Постанова

від 13.08.2019 по справі 420/1214/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1214/19

Категорія: 111030000 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М. Час і місце ухвалення: 16:08 год., м. Одеса Дата складання повного тексту: 10.06.2019р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Стефанцевій Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНРЕСУРСИ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНРЕСУРСИ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2019р. №0007461408 та №0007471408, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНРЕСУРСИ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2019р. №0007461408 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 632291 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 316146 грн., та №0007471408 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 702545 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 351273 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ ГРАНРЕСУРСИ Головне управління ДФС в Одеській області дійшло помилкового висновку про відсутність товарності здійснених позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ Дарлон та ТОВ Дектрейл ЛТД за період з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. щодо купівлі-продажу товарів. При здійсненні перевірки ТОВ ГРАНРЕСУРСИ надало податкового органу всі належним чином оформленні первинні документи, які складалися при виконанні умов договорів №0307-1від 03.07.2017р. та №3006-1 від 30.06.2017р., укладених з вказаними суб`єктами господарювання, зокрема, податкові і видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення, докази перевезення товару та подальшого його використання у межах господарської діяльності платника податку - покупця, в тому числі шляхом їх реалізації на користь ТОВ Промінь . Первинні документи, що складені за результатами проведення господарських операцій за укладеними договорами, містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію, мають всі необхідні реквізити, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій і встановити їх реальність. Позивач вважає безпідставними посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних та зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Товарно-транспортна накладна є лише доказом для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а не доказом реальності господарських операцій в цілому.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНРЕСУРСИ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 30.05.2019р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору, всупереч положень ч.4 ст.90 КАС України, в рішенні від 30.05.2019р. судом першої інстанції не надано оцінки ряду пред`явлених позивачем доказів та аргументів в підтвердження необґрунтованості висновків ГУ ДФС в Одеській області про безтоварність господарських операцій, які мали місце між ТОВ ГРАНРЕСУРСИ та ТОВ Дарлон , ТОВ Дектрейл ЛТД . При цьому, жодна норма податкового законодавства не вимагає та не дає можливості платнику податків контролювати ведення бухгалтерського і податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють органи ДФС України.

Також, апелянт посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо неможливості участі одного автомобіля у транспортування придбаних ТОВ ГРАНРЕСУРСИ у ТОВ Дарлон будівельних матеріалів декілька разів за один день. Територіально об`єкти за адресами м.Одеса, вул.Тираспольське шосе, 22 (пункт навантаження - ринок будівельних матеріалів Анжеліка ) та м.Одеса, вул. Академіка Філатова, 7а (пункт розвантаження) знаходяться в межах одного району м.Одеси, відстань між якими складає 11,8 км. Навіть з урахуванням часу на завантаження та розвантаження автомобілів цілком реальним є фактичне перевезення зазначених у товарно-транспортних накладних будівельних матеріалів окремими партіями не лише три партії за один день, а й більше.

Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не мав посилатися на ухвалу слідчого судді Краматорського районного суду Донецької області по справі №234/18491/17 щодо проведення досудового розслідування по відношенню до посадових осіб ТОВ Дектрейл ЛТД , як на належний доказ правомірності висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом, оскільки посилання на вказану обставину не міститься в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. З вказаного слідує, що вирішуючи справу суд першої інстанції вийшов за межі дослідження обставин, зазначених в акті перевірки. При цьому, суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача щодо приєднання до матеріалів справи нових доказів - протоколів опитування адвокатом водіїв ТОВ ГРАНРЕСУРСИ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , начальника складу ОСОБА_3 , а також директора ТОВ Промінь Кравченка А.І .

Посилається апелянт і на те, що судом не надано належної правової оцінки його доводам, що окремі, здійсненні за договором купівлі-продажу товарів від 03.07.2017р. №0307-1 операції між ТОВ ГРАНРЕСУРСИ та ТОВ Дарлон вже досліджувалися податковим органом у 2017 році при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки товариства, за результатами якої ГУ ДФС в Одеській області дійшло висновку щодо законності, правомірності та реальності здійснених господарських операцій за період з 01.10.2016р. по 30.09.2017р., що були проведені та оформлені абсолютно аналогічно до тих, що мали місце у період жовтень-грудень 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору є оскарження ТОВ ГРАНРЕСУРСИ прийнятих 18.02.2019р. Головним управлінням ДФС в Одеській області податкових повідомлень-рішень:

- №0007461408, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 948 437 грн. (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 632291 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 316146 грн.);

- №0007471408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 053 818 грн. (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 702545 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 351273 грн.).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 28.01.2019р. №000042/15-32-14-08/37170646 документальної планової виїзної перевірки ТОВ ГРАНРЕСУРСИ щодо дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017р. по 30.09.2018р., у висновках якого, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 702545 грн. (у т.ч. жовтень 2017р. - 37454 грн., грудень 2017р. - 215090 грн., липень 2018р. - 209593 грн., серпень 2018р. - 240408 грн.);

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 632291 грн., в т.ч. в 4 кв. 2017р. - 632291 грн.

Зокрема, в акті перевірки від 28.01.2019р. №000042/15-32-14-08/37170646 встановлені порушення повноти визначення задекларованих позивачем показників у рядку 01 Декларацій дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. встановлено їх заниження у сумі - 3512725 грн. Також, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2017р. по 30.09.2018р. встановлено його завищення у сумі - 3642959 грн. Вказана перевірка проводилась по відносинах ТОВ ГРАНРЕСУРСИ з контрагентами - постачальниками ТОВ Дарлон (код ЄДРПОУ 40989431) та ТОВ Дектрейл ЛТД (код ЄДРПОУ 41072595), внаслідок чого податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій. За висновками перевіряючих, не підтверджено документально та встановлено неможливість придбання позивачем товарів (будівельні матеріали) у вказаних підприємств, тобто вбачається безоплатне одержання ТМЦ з невідомого джерела та з подальшою їх реалізацією (продажем). Податковим органом здійснено перевірку Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей та не встановлено факту придбання у постачальників номенклатури товару, який ТОВ Дарлон та ТОВ Дектрейл ЛТД в подальшому по ланцюгу постачання реалізували на користь TOB ГРАНРЕСУРСИ . Відповідно до даних інформаційної системи Податковий блок ТОВ Дарлон та ТОВ Дектрейл ЛТД не є виробниками зазначених ТМЦ. Як наслідок, перевіркою встановлено неможливість постачання товарно-матеріальних цінностей контрагентами позивача, у зв`язку з тим, що дані ТМЦ по ланцюгу постачання постачальників наступних ланок за даними ЄРПН не придбавались.

Також, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між TOB ГРАНРЕСУРСИ та контрагентами ТОВ Дарлон та ТОВ Дектрейл ЛТД не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Характер відтворюваних TOB ГРАНРЕСУРСИ (код ЄДРПОУ 37170646) операцій купівлі-продажу товарів мають виключно документальний характер, які фактично не призводять до зміни вартості активів та пасивів підприємства та його контрагентів за періоди здійснення відповідних операцій, а відтак призводять до штучного формування позивачем податкового кредиту.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень -рішень від 18.02.2019р. №0007461408 та №0007471408 TOB ГРАНРЕСУРСИ оскаржило їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог товариства, дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено порушення позивачем, зафіксованих у висновках акту перевірки від 28.01.2019р. №000042/15-32-14-08/37170646, у зв`язку з чим суд визнав правомірним визначення на підставі такого акту перевірки TOB ГРАНРЕСУРСИ до сплати грошових зобов`язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Також, суд першої інстанції врахував надану відповідачем ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/18491/17 (провадження №1-кс/234/6435/17), зі змісту якої слідує, що допитаний в якості свідка засновник, керівник та головний бухгалтер ТОВ Дектрейл ЛТД громадянин ОСОБА_5 заперечив своє відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства та зазначив, що вказане підприємство йому не знайоме та останній ніколи не приймав участі в реєстрації будь-якого підприємства.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог TOB ГРАНРЕСУРСИ . При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.ст. 134, 198 , 200 , 201 Податкового кодексу України , право на віднесення сум до складу валових витрат ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом обов`язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з`ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб`єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України , саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевірений період TOB ГРАНРЕСУРСИ здійснювало діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У перевірений період у податковому обліку позивачем відображено здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ Дарлон (код ЄДРПОУ 40989431) та ТОВ Дектрейл ЛТД (код ЄДРПОУ 41072595) на підставі договорів купівлі-продажу №0307-1від 03.07.2017р. та №3006-1 від 30.06.2017р. відповідно, які за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області визнано безтоварними, що, за твердженнями відповідача, свідчить про безоплатне одержання ТМЦ з невідомого джерела та з подальшою їх реалізацією (продажем).

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2017р. між ТОВ Дарлон , в особі директора Чишко М.М. , як продавцем, та ТОВ ГРАНРЕСУРСИ , в особі директора Сакірко І.В. , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу товарів №0307-1, за умовами якого сторони визначили, що продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах цього Договору. Оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах 100% вартості (ціни) товару, протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Сторони договору погодили, що передача товару здійснюється відповідно до умов цього Договору, на підставі видаткових накладних, в присутності уповноважених представників ТОВ Дарлон та ТОВ ГРАНРЕСУРСИ .

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу товарів від 03.07.2017р. №0307-1, у жовтні - грудні 2017 року позивачем придбано у ТОВ Дарлон товари на суму 4 156 245,82 грн. (ПДВ - 692707,63 грн.).

В підтвердження придбання товарів у ТОВ Дарлон позивачем надано:

- податкові накладні №№659, 660 від 02.10.2017р., №№663, 665 від 03.10.2017р., №№666, 667, 668 від 04.10.2017р., №№861, 862, 863 від 01.12.2017р., №№864, 865, 866 від 02.12.2017р., №№867, 868, 869 від 04.12.2017р., №№870, 871, 872 від 05.12.2017р., №№873, 874, 875 від 06.12.2017р., №876 від 07.12.2017р., №№915, 916, 921, 926, 928, 929, 930, 933, 934, 935, 936, 943 від 16.12.2017р. з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- видаткові накладні №№660, 661 від 02.10.2017р., №№664, 666 від 03.10.2017р., №№667, 668, 669 від 04.10.2017р., №№851, 852, 853 від 01.12.2017р., №№854, 855, 856 від 02.12.2017р., №№857, 858, 859, 861, 862 від 05.12.2017р., №№863, 864, 865 від 06.12.2017р., №866 від 07.12.2017р., №№904, 905, 910, 915, 917, 918, 919, 920, 922, 923, 924, 925, 932 від 16.12.2017р.;

- рахунки на оплату №№577, 578 від 02.10.2017р., №№581, 582 від 03.10.2017р., №№583, 584, 587 від 04.10.2017р., №№751, 752, 753 від 01.12.2017р., №№754, 756, 757 від 02.12.2017р., №№758, 759, 760 від 04.12.2017р., №№761, 762, 763 від 05.12.2017р., №№764, 766, 767 від 06.12.2017р., №768 від 07.12.2017р., №№799, 801, 804, 809, 812, 813, 815, 817, 818, 819, 820, 828 від 16.12.2017р.;

- платіжні доручення №5936 від 20.10.2017р., №5961 від 27.10.2017р., №5984 від 31.10.2017р., №6446 від 11.01.2018р., №6472 від 15.01.2018р., №6476 від 17.01.2018р., №6537 від 29.01.2018р.;

- акти звірки взаємних розрахунків;

- товарно-транспортні накладні щодо перевезення ТМЦ зі складу постачальника на склад покупця (вантажоодержувача).

В матеріалах справи, також, наявні докази в підтвердження доводів позивача, що придбані ТОВ ГРАНРЕСУРСИ у ТОВ Дарлон будівельні матеріали були відразу ж реалізовані ним на користь контрагента-покупця - ТОВ Промінь (код ЄДРПОУ 32497192) на виконання умов договору поставки від 29.04.2016р. №2904-1.

З наданих позивачем первинних документів слідує, що загальна вартість визначених будівельних матеріалів, поставлених на об`єкти ТОВ Промінь у період жовтень - грудень 2017 року, зафіксована у розмірі 4 586 081,89 грн., тобто на 429 836,07 грн. перевищує суму, яку ТОВ ГРАНРЕСУРСИ сплатило за цей товар ТОВ Дарлон , що свідчить про економічний ефект здійснених господарських операцій.

На підставі Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 25.05.2016р. №19-Л, ТОВ Промінь наділено правом на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV та V категорії складності. Починаючи з квітня 2016 року позивач систематично здійснює на користь ТОВ Промінь , у погоджені сторонами строки, поставку гранітно-щебеневої продукції, піску та будівельних матеріалів, які вказаним товариством використано для здійснення будівельних робіт щодо: капітального ремонту будівлі комунальної установи Міська дитяча поліклініка № 6 за адресою: місто Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 7а (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 30.11.2016р. №183- 16/ П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту дитячого майданчика в районі житлового будинку по вулиці Гайдара, 62 у місті Одесі (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 14.12.2016р. №195-16/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту дитячого майданчика в районі житлового будинку по вулиці Іцхака Рабіна, 59 у місті Одесі (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 14.12.2016р. №196-16/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту елементів благоустрою території ОДНЗ Ясла-садок №256, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 18/24 (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 23.03.2017р. №14-17/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту елементів благоустрою по вул. Шота Руставелі в м. Одесі (від вул.Авіаційної до вул. Єфімова), відновлення благоустрою (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 07.08.2017р. №96-17/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту елементів благоустрою по вул. Восьмого Березня, Лінія 1-а в місті Одесі (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 03.10.2017р. №125-17/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту об`єкту Комунальна установа Міська дитяча поліклініка № 6 за адресою: місто Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 7а. Коригування (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 20.10.2017р. №131- 17/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту елементів благоустрою території в районі житлових будинків №46 та №48 по вул. Космонавтів в місті Одесі (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 27.11.2017р. №164-17/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту елементів благоустрою між будинками №42 та №44 по вул. Академіка Корольова в місті Одесі (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 19.12.2017р. №202-17/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); капітального ремонту приміщень комунальної установи Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 за адресою: місто Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 7а (договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 19.12.2017р. №200-17/П, укладений з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради); поточного ремонту кабінету Одеської митниці ДФС, розташованого на другому поверсі адмінбудівлі митного поста Одеса-центральний за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1 (договір підряду від 22.08.2017р. №130/2017 на виконання поточного ремонту кабінету, укладений з Одеською митницею ДФС).

З аналізу наданих позивачем товарно-транспортних накладних слідує, що отримавши від ТОВ Дарлон товари за договором від 03.07.2017р. №0307-1, на складі за адресою: місто Одеса, Тираспольське шосе, 22, ТОВ ГРАНРЕСУРСИ одразу ж реалізувало такі будівельні матеріали на користь ТОВ Промінь , виступило їх вантажоперевізником, та відвантажило такі товари на вказані ТОВ Промінь адреси: місто Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 7а; місто Одеса, вул. Восьмого Березня, Лінія 1-а; місто Одеса, вул. Космонавтів (в районі житлових будинків № 46 та № 48); місто Одеса, Митна площа, 1.

При цьому, перевезення попередньо придбаних у ТОВ Дарлон будівельних матеріалів з пункту навантаження до пунктів розвантаження - об`єктів ТОВ Промінь , позивач здійснював за допомогою орендованих підприємством транспортних засобів: автомобілю КАМАЗ 55111, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобілю КАМАЗ 55111, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції визнав обґрунтованим сумнів податкового органу у здійсненні перевезення придбаного товару, зазначивши, що згідно всіх товарно-транспортних накладних перевезення здійснював лише один водій ОСОБА_1 , який не міг фізично здійснити кількість поставок, які зазначено в наданих позивачем первинних документах.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що їх зроблено з неповним з`ясуванням обставин справи та дослідженням матеріалів справи, оскільки з долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних №0818-13 від 02.10.2017р., №0818-14 від 03.10.2017р., №0818-15 від 03.10.2017р., №0818-16 від 04.10.2017р., №0818-17 від 04.10.2017р. слідує, що відповідні перевезення здійснював також і водій ОСОБА_8 .

Крім того, з матеріалів справи слідує, що пункти навантаження та розвантаження територіально знаходяться в межах території міста Одеси, що, на думку колегії суддів, свідчить про можливість перевезення декількох партій товару протягом одного дня.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, оскільки наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв`язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв`язку з фактом оплати товару. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

У постанові від 21 березня 2018 року по справі №822/1815/17 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції або непідтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що надані ТОВ ГРАНРЕСУРСИ первинні документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи, також, вбачається, що 30.06.2017р. між ТОВ Дектрейл ЛТД , в особі директора ОСОБА_5 , як продавцем, та ТОВ ГРАНРЕСУРСИ , в особі директора Сакірко І.В. , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу товарів №3006-1, за умовами якого продавець зобов`язується передавати у власність покупця товар - пісок річковий та пісок, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Передача товару здійснюється відповідно до умов цього Договору, на підставі видаткових накладних, у присутності уповноважених представників продавця та покупця.

На виконання умов вказаного договору від 30.06.2017р. №3006-1 у жовтні 2017 року позивач придбав у ТОВ Дектрейл ЛТД товар на суму 59 024,64 грн., в підтвердження чого позивачем надано:

- податкові накладні №16 від 02.10.2017р., №15 від 03.10.2017р., №17 від 04.10.2017р., №18 від 06.10.2017р., з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- видаткові накладні №0210-1 від 02.10.2017р. на суму 10 722,08 грн., №0310-1 від 03.10.2017р. на суму 5 639,20 грн., №0410-1 від 04.10.2017р. на суму 21 398,56 грн., №0610-1 від 06.10.2017р. на суму 21 264,80 грн.;

- платіжні доручення №5887 від 10.10.2017р. на суму 110014,56 грн., №5915 від 17.10.2017р. на суму 36273,28 грн.

Про транспортування придбаного за договором від 30.06.2017р. №3006-1 піску з пункту навантаження (місто Біляївка, Одеська область) в пункт розвантаження (Одеська область, с-ще Усатове), свідчать підписані між ТОВ ГРАНРЕСУРСИ та ТОВ Дектрейл ЛТД товарно-транспортні накладні: №V031017-1 від 03.10.2017р., №V041017-1 від 04.10.2017р., №V041017-2 від 04.10.2017р., №V041017-3 від 04.10.2017р., №V061017-1 від 06.10.2017р., №V061017-2 від 06.10.2017р., №V061017-3 від 06.10.2017р. та №V061017-4 від 06.10.2017р.

Зі змісту наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних слідує, що придбаний у ТОВ Дектрейл ЛТД пісок транспортував водій ОСОБА_2 на орендованому позивачем автомобілі IVECO НОМЕР_3.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ ГРАНРЕСУРСИ з ТОВ Дарлон та ТОВ Дектрейл ЛТД за період з 01.10.2017р. по 30.09.2018р.

Надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а тому в розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного переміщення товару.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції обмежився лише цитуванням позиції ГУ ДФС в Одеській області, викладеної в акті перевірки, без надання належної правової оцінки первинним документам, наданих ТОВ ГРАНРЕСУРСИ в спростування висновків податкового органу.

Надаючи правову оцінку посиланням податкового органу, обґрунтованими які визнав суд першої інстанції, про відсутність у контрагентів позивача наявності необхідних умов (складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна), які економічно необхідні для здійснення діяльності з поставки товару, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на декларування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Варто зазначити, що відповідачем ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів проведення документальних перевірок (планових/позапланових) підприємств, за наслідками здійснення господарських операцій з якими, позивач сформував податковий кредит, якими було б встановлено порушення податкового законодавства.

Апеляційний суд, також, зазначає, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб`єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань.

У справі, що розглядається, ГУ ДФС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В рішенні від 30 травня 2019 року суд першої інстанції зазначив, що представником ГУ ДФС в Одеській області в судове засідання надано ухвалу слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/18491/17 (провадження №1-кс/234/6435/17), зі змісту якої вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ Дектрейл ЛТД (ЄДРПОУ 41072595) зареєстроване в органах державної реєстрації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. В процесі реєстрації ТОВ Дектрейл ЛТД надавало до відділу державної реєстрації Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації статут підприємства, протокол засновників про створення ТОВ, заяву на реєстрацію та документи по видам діяльності згідно КВЕД, копії паспортів засновників та інші документи необхідні для реєстрації підприємства. Опитано в якості свідка засновника, керівника та головного бухгалтера ТОВ Дектрейл ЛТД громадянина ОСОБА_5 , який пояснив, що до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства він не причетний, вказане підприємство йому не знайоме та останній ніколи не приймав участі в реєстрації будь якого підприємства.

З посиланням на вказану обставину суд дійшов висновку, що виписані від імені ТОВ Дектрейл ЛТД первинні документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вказана ухвала Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/18491/17 є належним, в розумінні ст.73 КАС України, доказом безтоварності господарських операцій між ТОВ ГРАНРЕСУРСИ та ТОВ Дектрейл ЛТД , про що зазначено в акті перевірки, оскільки вказана обставина не досліджувалася під час проведення перевірки позивача та на вказану обставину відсутнє посилання в акті документальної планової виїзної перевірки від 28.01.2019р. №000042/15-32-14-08/37170646.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З вказаної норми слідує, що повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав невизнання задекларованих платником податків витрат та податкового кредиту, ніж ті, що були зафіксовані актом перевірки, на думку колегії суддів, не може бути причиною виникнення сумніву у правомірності декларування відповідних показників.

Із положення, закріпленого у ч.1 ст.2 КАС України, випливає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Варто зазначити, що посилаючись на зміст ухвали Краматорського міського суду Донецької області по справі №234/18491/17 щодо заперечення засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ Дектрейл ЛТД громадянином ОСОБА_5 своєї причетності до здійснення господарської діяльності вказаного підприємства, суд першої інстанції належним чином не перевірив та не дослідив вказаної обставини, оскільки з наявної в матеріалах справи копії ухвали по справі №234/18491/17, роздрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень, неможливо встановити ідентифікуючі дані (зокрема, прізвище) особи, яку було допитано в якості свідка.

В постанові від 26.02.2019рю по справі №810/5677/13-а Верховний Суд визнав обґрунтованим не взяття судом до уваги посилань контролюючого органу на наявність протоколу допиту свідка, який являється засновником контрагента юридичної особи, товарність господарських операцій з якою не визнано за результатами проведеної перевірки, з підстав відсутності у матеріалах справи відповідного протокол допиту та вироку, яким би встановлювалася вина суб`єкта господарювання.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість висновків документальної планової перевірки про безтоварність господарських операцій ТОВ ГРАНРЕСУРСИ з ТОВ Дарлон та ТОВ Дектрейл ЛТД за період з 01.10.2017р. по 30.09.2018р.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочинів, укладених з вказаними контрагентами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області від 18.02.2019р. №0007461408 та №0007471408.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.317 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє скаргу ТОВ ГРАНРЕСУРСИ , скасовує рішення суду від 30.05.2019р., з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено 19 210 грн. судового збору (платіжне доручення №227 від 27.02.2019р.), а при подачі апеляційної скарги - 28815 грн. судового збору (платіжне доручення №1022 від 21.06.2019р.).

Враховуючи, що позовні вимоги товариства підлягають задоволенню у повному обсязі, тому, з урахуванням положень статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 48 025 грн.

Також, ТОВ ГРАНРЕСУРСИ заявило клопотання про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області на його користь понесених товариством витрат на оплату правничої допомоги в сумі 60 067,62 грн.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З вказаних норм слідує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу у даній справі лежить на Головному управлінні ДФС в Одеській області, яке не надало жодного обґрунтування того, що витрати позивача на правничу допомогу є не співмірними.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відшкодуванню на користь сторони підлягають витрати на оплату нею правничої допомоги, понесення яких є документально підтвердженим належними доказами.

В підтвердження отримання послуг адвоката та їх оплати ТОВ ГРАНРЕСУРСИ надало суду договір про надання правової допомоги №26-ПД від 27.12.2013р., додаткову угоду №13 до договору про надання правової допомоги №26-ПД від 27.12.2013р., ордер, детальний опис виконаних адвокатом робіт від 28.03.2019р., рахунок на оплату №167 від 19.02.2019р. та квитанції до прибуткового касового ордера №19-02/1 від 19.02.2019р. на суму 10 000 грн., №28/02-1 від 28.02.2019р. на суму 10 000 грн., №05-03/2 від 05.03.2019р. на суму 10 000 грн. та №26/03-1 від 26.03.2019р. на суму 10 000 грн.

Таким чином, наданими доказами позивач підтвердив понесення ним витрат на оплату послуг адвоката в загальній сумі 40 000 грн., а не 60 067,62 грн., як про це зазначає товариство.

На підставі викладеного, з урахуванням наданих доказів, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення на його користь з відповідача 40 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНРЕСУРСИ задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНРЕСУРСИ до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 18 лютого 2019 року №0007461408 та №0007471408.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНРЕСУРСИ (67665, Одеська обл., Біляївський р-н, с.Усатове, вул. Залізничників, 22, код ЄДРПОУ 37170646) судовий збір в сумі 48 025 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п`ять гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 серпня 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Судді: А.І. Бітов

І.Г. Ступакова