Постанова

від 19.08.2019 по справі 156/409/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/8306/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довгої О.І.,

судді Бруновської Н.В.,

судді Затолочного В.С.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 18 липня 2019 року (головуючий суддя Мушкет О.О., м.Іваничі, Волинська область) у справі №156/409/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

13 травня 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0409/20500/19 від 13 березня 2019 року .

В обгрунтування вимог адміністративного позову ОСОБА_2 покликався на те, що постановою відповідача його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України). Позивач вважав таке рішення протиправним та незаконним, прийнятим з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та за відсутності доказів, що підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 18 липня 2019 року позов задоволено: постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 13 березня 2018 року в справі про порушення митних правил № 0409/20500/19 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасовано; провадження в справі про порушення митних правил № 0409/20500/19 закрито; стягнуто на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС Державної фіскальної служби України, місцезнаходження: вулиця Призалізнична 13, село Римачі Любомльського району Волинської області; код ЄДРПОУ 39472698.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Волинська митниця ДФС оскаржила його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Як на доводи апеляційної скарги зокрема покликається на доведеність вини позивача у вчиненні порушення митних правил в порядку ст.352 МК України, та як отримані від литовських митних органів документи, які в розумінні ст.495 МК України, є належними і допустимими доказами. Відповідач зазначає, що згадані документи доводять зацікавленість ОСОБА_2 у подачі рахунка-фактури з меншою вартістю транспортного засобу з метою уникнення від сплати митних платежів у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржене судове рішення змінити в частині абзацу резолютивної частини щодо стягнення судового збору з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26 січня 2018 року посадовою особою митного поста Луцьк Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ПП Логістикброк ОСОБА_3 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205090/2018/005814 здійснено оформлення легкового автомобіля Renault Meganе, VIN код НОМЕР_2 .

Згідно рахунку-фактури від 25 квітня 2018 року вартість транспортного засобу становила 3 500 євро. Покупцем транспортного засобу була компанія UAB T&S MOBILE , а покупцем - громадянин ОСОБА_2

За митне оформлення цього автомобіля, при його митній вартості у 142 656 грн. 92 коп було нараховано та сплачено 52 090 грн. 44 коп. митних платежів.

07 грудня 2018 року до Державної фіскальної служби України надійшов запит литовських митних органів, від 11 листопада 2018 року, про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких зокрема й Renault Meganе, VIN код НОМЕР_2 .

14 грудня 2018 року документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки.

Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки MRN № 18LTKR1000ЕК01ВВ21, довідки-рахунку (документа під назвою Pazyma-Saskaita ) серії TSN № 2389 від 25 квітня 2018 року, автомобіль Renault Meganе, VIN код НОМЕР_2 , був проданий компанією UAB T&S MOBILE громадянину ОСОБА_2 за ціною 5 750 євро.

З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно литовської експортної митної декларації різниця розміру митних платежів становить 19971 грн 97 коп., що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці № 1620/03-70-19-02-25 від 26 грудня 2018 року, та зазначено це в протоколі про порушення митних правил № 0409/20500/19 за ознаками ст.485 МК України та оскаржуваній постанові, яка винесена за результатом розгляду даного протоколу.

30 січня 2019 року, за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 МК України, інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо ОСОБА_2 протокол про порушення митних правил № 0409/20500/19, якому зазначено, що останній, через декларанта ПП Логістик Брок , під час митного оформлення автомобіля Renault Meganе, VIN код НОМЕР_2 , вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 19 971 грн 97 коп., тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.

13 березня 2018 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржену постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 0409/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 59 915 грн 91 коп.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неповноту і необ`єктивність доказів в справі про порушення митних правил, а відтак про протиправність постанови відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступні міркування та обставини справи.

Статтею 485 Митного кодексу України, в редакції чинній на час ввезення транспортного засобу позивачем, (далі - МК України) встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. (частини 5, 6 статті 264 МК України).

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.

З матеріалів справи встановлено, що під час митного оформлення транспортного засобу марки Renault Meganе, VIN код НОМЕР_2 , з метою ідентифікації транспортного засобу та для підтвердження заявленої митної вартості, надано митну декларацією типу ІМ40ДЕ № 205090/2018/005814, рахунок-фактуру від 25 квітня 2018 року, згідно з якими вартість транспортного засобу становить 3 500 євро.

Будь-які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил стали документи, надані митними органами Литовської Республіки: експортна митна декларація № 18LTKR1000ЕК01ВВ21, довідки-рахунку (документа під назвою Pazyma-Saskaita ) серії TSN № 2389 від 25 квітня 2018 року.

Між відомостями цієї експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами дійсно є невідповідність щодо вартості транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі експортна декларація підтверджує лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці та згідно з інформацією з мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація № 18LTKR1000ЕК перебуває у стані підтвердження експорту.

Подані позивачем документи для митного оформлення транспортного засобу ніким не скасовані і не визнані недійсними.

В свою чергу відповідач, як суб`єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запитів компаніям, які фігурують відправниками товару згідно документів, наданих митними органами Литовської Республіки та документів. Крім того, митне оформлення транспортного засобу та його декларування здійснював декларант (митний брокер) ПП Логістикброк ОСОБА_3 , який в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 0409/20500/19 опитаний про обставини декларування і надання йому відповідних документів не був. Більше того, Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення всякого роду сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям та особам, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом ОСОБА_2 ; не опитала покупця цього автомобіля за литовськими документами.

За таких обставин отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є самодостатніми, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_2 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.

Поряд з цим необхідно зазначити, що одержані від литовських митних органів експортна митна декларація MRN №18LTKR1000ЕК, довідка-рахунок серії TSN № 2389 від 25 квітня 2018 року, а рахунок-фактура, яка подана до митного оформлення, від 26 січня 2018 року та отримана від литовських митних органів копія технічного паспорту про реєстрацію транспортного засобу на території України не доводять протиправних дій позивача і, в той же час, не спростовують факту придбання автомобіля за ціною, яка була вказана при його митному оформленні.

Отже, самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_2 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія UAB T&S MOBILE задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами як джерело права, у справі Федорченко та Лозенко проти України зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у судовому рішенні за результатами розгляду справи обов`язково повинен бути дотриманий критерій переконливості, так як для встановлення обставин у справі при її вирішенні необхідно, щоб докази однієї сторони переконували у наявності цих обставин більше, ніж докази іншої сторони переконували у протилежному.

За таких обставин, аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з`ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, вимог пунктів 2 та 3 частини 1 статті 531 МК України, щодо підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності винесення постанови в справі про порушення митних правил № 3744/20500/18 від 29.08.2018.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами скаржника, що порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України є триваючим.

Відповідно до частини 1 статті 467 МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Оскільки у вину позивачу ставиться вчинення порушення митних правил, передбачене статтею 485 МК України, яке належить до триваючих правопорушень, що прямо передбачувалось статтею 467 МК України, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень, а тому висновки суду першої інстанції щодо пропуску строків притягнення позивача до відповідальності є помилковими. Однак, вказане не впливає на правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення постанови в справі про порушення митних правил № 3744/20500/18 від 29 серпня 2018 року, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача судовий збір, в той час, як у даній категорії справ такий не сплачується у відповідності до частини 4 статті 288 КУпАП, відтак в цій частині рішення необхідно змінити.

Згідно ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміни в частині стягнення з відповідача судового збору з наведених вище підстав.

Керуючись ст.243, 246, 250, 272, 286 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити частково.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 18 липня 2019 року у справі №156/409/19 змінити, виключивши з резолютивної частини абзац щодо стягнення із суб`єкта владних повноважень Волинської митниці ДФС на користь держави судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний