, що перевірка ТОВ "Фірма-Вежа" на предмет додержання законодавства про працю проведена на підставі та у відповідності до чинного законодавства. При цьому, за результатами інспекційного відвідування встановлено, що господарська діяльність позивача здійснювалась за участі найманих працівників, з якими не укладено трудові договори та не повідомлено про таке працевлаштування орган фіскальної служби. Зважаючи на зазначене, відповідач переконаний, що відсутні правові підстави для скасування постанови про накладення штрафу, оформленої за наслідками перевірки.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на користь Головного управління Держпраці у Київській області з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма-Вежа (код ЄДРПОУ 33763327) штрафу у розмірі 250380,00 грн, в рамках виконавчого провадження №59191790, з виконання постанови від 02.04.2019 №КВ 669/1760/АВ/ТД/ФС-261.

У судове засідання, призначене на 29.07.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача адміністративний позов не визнав, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, на адресу Головного Управління Держпраці у Київській області 04.03.2019 надійшла заява громадянина ОСОБА_3 , в якій останній з підстав відсутності офіційного оформлення його на роботу та не виплати повного розміру заробітної плати, просив провести перевірку ТОВ "Фірма-Вежа".

У зв`язку із наведеним, наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 07.03.2019 №1267 "Про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Фірма-Вежа", наказано начальнику (інспектору праці) відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці Калініну О.О . організувати проведення інспекційного відвідання на предмет додержання законодавства про працю ТОВ "ТОВ "Фірма-Вежа", код ЄДРПОУ 33763327, юридична адреса: вул. Декабристів, буд.1, кв. 56, м. Київ, 08600.

У подальшому, Головним управлінням Держпраці у Київській області було видано направлення про проведення інспекційного відвідування від 11.03.2019 №669 на предмет дотримання вимог законодавства про працю, не оформлення трудових відносин ТОВ "Фірма-Вежа", код ЄДРПОУ 33763327, юридична адреса: 08600, Київська облась, м. Васильків, вул. Декабристів, буд.1, кв. 56.

14 березня 2019 року позивачу було вручено вимогу про надання переліку документів та визначено строк для їх надання до 13-00 год. 15.03.2019.

Судом встановлено, що 15.03.2019 інспектором Головного управління Держпраці у Київській області Гладким Я.М. було складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ 669/1760/AB, а саме - ТОВ ФІРМА-ВЕЖА , яким виявлено порушення позивачем:

1. Частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України.

2. Частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

3. Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413.

Згідно змісту акту, підставою для таких висновків стало те, що під час інспекційного відвідування ТОВ ФІРМА-ВЕЖА 14.03.2019 за адресою ведення господарської діяльності: Київська область , м . Васильків , вул. Чкалова, буд.40 , було виявлено факти допуску найманих працівників до виконання службових обов`язків без укладання трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями, та без подання повідомлення про прийняття на роботу працівників, а саме - продавця - гр. ОСОБА_1 , головного інженера - гр. ОСОБА_5

Інспекторами сформовано висновок, що роботи названих осіб мають системний характер, виконуються у трудовому колективі згідно з графіком роботи закладу під керівництвом відповідальних осіб, що є прямими ознаками трудових відносин.

Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 15.03.2019 №КВ 669/1760/AB був направлений позивачу поштою цінним листом з поштовим ідентифікатором 0420200036114 20.03.2019, що підтверджується відомостями з конверту про дату оформлення та відстеженням відправлення на офіційному Веб-сайті Укрпошта.

Надалі, 05.04.2019 позивачем було отримано поштою рекомендований лист від Головного управління Держпраці у Київській області від 26.03.2019 №44/3/19/4784, в якому містилося повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ ФІРМА-ВЕЖА , розгляд якої призначено на 02.04.2019 о 10-30 год.

23 квітня 2019 року позивач отримав постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.04.2019 №КВ 669/1760/АВ/ГД/ФС-261, у відповідності до якої на ТОВ ФІРМА-ВЕЖА накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

На переконання позивача, висновки перевірки є необґрунтованими, а постанова про накладення штрафу є протиправною, тому ТОВ ФІРМА-ВЕЖА звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд керувався наступним.

Постановою КМ України від 11.02.2015 № 100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням КМ України від 16.09.2015 № 929-р Питання Державної служби з питань праці , на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою КМ України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, Головне управління Держпраці в Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Відповідно до статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Як з`ясовується із дослідження оскаржуваної постанови, вона прийнята та підписана першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області - В. Андрієнко, тобто уповноваженою посадовою особою, що спростовує доводи позивача про відсутність права у відповідача приймати оскаржувану постанову, та відповідно накладати штраф.

У той же час, щодо дотримання відповідачем передбаченої законодавством процедури та суті виявленого у ході інспекційного відвідування порушення, суд зазначає наступне.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп.6 п.5 Порядку № 295, інспекційне відвідування проводиться: за інформацією зокрема Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України Про відпустки); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

За правилами пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №265 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

З урахуванням статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У ході судового розгляду судом встановлено та підтверджується відомостями з акта перевірки, що фактично, інспекційне відвідування 14.03.2019 проведено за наступною адресою: м. Васильків, вул. Чкалова, буд. 40 .

При цьому, матеріали справи свідчать, що як юридичною адресою ТОВ "ФІРМА-ВЕЖА", так і адресою провадження господарської діяльності, є: вул. Декабристів, буд. 1 , кв. 56, м. Васильків, Київська область, 08600 .

Вказана обставина підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та поданими позивачем статистичними даними - Структурним обстеженням підприємства за 2018 рік.

У свою чергу, відповідачем не надано будь-яких доказів та не зазначено жодних підстав, що слугували причиною для висновків про те, що підприємницьку діяльність позивач здійснює саме за адресою: м. Васильків, вул. Чкалова, буд. 40 , куди головним державним інспектором було вчинено відвідання.

Суд констатує, що прибувши на інспекційне відвідування у приміщення за адресою: м. Васильків, вул. Чкалова, буд. 40 , відповідач перебував у домоволодінні гр. ОСОБА_1 , однак не у місці провадження господарської діяльності ТОВ "ФІРМА-ВЕЖА".

Така обставина вказує на те, що 14.03.2019 службовою особою Головного управління Держпраці в Київській області фактично не здійснено інспекційного відвідування позивача, а тому всі висновки відповідача, сформовані за результатом такого відвідування, є безпідставними.

Між тим, відповідно до вимог пункту 20 Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Судом встановлено, що Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 15.03.2019 №КВ 669/1760/AB був направлений позивачу поштою цінним листом.

Відповідно до вимог п. 26 Порядку №295 визначено вичерпний перелік підстав та умов направлення Акту об`єкту відвідування поштою, а саме: у разі відмови від підписання керівником або уповноваженою особою об`єкта відвідування або за неможливості особистого вручення Акта.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів відмови позивача від підпису Акту, а також, не наведені і будь-які інші об`єктивні підстави неможливості особистого вручення позивачу Акту саме 15.03.2019.

Тому, суд зазначає, що відповідачем порушено вимоги пункту 20 Порядку №295.

Стосовно самої суті виявлених відповідачем порушень, суд зазначає.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, у межах спірних правовідносин необхідно встановити факт порушення ТОВ "ФІРМА-ВЕЖА" вимог трудового законодавства, встановлених під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вимогами частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність саме за "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору".

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження висновків акта перевірки, зокрема відповідачем не наведено, яким чином встановлено порушення вимог законодавства про працю, зокрема враховуючи що інспекційне відвідування ТОВ "Фірма-Вежа" проводилось не за місцем провадження господарської діяльності.

Так, інспектором Гладким Я.М. в акті вказано, що ним встановлено факт допуску двох найманих працівників до виконання службових обов`язків, без укладення трудових договорів та без подання повідомлення про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Однак, зі змісту акту взагалі не убачається на підставі чого, і яким саме чином інспектором встановлено факт допуску двох найманих працівників до виконання службових обов`язків, без укладення трудових договорів. Інспектором не наведено жодного належного, об`єктивного доказу підтвердження такого факту.

Також, в акті відповідачем стверджено, що ним встановлено, що працівники виконують наступні роботи: продавця непродовольчих товарів та інженера. А також, що всі роботи носять системний характер, виконуються в трудовому колективі, згідно з графіком роботи закладу, під керівництвом відповідальних осіб. Проте, зі змісту акту неможливо встановити на підставі чого, та яких саме об`єктивних доказів інспектор дійшов висновку про встановлення викладених ним обставин, їх системність, наявність трудового колективу, а також наявність відповідного графіку роботи тощо.

Суд звертає увагу також на те, що у відповідності до відомостей, вказаних в акті інспекційного відвідування, процес відвідування зафіксовано засобами відеотехніки, проте у ході судового засідання представником відповідача зазначено, що надання відео фіксації є неможливим.

Натомість, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 дійсно працює у позивача на посаді головного інженера з 01.03.2006 та є офіційно працевлаштованим, отримує заробітну плату з якої сплачуються податки у встановленому законом порядку, на що вказують: наказ ТОВ "Вірма-Вежа" від 01.03.2006 №2-К, довідка про доходи ОСОБА_5 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

У той же час, ОСОБА_1 було допитано судом у якості свідка, та встановлено, що останній взагалі не перебуває у трудових відносинах із ТОВ "Вірма-Вежа", а 14.03.2019 знаходився у приміщенні як гість, оскільки є родичем власника - ОСОБА_1 , тому часто перебуває на його території.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність порушення з боку позивача вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Крім того, встановлена вище протиправність дій щодо здійснення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю ТОВ "Вірма-Вежа" виключає правомірність застосування штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

Важливим для врахування, на думку суду, є й та обставина, що відповідно до п. 10 Порядку №295, тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва, - два робочих днів.

Відповідно до вимог частини третьої статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами мікропідприємництва є: юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суд звертає увагу, що згідно із статистичними даними за 2018 рік, наявними у матеріалах справи, середня облікова кількість працівників позивача не перевищує 10 осіб, а річний дохід не перевищує 2 млн. євро, що відносить ТОВ "Вірма-Вежа" до суб`єктів мікропідприємництва, у зв`язку із чим, тривалість інспекційного відвідування позивача не може перевищувати двох робочих днів.

Як убачається із наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 07.03.2019 №1267 "Про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Фірма-Вежа", службовій особі відповідача наказано провести інспекційне відвідування з 11.03.2019 по 22.03.2019, тобто протягом 10 днів, що суперечить приписам Порядку №295.

Водночас, з направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.03.2019 №669 встановлюється, що воно дійсне з 11.03.2019, однак, дата завершення його дії не вказана. При цьому, враховуючи положення Порядку №295, строком дії направлення від 11.03.2019 №669 має бути - з 11.03.2019 по 12.03.2019.

У той же час, згідно відомостей акту інспекційного відвідування, таке відвідування здійснено головним державним інспектором з 14.03.2019 по 15.03.2019, тобто, на підставі направлення на перевірку, яке вже втратило свою дію.

Беручи до уваги вищезазначене, постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.04.2019 №КВ 669/1760/АВ/ГД/ФС-261, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Фірма-Вежа" підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3755,70 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 06.05.2019 №79 та від 31.05.2019 №99.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області.

Також, позивачем заявлені вимоги щодо розподілу судових витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу у розмірі 33450,00 грн.

В обґрунтування заявленої суми, позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 03.05.2019 №02/05/19, детальний опис витрат на правову допомогу за договором від 03.05.2019 №02/05/19, оформлений 04.07.2019, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 03.05.2019 №02/05/19 та детальний опис витрат на правову допомогу за договором від 03.05.2019 №02/05/19, оформлений 12.07.2019.

Представник відповідача подав заперечення щодо задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 33450,00 грн. Свої доводи з цього приводу пояснив тим, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували дійсність надання послуг з правового супроводження. Наголосив, що не погоджується із розрахунком витраченого часу на надання правової допомоги та вказує на нерозумність і не співмірність заявленої суми фактично витраченому адвокатом часу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи у розрізі вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, приходить до наступного висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм убачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, про що наголошує відповідач у своїх запереченнях. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно було пов`язані саме із розглядом даної справи, а виконана адвокатом робота (надані послуги) знайшла своє відображення у матеріалах справи.

У той же час, на думку суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 33450,00 грн, не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява N 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У конкретному випадку, суд зазначає, що дана справа не характеризується значною складністю. Крім того, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом також не можливо визнати занадто об`ємним, відтак, на думку суду, є слушними доводи відповідача, що понесені позивачем витрати в сумі 33450,00 грн є не співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Тому суд, виходячи із критерію пропорційності, вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити та стягнути із відповідача 15000,00 гривень у відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, сукупна сума судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області, становить 18755,70 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 02.04.2019 №КВ669/1760/АВ/ГД/ФС-261.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма-Вежа" (код ЄДРПОУ 33763327) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) судові витрати у розмірі 18 755 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 70 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 19 серпня 2019 р.