Постанова

від 05.07.2007 по справі ас8/380-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС8/380-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.07           Справа №АС8/380-06.

За позовом Виробничо-комерційної фірми “Побутсервіс” товариства з

                        обмеженою відповідальністю, м. Суми

до                     Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання повідомлень-рішень нечинними

                                                                                       СУДДЯ   КІЯШКО В. І.

Представники сторін:

Від позивача               предст. Дроздов В.К.

Від відповідача          предст. Павлічек В.О., Устименко О.М.

За участю секретаря судового засідання Борищик М.В.

          Ухвалою від 12.07.2006р. розгляд справи призначено на 24.07.2006р., за згодою сторін розгляд справи відкладено до 04.09.2006р., за згодою сторін оголошено перерву до 05.10.2006р., з 05.10.2006 р. оголошено перерву до 19.10.2006 р., відкладено розгляд справи до 20.11.2006р., за згодою сторін оголошено перерву до 21.11.2006 р., з 21.11.2006 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 29.11.2006 р. Ухвалою від 29.11.2006 р. провадження у справі було зупинено, для проведення судово-бухгалтерської експертизи Київським НДІСЕ. Ухвалою від 27.04.2007 р. провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 07.06.2007р. з повідомленням сторін, у судовому засіданні від 07.06.2007р. за згодою сторін оголошено перерву до 05.07.2007р.

Суть спору: Позивач просив просить визнати нечинними повідомлення-рішення відповідача № 0001022302/0/44252, № 0001012302/0/44253, № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р., про застосування і стягнення сум штрафних (санкцій), донарахованих сум податків, зборів(обов‘язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями, Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.07.1997р. із змінами та доповненнями.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на законність та правомірність спірних повідомлень-рішень.

Представники сторін заявили суду клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, тому відповідно до Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Головуючий роз'яснив особам, що беруть участь у справі, про їх  процесуальні права та обов'язки, які передбачені ст. ст. 49, 51, 54, 112, 134 КАС України.

Представники позивача та відповідача пояснили, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:

На підставі акту № 4097/235/14005202/74 від 22.06.2006 р. про результати виїздної планової перевірки виробничо-комерційної фірми “Побутсервіс” товариство з обмеженою відповідальністю, код 14005202, за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006 р., про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), яким було визначено позивачу податок на додану вартість в розмірі 891 045, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 522, 50 грн., а всього в розмірі 1 336 567, 50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539, 00 грн., а всього в розмірі 1 253 748, 00 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн.

Суд встановив, що відповідач необґрунтовано вважає, що позивачем порушено п.п. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 891 045, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 522, 50 грн., а всього в розмірі 1 336 567, 50 грн.; п.п. 1.11.2. п. 1.11. п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.11, п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539, 00 грн., а всього в розмірі 1 253 748, 00 грн.; п. 5.1., ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн., оскільки в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 безпідставно зазначено: в результаті даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ „Альянс+” на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ КК „Алкіра” за ціною придбання з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс” отримав чистий збиток на суму товарного кредиту (без ПДВ) в розмірі 2 000 000, 00 грн. (при торговій націнці в сумі 860, 00 грн.) та задекларувало податковий кредит з ПДВ в сумі 400 000, 00 грн.; в результаті даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ КФ „Фінком” на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ „Альянс+” за ціною придбання з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс” отримав чистий збиток на суму товарного кредиту 1 740 000, 00 грн. (при торговій націнці в сумі 540, 00 грн.) та задекларувало податковий кредит з ПДВ в сумі 290 000, 00 грн.; по результатам даної операції з придбання підприємством товару у підприємства ТОВ КФ „Фінком” на умовах товарного кредиту та продажу даного товару ТОВ „Економ Фінанс” за ціною з незначною націнкою ТОВ „Побутсервіс” отримав чистий збиток на суму товарного кредиту (без ПДВ) 1 005 224, 00 грн. А податок на додану вартість включено до складу податкового кредиту в сумі 201 045, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 безпідставно зазначено заниження податку на додану вартість за 2005 рік на суму 690 000, 00 грн. в т.ч. за липень – 400 000, 00 грн., за серпень – 290 000, 00 грн., за березень 2006 року – 201 045, 00 грн., в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 безпідставно зазначається, що ВКФ «Побутсервіс» ТОВ порушив пп. 7.7.1. п. 7.7., пп.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Далі в акті перевірки від 22.06.2006 року робиться помилковий висновок, що за результатами перевірки податковий кредит підлягає зменшенню на 400 000, 00 грн., на 290 000, 00 грн. та 201 045, 00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтовані, а оспорюванні податкові повідомленні-рішення підлягають скасуванню із слідуючих підстав:

Згідно акту № 4097/235/14005202/74 від 22.06.2006 р. про результати виїздної планової перевірки виробничо-комерційної фірми “Побутсервіс” товариство з обмеженою відповідальністю, код 14005202, за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення № 0001022302/0/44252 від 06.07.2006 р., про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), яким було визначено позивачу податок на додану вартість в розмірі 891 045, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 522, 50 грн., а всього в розмірі 1 336 567, 50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539, 00 грн., а всього в розмірі 1 253 748, 00 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006 р., яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є будь-яка з подій, що настала раніше: „...дата списання грошових коштів з банківського рахунку...або дата отримання податкової накладної...”.

          Таким чином, суми податку на додану вартість, віднесені ВКФ «Побутсервіс» ТОВ, до податкового кредиту в розмірі 891 045, 00 грн., по операціях з товарним кредитом правомірні, оскільки всі перелічені операції оформлені податковими накладними, складеними у відповідності з вимогами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. з наступними змінами та доповненнями та Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037.

          Сума податку на додану вартість в складі вартості металовиробів (товару), а також в складі відсотків по товарному кредиту віднесені до податкового кредиту ВКФ «Побутсервіс» ТОВ. Це відповідає положенням Закону України „Про податок на додану вартість”, так як виконані дві умови для виникнення податкового кредиту: є валові витрати здійсненні підприємством та  отримана податкова накладна від постачальника.

          Тобто, якщо підприємство здійснює господарську діяльність з купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент, який відноситься до валових витрат, а також має правильно оформлені податкові накладні, то підприємство має право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ.

          Крім зазначеного вище, працівниками Сумської ДПІ порушено вимоги Наказу ДПА України № 429 від 16.09.2002р., який передбачає, зокрема, п.1.7 частини 1 „...Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства  викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів...”;  п. 2 частини 2 „...Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних  припущень перевіряючими, які не мають підтверджених  доказів...”.

Як встановлено в судовому засіданні, перевіряючі при проведенні перевірки та складанні акту не дотримувались законодавчих актів, в акті наводиться інформація, що не пов'язана з виявленими порушеннями і взагалі не відноситься до податкового та бухгалтерського обліку ВКФ «Побутсервіс» ТОВ, а саме: операції протирічать цілі підприємницької діяльності та статуту ВКФ «Побутсервіс» ТОВ; що транспортування товару та вантажні роботи не проводились.

Крім того, судом встановлено, що в ході перевірки працівниками податкової служби проводиться визначення фінансового результату по окремій господарській операції. Перевіряючі зазначають, що підприємством по операціях купівлі-продажу в розрізі окремих договорів отримано збитки. Але ні один нормативний акт не передбачає ведення обліку фінансових результатів по окремих господарських операціях.

Відносно збиткової діяльності, то слід зазначити, що ВКФ «Побутсервіс» ТОВ протягом 2005 року та 1-го кварталу 2006 року задекларовано та сплачено до бюджету податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 332 100, 00 грн.

Податковим повідомлення-рішенням № 0001012302/0/44253 від 06.07.2006 р. позивачу визначено суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 900 209, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 358 539, 00 грн., а всього в розмірі 1 253 748, 00 грн.)

          Працівниками податкової служби донараховано і збільшено валові доходи підприємства, по операціям, які пов'язані з виконанням умов договорів купівлі-продажу на умовах товарного кредиту.

          Відповідач вважає, що в даному випадку підприємством порушено вимоги п. 1.32 пп. 1.11.2 п. 1.11. ст. 1, п. 5.1. пп.. 5.5.1. п. 5.5. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Судом встановлено, що відповідачем безпідставно виключено зі складу валових витрат підприємства витрати, пов'язані з виконанням умов договорів купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту. Державна податкова інспекція в м. Суми вважає, що в даному випадку підприємством порушено вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 та п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          ДПІ в м. Суми посилається на відсутність у підприємства прибутку по результатах даних господарських операцій і на підставі зазначеного, зменшують суму валових витрат в сумі 3 450 000 грн. (податок на прибуток 900 209, 00 грн.) та податковий кредит по податку на додану вартість в розмірі 891 045, 00 грн.

          Відповідно до п. 1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” „господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовий, матеріальній або нематеріальній формах...”

          Тобто господарська діяльність – це діяльність направлена на отримання доходу, а не прибутку, так як обов'язковою умовою визначення терміну „господарська діяльність” є діяльність по отриманню доходу. Під доходом повинно розуміти отримання будь якої суму грошових коштів або товарів (робіт, послуг), а не суми, обов'язково перевищувати, вартість придбання. При реалізації товарів за ціною навіть нижче ціни придбання має місто доход.           Таким чином, навіть господарська діяльність при реалізації товарів нижче ціни придбання є правомірною і відповідає вимогам п. 1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Фінансовий результат від господарської діяльності (чистий прибуток або збиток) визначається на підставі сукупних показників фінансово-господарської діяльності за звітний період (місяць, квартал, рік).

          Пункт 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що „...валовий доход – загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отримана... на протязі звітного періоду...”.

          Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валового доходу включаються „... загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг)...”. Отже, невірне тлумачення норми Закону Сумською ДПІ зроблене в акті документальної перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 стало підставою помилкового висновку.

          Відповідно до п.п. 1.11.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” „товарний кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент”. Таким чином, законодавство України передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент при господарській діяльності.

          Пункт 1.10. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  встановлює, що до процентів відноситься платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих в кредит.

          Відповідно до п. 5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” „валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності”.

          Підпункт 5.5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вказує, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

          Підприємством дотримано вимоги п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” яким визначено, що датою віднесення до валових витрат є дата, що припадає на будь-яку з подій, що настала раніше: „...або дата оприбуткування товарів (робіт, послуг)..., або дата списання грошових коштів...”.

          Отже, сплата процентів контрагентам, в зв'язку з відстроченням кінцевого розрахунку, підлягає віднесенню на валові витрати, так як позивач  здійснює господарську діяльність з метою отримання доходу, який декларується в повному обсязі підприємством.

          Таким чином в акті документальної перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 в розділі 3.1.2. „Валові витрати” безпідставно встановлено завищення загальної суми валових витрат у розмірі 3 450 000, 00 грн. (податок на прибуток 900 209, 00 грн. та штрафні санкції в розмірі 358 539, 00 грн.)

          Можливість реалізації товарів по цінах нижче ціни їх придбання існувала згідно вимог Закону України „Про ціни та ціноутворення” (ст. 7) від 03.12.1990р. №507-ХІІ та Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ (ст. 23). Підприємство вправі реалізовувати свою продукцію, товари (роботи, послуги) по цінах та тарифах, що визначаються їм самостійно, або на договірних засадах.

          Щодо штрафних (фінансових) санкції в розмірі 450 104, 50 грн., визначених в податковому повідомленні-рішенні № 0001012302/0/44254 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн., то в зв'язку з спростуванням обставин викладених в акті відносно валових витрат, безпідставністю нарахуванню податку на прибуток, визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивачу за платежем: податок на прибуток, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 450 104, 50 грн. є безпідставним.

Як свідчать матеріали справи, зокрема висновок № 1126 від 12.04.2007 р. судово-економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. засл. проф. М.С. Бокаріуса, зазначається, що висновки акту ДПІ в м. Суми від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74 «Про результати виїздної планової перевірки ВКФ «Побутсервіс» ТОВ, ін. код 14005202 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року» , в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 891045,0 грн. не підтверджуються.

Експертами зроблено висновок, що ВКФ «Побутсервіс» ТОВ здійснена господарська операція з придбання власного векселю, що підтверджується договором продажу векселів від 11.04.2005 р. № К-075/1-0405 де ДП ОБ та ВТ «ВАТ СМНВО ім. Фрунзе» продає, а ВКФ «Побутсервіс» ТОВ придбає вексель на загальну суму 568774,96 грн.; договірна ціна продажу складає – 323529,27; поставка векселю – вручення його за актом приймання-передачі від 18.04.2005 р. Але, перевіряючи ДПІ посилаються на підпункт 4.1.1. ст.. 4 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), яким визначено, що до валового доходу включаються доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Однією з характерних ознак векселя є те, що він може передаватися від однієї особи іншій.

Індосамент - це передатний надпис на зворотному боці векселя або на додатковому листі алонжі, за яким векселедержатель передає всі або тільки певні права придбавачу векселя. Індосамент має бути безумовним. Частковий індосамент недійсний.

Особливості передачі векселів регулюються главою 2 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі (далі по тексту — Уніфікований закон). Векселедавець (або платник за векселем) зобов'язаний сплатити зазначену у векселі суму як першому векселедержателеві, так і будь-якій особі, вексельне право якої підтверджується безперервним індосаментним рядом.

Індосант може вказати найменування індосата, а може і не робити цього. У першому випадку індосамент буде іменним, у другому - бланковим.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства, що регулює обіг векселів можлива передача векселів на підставі актів приймання-передачі без оформлення індосаменту на бланках векселів.

Враховуючи, що у ІІ кв. 2005 р. позивачем по справі - ВКФ «Побутсервіс» ТОВ здійснена операція з придбання векселя, а не його продажу, то ця операція не призвела до порушення вимог саме пп. 4.1.1. ст.. 4 вищезазначеного закону.

Стосовно завищення сум амортизаційних відрахувань за ІІІ, ІV квартали 2005 р. на суму 27379,00 грн. та за І квартал 2006 р. на суму 26340,00 грн. експерти зазначають, що у матеріалах акту (т. 1 а.с. 45) відсутні дані по яких фактично основних засобах 2 та 3 групи було завищено нарахування амортизації (картки обліку основних засобів, первинні бухгалтерські документи, регістри аналітичного обліку), в зв'язку з чим експертам не надається можливим підтвердити завищення амортизаційних  відрахувань за ІІІ, ІV квартали 2005 р. на суму 27379,00 грн. та за І квартал 2006 р. на суму 26340,00 грн., що призвело до донарахування податку на прибуток в розмірі 13430 грн.

З питання правильності коригування валових витрат за ІІ квартал 2005 року, експертами встановлено, що згідно представлених у матеріалах справи завірених копій декларацій з податку на прибуток підприємства ВКФ «Побутсервіс» ТОВ, у рядку 05.2 «коригування валових витрат, у тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів значить від'ємне значення: за півріччя 2005 року (вх. 100530 від 08.08.2005 р.) – 15,9 тис. грн., за 3 квартал 2005 р. (вх.№147066 від 04.11.2005 р.) – 15,9 тис. грн., за рік 2005 р. (вх. № 203891 від 09.02.2006 р.) – 1455,8 тис. грн., що означає , що внаслідок самостійно виявлених помилок підприємством проведено коригування (зменшення) валових витрат у розрізі по періодам на суму 15,9 тис. у період ІІ кварталу 2005 р. та 1439,9 тис. грн.. у ІV кварталу 2005 р.

На виконання вимог ухвали суду від 27.04.2007 р. відповідач по справі – Державна податкова інспекція в м. Суми надала письмові пояснення № 36331/9/10-009 від 05.06.2007 р. в обґрунтування своєї позиції по справі з урахуванням висновку судово-економічної експертизи.

Державна податкова інспекція в м. Суми, як відповідач, заперечувала проти призначення судово-економічної експертизи у справі, так як вважає, що з'ясування обставин у справі № АС 8/380-06 за позовом ВКФ "Побутсервіс" ТОВ до ДПІ в м. Суми про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень не потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, вирішення питання про правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень від 06.07.06р. № 0001012302/0/44253 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток в сумі 1 253 748,00 грн., № 0001012302/0/44254 про застосування штрафних санкцій в сумі 450 104,5 грн., № 0001022302/0/44252 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 1 336 567,50 грн. відноситься до компетенції суду.

Висновок про правильність визначення об'єкта оподаткування можна зробити тільки на підставі з'ясування відповідності вимогам чинного законодавства відображення в податковому обліку підприємства валових доходів та валових витрат по фінансово-господарських операціях, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Наявність на момент виїзної планової перевірки на підприємстві первинних документів, пов'язаних з предметом судового розгляду, не заперечується позивачем - ці документи описані в акті перевірки від 22.06.2006 року № 4097/235/14005202/74(стор.21-26), який знаходиться в матеріалах справи.

Операції з придбання товару ВКФ "Побутсервіс" ТОВ у ТОВ "Альянс+" та продажу його ТОВ "Алкіра" у липні 2005 року, операції з придбання товару ВКФ "Побутсервіс" ТОВ у ТОВ КФ "Фінком" та продажу даного товару ТОВ "Альянс+" у серпні 2005 року, операції з придбання товару ВКФ "Побутсервіс" ТОВ у ТОВ КФ "Фінком" та продажу даного товару ТОВ "Економ Фінанс" у березні 2006 року відображені в бухгалтерському обліку підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пунктів 1,5 ст. 9 вищевказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарський операцій. Відповідно до п. З ст. 8 вказаного Закону, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку і збереження протягом встановленого терміну несе керівник підприємства.

Згідно ст. ст. 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі. За своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, вимоги позивача стосовно визнання нечинними податкових повідомлень-рішень обґрунтовані, правомірні, і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.  

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Приймаючи до уваги вищенаведене, та керуючись ст. ст. 94, 98, 158, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.          Повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0001022302/0/44252, № 0001012302/0/44253, № 0001012302/0/44254 від 06.07.2006р. – визнати нечинними.

3.          Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2, код 21102740) на користь виробничо-комерційної фірми “Побутсервіс” товариство з обмеженою відповідальністю (м. Суми, вул. Тополянська, 26/1, код 14005202) 10 грн. 20 коп. держмита.

4.          Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

5.           Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                          В. І. КІЯШКО

Повний текс постанови підписано суддею 10.07.2007 р.