Рішення

від 17.07.2019 по справі 280/1282/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2019 року о/об 14 год. 42 хв.Справа № 280/1282/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій

за участі перстеників сторін:

від позивача - Семенов М.В.

(діє на підставі ордеру серія ЗП № 126976 від 24.04.2019 року)

від відповідача - Лисий А.Р.

(діє на підставі довіреності № 388/08-01-10-02 від 21.06.2019 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0033791305 від 07.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 344 817,08 грн, у тому числі 275 853,66 грн за податковим зобов`язанням та 68 963,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033851305 від 07.12.2018, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0033801305 від 07.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 28 476,75 грн, у тому числі 22 781,40 грн за податковим зобов`язанням та 5 695,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033841305 від 07.12.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 54 681,25 грн, у тому числі 43 745,0 грн за податковим зобов`язанням та 10 936,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення №0033781305 від 07.12.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 709,27 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0033771305 від 07.12.2018 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 246873,57 грн.

01 квітня 2019 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом осіб) на 24 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а перше судове засідання призначено на 24 квітня 2019 року.

15 травня 2019 року за клопотанням сторін для надання часу на примирення провадження у справі зупинено до 03 липня 2019 року.

03 липня 2019 року ухвалою суду провадження у справі поновлено. Разом з тим, 03 липня 2019 року ухвалою суду провадження у справі зупинено до 17 липня 2019 року.

17 липня 2019 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 17 липня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки контролюючого про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу суперечать фактичним обставинам господарської діяльності у перевірених періодах. Відповідачем неправильно застосовано норми податкового законодавства щодо віднесення понесених позивачем витрат до таких, що безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, що призвело до протиправних висновків про завищення суми витрат та, як наслідок, збільшення сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору і застосування відповідних штрафних санкцій. Оскільки, базою оподаткування вказаними вище податком, зборами і внеску є чистий оподатковуваний дохід, який позивачем не занижувався, то і збільшення грошових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням є незаконним. Вказує, що відповідачем невірно зроблені висновки про нереальний безтоварний характер операцій з рядом контрагентів, що призвело до помилкового визначення позивачу сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№15267 від 17 квітня 2019 року), відповідно до яких зазначає, що адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки висновки фахівців ГУ ДФС у Запорізькій області в акті перевірки ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення є законними та обґрунтованими та такими що не підлягають скасуванню.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, встановив наступні обставини.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкта підприємницької діяльності у виконавчому комітеті Запорізької міської ради 08 серпня 2000 року, номер запису про державну реєстрацію 0020092, Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є виробництво інших основних органічних хімічних речовин код КВЕД 20.14. Як платник податку на додану вартість позивач перебуває на обліку з 01 квітня 2011 року, номер запису в реєстрі 100331025. Податкова адреса ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

Так у період з 22 жовтня 2018 року по 02 липала 2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26 вересня 2018 року №3297 та направлення на перевірку від 22 жовтня 2018 №536, головним державним ревізором- інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Жуковою Світланою Олександрівною проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 ркоу по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №995/08-01-13-05/2192905455 від 16 листопада 2018 року.

У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- вимоги пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.4, підпункту 177.4.5, підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року на загальну суму 275 853,66 грн, в тому числі за 2015 рік - 83634,22 грн, за 2016 рік - 131786,91 грн та за 2017 рік - 60 432,53 грн;

- вимоги підпункту а пункту 198.1 та абзаців 1 та 2 підпункту 198.3 статті 198 ПК України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 ркоу № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по податку на додану вартість всього у сумі 43 745,0 грн, в тому числі за січень 2016 року - 16726,0 грн, за червень 2016 року - 21970,0 грн та за липень 2016 року - 5049,0 грн;

- вимоги підпункту в пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено перекручення даних наданих в декларації за 2015рік - 2017рік, а саме завищення валових витрат протягом перевіряємого періоду;

- вимоги частини 2 статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8 та пункту 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 246873,57 грн, в тому числі за 2015 року у розмірі 84670,49 грн, за 2016 року у розмірі 90878,08 грн., та за 2017 року у розмірі 71325,0 грн;

- вимог підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями в частині заниження суми чистого доходу, і як слідство - заниження об`єкту оподаткування військовим збором, що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету військового збору у загальній сумі 22781,4 грн, в тому числі за 2015 рік - 6763,12 грн, за 2016 рік - 10982,24 грн та за 2017 рік - 5036,04 грн;

- вимоги підпункту б 176,2 пункту 176.2 статті 176 ПК України та п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5, п.3.6 статті 3 розділу III Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого)на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку від 21 січня 2014 року № 49 та від 13 січня 2015 року № 4, а саме не подання та не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку фізичних осіб - підприємців за ознакою 157 дохід виплачений самозайнятій особі за І кв. 2015 року -ІV кв. 2017 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС України у Запорізькій області складено:

- податкове повідомлення-рішення № 0033791305 від 07 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 344 817,08 грн, у тому числі 275 853,66 грн за податковим зобов`язанням та 68 963,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033851305 від 07 грудня 2018 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0033801305 від 07 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 28 476,75 грн, у тому числі 22 781,40 грн за податковим зобов`язанням та 5 695,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033841305 від 07 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 54 681,25 грн, у тому числі 43 745,0 грн за податковим зобов`язанням та 10 936,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення №0033781305 від 07 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 709,27 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0033771305 від 07 грудня 2018 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 246873,57 грн.

Позивачем отримані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) оскаржувалися в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України рішення №0033781305 від 07.12.2018, вимогу №0033771305 від 07 грудня 2018 року, податкові повідомлення-рішення №0033791305, 0033851305, 0033801305 , 0033841305 від 07 грудня 2018 року залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача позивач оскаржив до суду:

- податкове повідомлення-рішення № 0033791305 від 07 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 344 817,08 грн, у тому числі 275 853,66 грн за податковим зобов`язанням та 68 963,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033851305 від 07 грудня 2018 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0033801305 від 07 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 28 476,75 грн, у тому числі 22 781,40 грн за податковим зобов`язанням та 5 695,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033841305 від 07 грудня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 54 681,25 грн, у тому числі 43 745,0 грн за податковим зобов`язанням та 10 936,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення №0033781305 від 07 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 709,27 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0033771305 від 07 грудня 2018 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 246873,57 грн.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з аналізу матеріалів перевірки та пояснень наданих представниками сторін в судових засіданнях відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства та законодавства, що регулює обчислення, нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування внаслідок віднесення позивачем в порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу сум:

- витрачених на придбання олії, дубильних екстрактів, ваніліну, барвників, діацетилу, альдегідів та інших речовин, обсяги використання яких в господарській діяльності для отримання доходу документально не підтверджено на загальну суму 1 213 685,1 грн, в тому числі за 2015 рік - 450 874,92 грн, за 2016 рік - 450 924,55 грн та за 2017 рік-311 885,63 грн;

- витрачених на придбання ПММ (бензин) у 2017 році на суму 23 850,64 грн без ПДВ;

- витрачених на ремонт покрівлі орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_6, які сплачені на адресу ТОВ Архітектурно-будівельна компанія Архістрой , (код ЄДРПОУ 39586545) в сумі 62499,92 грн, у 2016 році;

- сум за фінансово-господарськими операціями між ФОП ОСОБА_2 та TOB ТК Гама (код ЄДРПОУ 39521493), ТОВ АМК-СІЧ (код ЄДРПОУ 39985198), ТОВ Стартеп (код ЄДРПОУ 40532757) у періоді червень та липень 2016 року та з ТОВ Далімаунт (код ЄДРПОУ 39979797) у періоді січень 2016 року на загальну суму без ПДВ 218 725,0 грн, які не носили реального товарного характеру.

Внаслідок вказаних висновків позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 344 817,08 грн, у тому числі 275 853,66 грн за податковим зобов`язанням та 68 963,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 28 476,75 грн, у тому числі 22 781,40 грн за податковим зобов`язанням та 5 695,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; визначено суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 246873,57 грн та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 50 709,27 грн за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, відповідачем за фінансово-господарськими операціями між позивачем та TOB ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп у періоді червень та липень 2016 року та з ТОВ Далімаунт у періоді січень 2016 року позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 54 681,25 грн, у тому числі 43 745,0 грн за податковим зобов`язанням та 10 936,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

З цього приводу суд зауважує наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом такого оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати на придбання комплектуючих хімічних речовин ФОП ОСОБА_1 підтвердженні відповідними первинним бухгалтерськими документами, що були досліджені в судом - видатковими накладними, рахунками фактурами, платіжними документами щодо сплати за придбані комплектуючі хімічні речовини, відомостями руху придбання, користування та списання ТМЦ за періоди, що перевірялися, книгою обліку доходів та витрат.

З приводу доводів податкового органу щодо відсутності калькуляційних карток на виготовлену продукцію та/або документів, розрахунків, які б підтверджували визначення обсягу і структури питомих витрат на виробництво і реалізацію видів продукції, що використовувались протягом перевіряємого періоду у господарській діяльності суд зауважує наступне.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і мають містити певні обов`язкові реквізити.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксуються господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Остання є лише внутрішнім розрахунком підприємства, оскільки визначає розмір витрат у грошовій формі на виробництво продукції та складається як за окремими видами продукції, так і за виробництвом загалом. Тобто факт провадження господарської діяльності такий розрахунок не підтверджує.

Будь-якими нормативними документами не передбачено обов`язку фізичної особи підприємця складати та вести калькуляційні картки на виготовлену продукцію та/або документи, розрахунки, які б підтверджували визначення обсягу і структури питомих витрат на виробництво і реалізацію видів продукції.

Основними видами діяльності позивача є виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний) (код КВЕД 20.14); оптова торгівля хімічними продуктами (код КВЕД 46.75). Хімічні речовини, які придбавалися позивачем, є сировиною для виготовлення продукції. Необхідність використання комплектуючих хімічних речовин, які придбавалися ФОП ОСОБА_1 , підтверджується ТУ У15.8-23788752-001-2001 Ароматизатори харчові від 15 січня 2002 року, які містять в собі переліки сировини для виробництва таких ароматизаторів.

Наступна реалізація виробленої продукції на адресу контрагентів - покупців підтверджується видатковими накладними, актами приймання - передачі готової продукції, розрахунковими документами та іншими первинними бухгалтерськими документами, що були досліджені під час судового розгляду.

Отже, суми сплачені позивачем на адресу контрагентів-постачальників за придбання комплектуючих хімічних речовин (пропіленгліколь, ефірні олії, дубильні екстрати, ванілін, барвники, діацетил, альгедін та ін.) є витратами, які безпосередньо пов`язані із отриманням доходів, так як включають в себе вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції. Такі суми у відповідності до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України цілком правомірно віднесено до складу витрат на загальну суму 1 213 685,1 грн, в тому числі за 2015 рік - 450 874,92 грн, за 2016 рік - 450 924,55 грн та за 2017 рік-311 885,63 грн.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог пункту 4 статті 177 Податкового кодексу України при віднесені у 2017 році до складу витрат 23 850,64 грн, витрачених на придбання бензину, як таких що не пов`язані з провадженням господарської діяльності та є витратами на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, суд зауважує наступне.

Як встановлено судом ФОП ОСОБА_1 має у власності автомобіль Toyota Avensis, д/н НОМЕР_4 . У 2017 році позивачем придбано бензин на загальну суму без ПДВ 23 850,64 грн у ТОВ Нафтотрейд ресурс (код ЄДРПОУ 33680859), що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунками фактурами, фіскальними касовими чеками.

Підпунктом 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до складу витрат, безпосередньо пов`язаними із здійсненням господарської діяльності фізичної особи-підприємця відноситься, у тому числі, и, вартість палива й енергії, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до складу таких витрат також включено витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів).

Суд погоджується з твердженнями позивача, що використання автомобіля в господарській діяльності є цілком виправданим та підтверджується дослідженими первинним документами (документи щодо придбання та списання палива, подорожні листи службового легкового автомобіля) та його використання обумовлено необхідністю переміщення із метою, безпосередньо пов`язаною із господарською діяльністю, а саме для перевезення невеликих партій виготовленої продукції, перевезення невеликих партій сировини, переміщенням для здійснення перемов із контрагентами, новими контрагентами-постачальниками та покупцями, перевезення бухгалтерських документів та звітності, переміщення між податковою адресою ( АДРЕСА_1), офісом (м.Запоріжжя, вул.Сєдова, буд.8, оф.201) та виробничим приміщенням (м.Запоріжжя, вул.Карпенко-Карого, 47).

З приводу доводів відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України в частині не включення до складу витрат підприємця витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених статтею 177 ПК України суд зазначає.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

При цьому Податковий кодексом України не передбачено визначення (критерії), за яких обставин (умов) основні засоби відносяться до засобів подвійного призначення або визнаються такими, що мають ознаки подвійного призначення.

Окремо, підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України віднесено об`єкти, які як засоби подвійного призначення не підлягають амортизації. А саме не підлягають амортизації земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Підпункт 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України регулює порядок нарахування та віднесення до витрат виключно до витрат на амортизаційне нарахування та не має посилання на інші витрати підприємця.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено, що у випадку коли норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, тоді є презумпція правомірності рішень платника податку.

Також підпунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норми Податкового кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, згідно з розділом І Загальні положення Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 № 550 Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів , утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного контролю, своєчасного виконання технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить, що витрати на придбання палива не відносяться до утримання транспортного засобу.

За вказаних обставин, суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем витрат в сумі 23 850,64 грн на придбання бензину для автомобіля, якій використовувався в господарській діяльності підприємця, помилковими та такими, що не ґрунтуються на долучених до справи доказах.

Суд також вважає помилковими висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених за частковий ремонт покрівлі орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_6.

Як встановлено судом, у відповідності до умов договору оренди об`єкта нерухомості №13 від 01 травня 2014 року ТОВ КВК передало в оренду ФОП ОСОБА_1 в тимчасове платне користування об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 186,2 м2, що складається з нежитлових приміщень площею 186,2 м2. Майно здано в оренду для виготовлення та реалізації харчових ароматизаторів.

Факт використання вказаного майна у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 не оспорюється податковим органом та підтверджується дослідженими договором оренди, первинним документами бухгалтерського обліку, а саме актами наданих послуг, розрахунковими документами. У 2016 році на підставі договору № 010616 від 01 червня 2016 року ТОВ Архітектурно-будівельна компанія Архістрой на замовлення позивача виконало роботи з часткового ремонту покрівлі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6. Виконання вказаних робіт підтверджується дослідженими судом актами надання послуг, розрахунковими документами на загальну суму 62 499,92 грн без ПДВ. Відповідачем не оспорюється факт виконання вказаних ремонтних робіт.

Підпунктом 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, у тому числі, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , безпосередньо використовується для здійснення господарської діяльності, а саме виготовлення хімічних ароматизаторів.

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат підприємця у 2016 році 62 499,92 грн, сплачених на адресу ТОВ Архітектурно-будівельна компанія Архістрой за частковий ремонт покрівлі орендованого приміщення, є цілком законним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до приписів підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, а висновки відповідача в цій частині не правомірні.

Аналізуючи висновки акту перевірки, пояснення сторін, письмові докази, що надані сторонами щодо взаємовідносин позивача із ТОВ ТК Гамма (код ЄДРПОУ 39521493), ТОВ АМК-СІЧ (код ЄДРПОУ 39985198,) ТОВ Стартеп (код ЄДРПОУ 40532757), ТОВ Далімаунт (код ЄДРПОУ 39979797) та визначення позивачу у зв`язку із цим сум податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування разом із штрафними санкціями суд зазначає наступне.

В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що взаємовідносини Позивача із ТОВ ТК Гамма , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп у періоді червень та липень 2016 року та з ТОВ Далімаунт у періоді січень 2016 року носили нереальний безтоварний характер.

Висновки про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем вказаними суб`єктами господарської діяльності відповідач обґрунтовує відсутністю у TOB ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп та ТОВ Далімаунт згідно бази даних Єдиний реєстр податкових накладних вхідного товару - ароматизаторів, які в подальшому було реалізовано на адресу ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач свої доводи обґрунтовує наявністю вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21.03.2017 у справі №335/14/1/11-кп/335/166/2017 відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 яким їх визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених часиною 3 статті 28 частиною 2 статті 295, частиною 5 статті 207, частиною 2 статті 212 КК України. Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діючи умисно у складі організованої групи, використовуючи засновані фіктивні підприємства, зокрема ТОВ ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп , прикривали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів з метою ухилення підприємств-контрагентів від сплати податків.

Також відповідач посилається на наявність податкової інформації від 10.03.2016 №123/20-40-14-08-12/39979797 щодо ТОВ Далімаунт , відповідно до якої встановлено формування штучних податкових зобов`язань з метою надання податкової вигоди контрагентам-покупцям та формування ними штучного податкового кредиту, що призвело до заниження їх податкових зобов`язань по податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Позивач придбавав у ТОВ ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп , ТОВ Далімаунт ароматизатори, які безпосередньо використовувалися для виготовлення продукції. Первинні документи щодо придбання продукції позивачем у вказаних суб`єктів господарювання, а саме договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, досліджено судом.

Конституція України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (стаття 61).

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 4, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23 лютого 2006 року суди застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, а саме: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України).

Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (пункт 43, пункт 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Щодо посилання в акті перевірки на наявну податкову інформацію по ТОВ Далімаунт від 10 березня 2016 року №123/20-40-14-08-12/39979797 слід зазначити, це не є актом перевірки. Вказана інформація не ґрунтується на вивченні первинних документів, у тому числі і по взаємовідносинам із позивачем. На підставі цієї інформації неможливо зробити висновок про товарність чи безтоварність операцій, що мали місце між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Далімаунт , так як вона (податкова інформація) не ґрунтується на безпосередньому вивченні первинних документів.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17 не можна брати до уваги посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, так як вона не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Щодо посилань відповідача на відсутність трудових ресурсів у ТОВ Далімаунт слід зазначити що, згідно висловленій позиції в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року по справі №804/4940/14 відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, якщо контрагенти позивача не виконують своїх зобов`язань по наданню податкової звітності до контролюючих органів; контрагенти позивача мають неспівпадіння у Єдиному реєстрі податкових накладних по ланцюгу постачання номенклатури придбаних та реалізованих товарів; встановлено порушення податкового законодавства контрагентами позивача відповідно до актів про проведення документальних позапланових виїзних перевірок, то це жодним чином не стосується здійснення господарської діяльності Позивачем, і не повинно нести для нього жодних наслідків, оскільки вказане тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо його контрагентів. Отже, формування суб`єктом господарювання витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою .

Таким чином, обов`язковими є обставини, що встановлені вироком, лише безпосередньо до особи, щодо якої постановлено відповідний вирок, а не щодо інших осіб.

Кримінальне законодавство не містить поняття фіктивного підприємства . Отже, кримінальне законодавство не називає ціле підприємство фіктивним і не накладає на все підприємство такий статус.

Натомість Кримінальний кодекс України (ст. 205) оперує поняттям фіктивного підприємництва як діяльності конкретної фізичної особи (а не підприємства), яка полягає у створенні або придбанні підприємств із метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

При цьому злочин за ст. 205 Кримінального кодексу України вважається завершеним ще в момент створення або придбання підприємства. Саме такий висновок випливає безпосередньо із тексту статті 205 Кримінального кодексу України, а також із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3. Тобто після створення/придбання підприємства подальша діяльність такого підприємства загалом не охоплена складом злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України та не досліджується слідством у повній мірі.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 21 березня 2017 року у справі №335/14/1/11-кп/335/166/2017 визнано винними безпосередньо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які не є посадовими особами ТОВ ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп . Вказаний вирок не містить відомостей про конкретні господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп , а тому таке судове рішення не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Як випливає із вказаного вироку, його винесено на підставі угоди, без дослідження обставин взаємовідносин ТОВ ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп із позивачем.

За позицією Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року по справі №826/6146/16 сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Також, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року по справі № 826/3498/15, в якій висловлена позиція, що з огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства та судової практики, будь-який вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, повинен бути досліджений податковим органом повно та всебічно з урахуванням складових господарських операцій, перш ніж на його підставі здійснювати висновки щодо їх нереальності та безтоварності.

Господарські операції між ТОВ ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп , ТОВ Далімаунт та ФОП ОСОБА_1 , підтверджені належним чином оформленими первинним документами, які досліджено судом, а саме договорами, рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними. Вказані документи відповідають встановленим вимогам Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного суд вважає помилковими висновки відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу витрат, що безпосередньо пов`язані із отриманням доходу у 2016 році 218725 грн витрачених на придбання сировини у ТОВ ТК Гама , ТОВ АМК-СІЧ , ТОВ Стартеп , ТОВ Далімаунт та неправомірність віднесення до складу податкового кредиту 43 745,0 грн за вказаними операціями.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0033791305 від 07 грудня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 344 817,08 грн, у тому числі 275 853,66 грн за податковим зобов`язанням та 68 963,42 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення № 0033851305 від 07 грудня 2018 року, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510 грн; податкового повідомлення-рішення № 0033841305 від 07 грудня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 54 681,25 грн, у тому числі 43 745,0 грн за податковим зобов`язанням та 10 936,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняті відповідачем на підставі акту перевірки №995/08-01-13-05/2192905455 від 16 листопада 2018 року вимога про сплату боргу (недоїмки) №0033771305 від 07 грудня 2018 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 246873,57 грн; рішення №0033781305 від 07 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 709,27 грн та податкове повідомлення-рішення № 0033801305 від 07 грудня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 28 476,75 грн, у тому числі 22 781,40 грн за податковим зобов`язанням та 5 695,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями також не можуть вважатись законними.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органів, що здійснюють його збір та ведення обліку визначають Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Податковий кодекс України.

Згідно із частиною 2 статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний:

-своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

-вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

- подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до частини 3 статті Закону №2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом ( максимальна сума доходу, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово введено військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від доходів, визначених статтею 163 цього Кодексу (загальний річний оподатковуваний дохід), а платниками збору є особи визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерелом походження в Україні, так і іноземні доходи).

Таким чином позивач є платником військового збору, а об`єктом оподаткування є його загальний річний оподатковуваний дохід.

Підставою для прийняття вищезазначених рішень і вимоги були доводи відповідача про заниження суми чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, який є об`єктом оподаткування військовим збором та базою для оподаткування єдиним соціальним внеском.

Позивач правомірно включив до складу витрат, пов`язаних із отриманням доходу від господарської діяльності за 2015-2017 роки вартість придбаних олії, дубильних екстратів, ваніліну, барвників, діацетилу, альдегідів та інших речовин на суму 1 432 410,10 грн, у 2017 році суму 23 850,64 грн, що витрачена на придбання бензину, та витрачені на ремонт покрівлі орендованого приміщення у 2016 році 62499,92 грн.

Донарахування позивачу сум військового збору та єдиного соціального внеску є неправомірним, оскільки такі донарахування контролюючий орган мотивував та здійснив виключно у зв`язку із завищенням витрат, чим зменшено загальний річний оподатковуваний дохід позивача за 2015 - 2017 роки.

Таким чином доводи відповідача про заниження позивачем суми єдиного соціального внеску та військового збору за 2015-2017 роки є необґрунтованими, отже вимога про сплату боргу (недоїмки) №0033771305 від 07 грудня 2018 року, рішення №0033781305 від 07 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомлення-рішення № 0033801305 від 07.12.2018 не можуть вважатись законними, є безпідставними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому, оскільки спірні рішення зобов`язують позивача до сплати податків і зборів без належних правових підстав, їх слід вважати протиправними,

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на платника податків.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога і рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 0033791305 від 07 грудня 2018 року, яким ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 344 817,08 грн, у тому числі 275 853,66 грн. за податковим зобов`язанням та 68 963,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033851305 від 07 грудня 2018 року, яким до ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 0033801305 від 07 грудня 2018 року, яким ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 28 476,75 грн, у тому числі 22 781,40 грн за податковим зобов`язанням та 5 695,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0033841305 від 07 грудня 2018 року, яким ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 54 681,25 грн, у тому числі 43 745,0 грн за податковим зобов`язанням та 10 936,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- рішення №0033781305 від 07 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 709,27 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 грудня 2018 року №0033771305 про сплату ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 246 873,57 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 7260,68 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов