Постанова

від 13.08.2019 по справі 440/4114/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 р.Справа № 440/4114/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 06.03.19 року по справі № 440/4114/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод мінеральних вод"

до Головне управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2018 року позивач Приватне акціонерне товариство "Миргородський завод мінеральних вод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0015291401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 339 747 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17 132,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про незгоду із збільшенням ГУ ФС у Полтавській області суми грошового зобов`язання ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" з податку на прибуток у розмірі 356879,75 грн. за наслідками планової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 12.10.2018 №1379/16-31-14-01-10/00382651. Позивач вказував, що оскільки свердловина мінеральної води №3510-Д використовується безпосередньо в процесі виробництва, витрати на капітальний ремонт відносяться до загальновиробничих витрат.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019р. адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод мінеральних вод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 02 листопада 2018 року №0015291401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 339 747 грн. (триста тридцять дев`ять тисяч сімсот сорок сім гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17 132,75 грн. (сімнадцять тисяч сто тридцять дві гривні сімдесят п`ять копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ГУ ДФС у Полтавській області вважає, що зазначене рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 прийнято з порушенням норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що відповідно до первинних документів, наданих ПАТ Миргородський завод мінеральних вод проведений капітальний ремонт призвів до заміни окремих компонентів та частин свердловини з метою збільшення в майбутньому економічних вигід. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 440/4114/18 зазначено та підтверджено отримання суб`єктом господарювання в майбутньому економічних вигід, а саме: Матеріалами справи підтверджено, що витрати позивача на капітальний ремонт свердловини мінеральної води № 3510-Д мають відновлювальний характер, вони призводять до збільшення економічних вигод та потенціалу корисності на рівні продуктивності свердловини . Враховуючи зазначене, проведений капітальний ремонт свердловини № 3510-Д за адресою м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1 підпадає під вимоги п.7, п.13-14 МСБО (IAS) 16 та витрати на його здійснення повинні збільшувати балансову вартість основного засобу, а саме свердловини №3510-Д, яка обліковується на бухгалтерському рахунку 1031 Будівлі та споруди . Крім цього, зазначає, що загальна сума витрат понесених на капітальний ремонт свердловини мінеральної води № 3510-Д за 2015 - 2016 відображено в бухгалтерському обліку на рахунку Дт 9152 Загальновиробничі витрати . Таким чином, проведений капітальний ремонт свердловини №3510-Д за адресою м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1 підпадає під вимоги п.13-14 МСБО (IAS) 16 та витрати на його здійснення повинні збільшувати балансову вартість основного засобу, а саме свердловини №3510-Д, яка обліковується на бухгалтерському рахунку 1031 Будівлі та споруди . Враховуючи вище викладене, в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.7, п.10, п. 13, п. 14 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку МСБО (IAS) 16 Основні засоби , п.7-8, п. 11, п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджених наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, встановлено завищення відображених показників у рядку 2050 Звіту Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг) на загальну суму 1887482 грн., у т.ч. за 2015 - 1506757 грн., 2016 - 380725 грн.. В результаті, ПАТ Миргородський завод мінеральних вод занижено податок на прибуток на загальну суму 339747 грн., в т.ч. за 2015 рік - 271216 грн., за 2016 рік - 68531 грн. На підставі вищевикладеного, вважаємо податкове повідомлення-рішення №0015291401 від 02.11.2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 339747 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 17132,75 грн., законним та обґрунтованим, а позовні вимоги ПАТ Миргородський завод мінеральних вод безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 440/4114/18 та винести нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог ПАТ Миргородський завод мінеральних вод у повному обсязі.

Від ПАТ Миргородський завод мінеральних вод , до суд надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не спростував твердження позивача та аргументи стосовно суті позовних вимог, а також не довів те, у чому, на його думку, полягає неправильність, неповнота дослідження доказів, встановлення обставин у справі та застосування норм права суддею суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві .

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Миргородський завод мінеральних вод", ідентифікаційний код 00382651, зареєстроване як юридична особа 17.06.1994, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу 1 587 120 0000 000015 від 28.09.2004.

У період з 27.08.2018 по 05.10.2018 на підставі направлень від 21.08.2018 №2913, №2914, №2915, №2916 та відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 10.08.2018 №2013 та від 27.08.2018 №2147, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2018.

За результатами перевірки складений акт від 12.10.2018 №1379/16-31-14-01-10/00382651, в якому зафіксоване порушення підприємством п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 7, п. 10, п. 13, п. 14, Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку МСБО (IAS) 16 "Основні засоби", п. 7-8, п. 11, п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 357 747 грн., у тому числі за 2015 рік - 271 216 грн., за 2016 рік - 86 531 грн.

В матеріалах справи наявна копія заперечення ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" на акт перевірки, в якому позивач вказує про незгоду із висновками акту від 12.10.2018 №1379/16-31-14-01-10/00382651. За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області його висновки залишені без змін.

На підставі акту перевірки від 12.10.2018 №1379/16-31-14-01-10/00382651 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0015291401, яким ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 379 379,75 грн., з них за податковими зобов`язаннями в розмірі 357 747 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21 632,75 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 339 747 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17 132,75 грн, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню в частині збільшення ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 356 879,75 грн., суд виходить із наступного.

Як свідчить складений відповідачем акт перевірки, в ході перевірки встановлено декларування у складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд.2050 Звіту) понесені витрати, згідно умов договору №П/29 від 03.12.2015 року, укладеного з ТОВ "Аквадіа" на будівельні роботи по капітальному ремонту свердловини мінеральної води №3510-Д протягом 2015-2016 років на загальну суму 1887482 грн. (без ПДВ). Свердловина №3510-Д обліковується на бухгалтерському рахунку 1031 "Будинки та споруди".

Перед здійсненням капітального ремонту свердловини №3510-Д ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" укладено з ТОВ "Аквадіа" договір підряду №П/28 від 02.12.2015 року. Предметом договору є розробка робочого проекту "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д розташованої за адресою Полтавська область, м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1". Розроблене Технічне завдання, затверджене генеральним директором Ю.М. Баганом, в якому у пункті 2 передбачає наступне:

"2.1 Розробити проект капітального ремонту свердловини 3510-Д на підставі висновку про результати геофізичних досліджень свердловини №3510-Д ТОВ "Аквадіа" при цьому врахувати:

2.1.1 Продуктивність свердловини має складати не менше 21 куб.м./год (500 куб.м./добу)

2.1.2 Врахувати всі результати геофізичних досліджень свердловини №3510-Д для збільшення терміну експлуатації свердловини після проведення капітального ремонту."

Акт №б/н від 10.12.2015 здачі-приймання проектно-кошторисної документації за договором №П/28 від 02.12.2015 року складений про те, що "продукція" відповідає умовам договору, технічного завдання і належним чином оформлена.

Враховуючи зазначене, на думку перевіряючих, капітальний ремонт свердловини здійснений з метою збільшення продуктивності свердловини №3510-д до 21 куб.м./год (500 куб.м./добу (при нормативному водовідборі для потреб заводу з водозабірної свердловини №3510-д - 124 куб.м/добу згідно п.1.4 технічного завдання) та збільшення терміну експлуатації свердловини за рахунок проведених вище зазначених робіт (кріплення свердловини, при роторному бурінні установками, цементація та ін.) та заміни частини обладнання даної свердловини, відповідно до даних актів приймання виконаних будівельних робіт, складених ТОВ "Аквадіа".

У зв`язку із проведенням капітального ремонту та заміни обладнання, видобуток мінеральної води зі свердловини №3510-Д було зупинено з 10.09.2015 по 24.06.2016 року, згідно журналу обліку води (форма П-11).

Таким чином, проведений капітальний ремонт свердловини №3510-Д за адресою м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1 підпадає під вимоги п.13-14 МСБО (IAS) 16 та витрати на його здійснення повинні збільшувати балансову вартість основного засобу, а саме свердловини №3510-Д, яка обліковується на бухгалтерському рахунку 1031 "Будівлі та споруди".

Враховуючи вище викладене, на думку представника відповідача, в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 7, п. 10, п. 13, п. 14, Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку МСБО (IAS) 16 "Основні засоби", п. 7-8, п. 11, п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, встановлено завищення відображених показників у рядку 2050 Звіту "Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг)" на загальну суму 1887482 грн., у т.ч. за 2015 - 1506757 грн., 2016 - 380725 грн.

В результаті, ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" занижено податок на прибуток на загальну суму 339747 грн., в т.ч. за 2015 рік - 271216 грн., за 2016 рік - 68531 грн.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу у їх сукупності з фактичними обставинами справи, суд виходить з такого.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) /пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, господарська діяльність є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб`єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане з проведенням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Згідно з ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З 01.01.2015 року порядок визначення податку на прибуток ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на перелік визначених законом податкових різниць.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що собівартість реалізованої продукції відображається у складі витрат лише у разі реалізації такої продукції покупцям.

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань.

Судом встановлено, що позивач має на балансі свердловину мінеральної води № 3510-Д, введену в експлуатацію 18.12.2006 року з терміном корисного використання 180 місяців (15 років). Дана свердловина є єдиним цілісним комплексом до складу якого входить фільтр, фільтрова колона та обсадні колони (труби). Ремонт або заміна будь-якої з частин свердловини не впливає на подальше збільшення терміну корисного використання свердловини в цілому.

Згідно Паспорту свердловини №3510-Д виготовленого ТОВ ВГП "Артемівська гідрогеологічна партія", позивачу не рекомендовано забір води зі свердловини понад 30 м3/год.

Дозволом на спеціальне водокористування №1969 від 15.02.2012 року, який виданий та затверджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, дозволено позивачу здійснювати забір мінеральної води зі свердловини №3510-Д в об`ємі, що не перевищує 30 мз/год.

У відповідності до Спеціального дозволу на користування надрами №2474 від 18.05.2001 року та Угоди №2474 від 30.07.2015 року про умови користування надрами з метою видобування мінеральних лікувально-столових підземних вод ділянки Миргородського родовища, де розташовані свердловини №3510-Д, №3511, позивачу дозволено видобування мінеральних лікувально-столових вод для промислового розливу зі свердловини №3510-Д в об`ємі 500 мз/добу.

Позивач здійснював забір води зі свердловини №З510-Д та використовував у виробництві продукції. Облік витрат води здійснювався у відповідності до лічильників води та фіксувався кожної доби у журналі обліку витрат мінеральної води зі свердловин №3510-Д, №3512, №604/1, №604/2.

У відповідності до Журналу обліку витрат мінеральної води, найменшими показниками лічильника за добу на свердловині №3510-Д, протягом 2014-2015 років - стало 6 мз, що не перевищує дозволений добовий об`єм видобутку зі свердловини.

У відповідності до Журналу обліку витрат мінеральної води, найбільшими показниками лічильника за добу на свердловині №3510-Д, протягом 2014-2015 років - стало 288 м3, що не перевищує дозволений добовий об`єм видобутку зі свердловини.

Як зазначає позивач, у 2015 році сталася розгерметизація експлуатаційної колони (діаметр 245 мм), в інтервалі глибини 49-49,5 метрів.

09.09.2015 ПрАТ "Миргородський завод мінеральних вод" (замовник) з ТОВ "Аквадіа" (підрядник) укладено договір підряду №П/21, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами виконати роботи по геофізичному обстеженню водозабірної свердловини №3510-Д, обладнаної на альт-сеноманський водоносний горизонт (702 м), визначення герметичності та цілісності конструкції для подальшої експлуатації на території підприємства замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи (а.с. 184 т.1).

За наслідками виконання ТОВ "Аквадіа" робіт по геофізичному обстеженню водозабірної свердловини №3510-Д стосовно визначення герметичності та цілісності конструкції для подальшої її експлуатації зафіксовано перетік води з нижнього водоносного горизонту в затрубний простір, а також наявність гідродинамічного зв`язку між верхнім і нижнім водоносними горизонтами. Також встановлено, що об`єм води, що поступала в затрубний простір складав 1,5 мз/год. Також спостерігалась наявність постійної циркуляції води в обсадній колоні.

На підтвердженням виконання вказаних робіт позивачу надано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року та висновок за результатами геофізичного дослідження у свердловині №3510-Д (а.с. 202, 206 т.1).

ПрАТ "Миргородський завод мінеральних вод" (замовник) укладено з ТОВ "Аквадіа" (підрядник) договір підряду №П/28 від 02.12.2015 року, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання по здійсненню робіт з розробки робочого проекту "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д розташованої за адресою Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином проведені роботи (а.с. 210-220 т. 1).

До договору №П/28 від 02.12.2015 надане Технічне завдання на виконання робочого проекту "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д для забезпечення потреб ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод", яке затверджено генеральним директором Ю .М . Батаном (а.с. 223, 225 т. 1).

У відповідності до затвердженого технічного завдання, основним із пунктів завдання на проектування було розроблення проекту капітального ремонту свердловини №3510-Д згідно якого продуктивність свердловини має складати не менше 21 мз/год (500 мз/добу).

Згідно пояснень представників позивача, в технічному завданні допущено технічну помилку в розділі "Вихідні дані", а саме вказано - "Нормативний водовідбір для потреб заводу з водозабірної свердловини №3510-Д - 124 мз/добу (Дозвіл на спецводокористування №1969 від 15.02.2012 року)" замість "Нормативний водовідбір для потреб заводу з водозабірної свердловини №3510-Д - 500 мз/добу (Спеціальний дозвіл на користування надрами №2474 від 18.05.2001 року)".

На виконання умов Технічного завдання та Договору підряду №П/28 від 02.12.2015 року, ТОВ "Аквадіа" було розроблено Робочий проект "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д розташованої за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, буд. 1" (а.с. 222-251 т.1, а.с. 1-21 т.2).

Роботи по розробці Робочого проекту виконані в повному обсязі, про що складено Акт №б/н від 10.12.2015 здачі-приймання проектно-кошторисної документації за договором №П/28 від 02.12.2015 року, в якому зазначено, що продукція відповідає умовам договору, технічному завданню і належним чином оформлена (а.с. 221 т. 1).

03.12.2015 між ПрАТ "Миргородський завод мінеральних вод" (замовник) та ТОВ "Аквадіа" (підрядник) укладено договір підряду №П/29, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами та зі своїх матеріалів виконати будівельні роботи по капітальному ремонту свердловини мінеральної води №3510-Д, розташованої за адресою Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані та прийняті без зауважень роботи (а.с. 22 т. 2).

На виконання вищевказаного договору ТОВ "Аквадіа" надані наступні послуги: ремонтні роботи свердловини мінеральної води №3510-Д, розташованої за адресою Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 32-62 т.2).

Після прийняття частини робіт у 2015 році та повного виконання робіт у 2016 році були проведені засідання постійно діючої експертної технічної комісії позивача, на яких було розглянуто питання капітального ремонту свердловини мінеральної води №3510-Д.

За результатами засідань складено Висновки постійно діючої експертної технічної комісії про капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д від 28.12.2015 року та від 14.01.2016 року про те, що капітальний ремонт свердловини виконаний згідно проектних рішень та з дотриманням чинного законодавства. За результатами робіт відновлена працездатність свердловини, що в свій час не дає збільшення терміну її експлуатації, дебіту та майбутніх економічних вигід від її використання. В зв`язку з вище викладеним визнано витрати, що понесені на капітальний ремонт свердловини, загальновиробничими витратами звітних періодів.

На підставі вказаних висновків наказами ПАТ "Миргородський завод мінеральних вод" №249 від 31.12.2015 року та №17 від 15.01.2016 року щодо витрат на капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д встановлено, що витрати понесені на ремонтні роботи у 2015 році та у 2016 році визнати загальновиробничими витратами періодів, у яких такі витрати понесені.

Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку МСБО (IAS) 16 "Основні засоби", основні засоби - це матеріальні об`єкти, що їх:

а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;

б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або (якщо прийнятно) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ, наприклад, МСФЗ 2 "Платіж на основі акцій".

Пунктами 7, 8, 10 МСБО (IAS) 16 визначено, що собівартість об`єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо:

а) є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з об`єктом, надійдуть до суб`єкта господарювання;

б) собівартість об`єкта можна достовірно оцінити.

Запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються в прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте основні запасні частини та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо суб`єкт господарювання очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного періоду. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв`язку з об`єктом основних засобів, їх обліковують як основні засоби.

Суб`єкт господарювання оцінює згідно з цим принципом визнання всі свої витрати на основні засоби на час їх виникнення. Ці витрати складаються з витрат, понесених спочатку на придбання або спорудження об`єкта основних засобів, та витрат, понесених у подальшому на його збільшення, заміну його частини або на обслуговування.

Згідно з принципом визнання в параграфі 7, суб`єкт господарювання не визнає в балансовій вартості об`єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування об`єкта. Навпаки, ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об`єкта, як правило, - це витрати на заробітну плату та витратні матеріали, а також це можуть бути витрати на незначні деталі. Призначення цих видатків часто визначають як "ремонти та технічне обслуговування" об`єкта основних засобів (п. 12 МСБО (IAS) 16).

Відповідно до п. 16 МСБО (IAS) 16 собівартість об`єкта основних засобів складається з:

а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок.

б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов`язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.

в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об`єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов`язання за якими суб`єкт господарювання бере або коли купує цей об`єкт, або коли використовує його протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.

У відповідності до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

На підтвердження фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт ТОВ "Аквадіа", в ході судового розгляду, представники позивача надали:

- журнал обліку витрат мінеральної води, згідно якого найменшими показниками лічильника за добу на свердловині №3510-Д після проведення ремонту, протягом 2016 року - стало 4 мз;

- журнал обліку витрат мінеральної води, згідно якого найбільшими показниками лічильника за добу на свердловини №3510-Д, протягом 2016 року - стало 233 м3, що не перевищує дозволений добовий об`єм видобутку зі свердловини та є меншими показниками, а ніж видобувалося до проведення ремонту.

Капітальний ремонт свердловин - комплекс складних і довготривалих робіт, пов`язаних з підтримуванням свердловини як споруди у працездатному стані, тобто робіт, призначених для відновлення працездатності привибійної зони, цілісності цементного кільця і обсадних труб або в цілому свердловини з метою використання за прийнятим чи новим призначенням, для ліквідації аварій, для консервації і ліквідації свердловин, для опускання і піднімання обладнання одночасно-роздільної експлуатації.

Результатом виконаних робіт стало відновлення робочого стану об`єкта основних засобів (відновлення потужності, строку корисного використання), тобто відновлення очікуваних економічних вигод від його використання.

Матеріалами справи підтверджено, що витрати позивача на капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д мають відновлювальний характер, вони не призводять до збільшення економічних вигод та потенціалу корисності на первісно оціненому рівні продуктивності свердловини.

Отже, наведені обставини дають суду підстави для висновку, що позивачем в ході судового розгляду справи доведена реальність виконання ТОВ "Аквадіа" у 2015 році та 2016 році на користь позивача ремонтно - будівельних робіт свердловини мінеральної води №3510-Д, яка використовується безпосередньо в процесі виробництва. А відтак, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат по отриманню ремонтно - будівельних робіт від ТОВ "Аквадіа" до складу загальновиробничих витрат.

З огляду на викладене, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 7, п. 10, п. 13, п. 14, Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку МСБО (IAS) 16 "Основні засоби", п. 7-8, п. 11, п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Інших порушень правил формування складу витрат, та як результат заниження податку на прибуток, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача та його доводи викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ПрАТ "Миргородський завод мінеральних вод" .

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року по справі № 440/4114/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 19.08.2019 року