Ухвала

від 19.08.2019 по справі 483/593/19

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/593/19

Провадження 1-кс/483/559/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року м. Очаків

Слідчий суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 - захисника підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Очаківського ВП ГУНП України в Миколаївській області ОСОБА_3 , про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Очаківського ВП ГУНП України в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївській області із клопотанням. про арешт майна.

Своє клопотання слідчий обґрунтовував тим, що ним здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019151030000040 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» станом на 22 січня 1993 року, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» станом на 1998 рік, право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», в редакції Закону зі змінами від 14 жовтня 1992 року, головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

22 січня 1993 року ОСОБА_6 , використовуючи право, надане йому Конституцією України та Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» на зайняття господарською діяльністю, звернувся до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області із метою здійснення реєстрації статуту фермерського господарства «Мехеда» (далі ФГ «Мехеда»).

22 січня 1993 року державним реєстратором Очаківської державної районного адміністрації Миколаївської області зареєстровано статут ФГ «Мехеда», присвоєно реєстраційний номер 28, відповідно до п. 1 Розділу ІІ якого засновником та єдиним членом підприємства є ОСОБА_6

19 травня 1995 року відповідно до рішення № 7 сесії депутатів Очаківської районної ради ОСОБА_6 для ведення селянського (фермерського господарства) надано державний акт серії ІІІ-МК № 005668 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 16,5 га державної форми власності в межах Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Приблизно в період часу з 2001 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, голова ФГ «Мехеда» ОСОБА_6 через особисті, невстановлені в ході досудового розслідування причини, не мав змоги займатись господарською діяльністю і використовувати вищезазначену земельну ділянку розміром 16,5 га державної форми власності, у зв`язку із чим передав її на правах оренди ОСОБА_7 , яка займалася аналогічним видом господарської діяльності в межах Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, за що отримував від останньої грошові кошти в якості орендної плати.

01 вересня 2005 року голова ФГ «Мехеда» ОСОБА_6 помер, про що зроблено актовий запис в книзі реєстрації смертей № 27 від 02 вересня 2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою не є правом володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Таким чином, право користування, що виникло у голови ФГ «Мехеда» ОСОБА_6 на підставі державного акта серії ІІІ-МК № 005668 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 16,5 га державної форми власності в межах Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, тобто Державою, припиняється зі смертю.

У відповідності до вищезазначених вимог діючого законодавства, 22 березня 2007 року на адресу голови Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від заступника начальника Очаківської об`єднаної державної податкової адміністрації Миколаївської області за вих. № 3203/9/29-101 надійшов лист про вжиття заходів щодо переоформлення земельної ділянки у зв`язку із смертю ОСОБА_6 .

Після цього в період часу з 22 листопада по 10 грудня 2007 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці, маючи умисел, направлений на заволодіння державним майном шляхом обману, знаючи, що члени її родини займаються господарською діяльністю, пов`язаною із вирощуванням сільськогосподарської продукції та використовують для вказаних цілей земельну ділянку розміром 16,5 га державної форми власності, яка надана голові ФГ «Мехеда» ОСОБА_6 в постійне користування для ведення фермерського селянського господарства відповідно до державного акту на постійне користування серії ІІІ-МК № 005668, розуміючи, що після смерті останнього державний акт має бути скасований відповідно до законодавства, діючи в порушення вимог ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» станом на 2007 рік, оскільки не є родичем або членом сім`ї ОСОБА_6 , використовуючи протокол Загальних зборів учасників, здійснила державну реєстрацію змін до статуту ФГ «Мехеда», набувши таким чином повноваження голови як вищої посадової особи підприємства.

Після цього, в період часу з 10 по 27 грудня 2007 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці, продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на заволодіння державним майном шляхом обману та зловживання довірою, що виразилось в представленні інтересів підприємства в державних органах в межах повноважень голови ФГ «Мехеда», та введені в оману посадових осіб Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області стосовно законності набуття таких повноважень, використовуючи статут ФГ «Мехеда», у відповідності до вимог ст.ст. 17, 31, 32, 118, 121, п.12 розділу Х Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 20 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 1, 13 Закону України «Про фермерське господарство», шляхом подання зави про здійснення безоплатної приватизації земельної ділянки, незаконно отримала Розпорядження голови Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області № 725 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земельної ділянки розміром 16,5 га державної форми власності, наданої голові ФГ «Мехеда» ОСОБА_6 в постійне користування відповідно до державного акту на постійне користування серії ІІІ-МК № 005668.

Після цього в період часу з 27 грудня 2007 року по 30 вересня 2008 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці, продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на заволодіння державним майном шляхом обману та зловживання довірою, в ході договірних відносин із ФОП « ОСОБА_8 » виготовила, після чого затвердила проект землеустрою щодо ведення земельної ділянки розміром 5,5 га у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ «Мехеда», отримавши для земельної ділянки кадастровий номер 4825183700:02:000:2620.

Після цього, ОСОБА_5 в період часу з 30 вересня 2008 року по 10 лютого 2009 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці, продовжуючи реалізовувати умисел, направлений на заволодіння державним майном шляхом обману та зловживання довірою, надала незаконно отримані в результаті шахрайських дій документи посадовим особам Очаківського реєстраційного округу Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», які зареєстрували право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4825183700:02:000:2620, розміром 5,5 га.

Відповідно до розрахунку вартості земельної частки (паю) по фермерському господарству «Мехеда» вартість земельної ділянки розміром 5,5 га, що є частиною земельної ділянки розміром 16,5 га із земель державної власності, складає 42571,21 гривень.

Таким чином, в період часу з 22 листопада 2007 року по 10 лютого 2009 року, ОСОБА_5 , діючи умисно, шляхом обману та зловживання довірою заволоділа державним майном, а саме земельною ділянкою із кадастровим номером 4825183700:02:000:2620 розміром 5,5 га вартістю 42571,21 гривень, спричинивши матеріальні збитки на вказану суму, що відповідно до примітки 1 ст. 185 Кримінального кодексу України станом на 10 лютого 2009 року складає значну матеріальну шкоду.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ЧЧ Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області зареєстроване кримінальне провадження за постановою прокурора Очаківського відділу ММП №1 про те, що невстановлені особи підробили реєстраційні та облікові документи, після чого заволоділи державним майном, а саме: земельними ділянками, за наступних обставин.

Відповідно до рішення Очаківської районної ради народних депутатів №7 від 19 травня 1995 року ОСОБА_6 видано державний акт серії III- МК №005668 від 13 грудня 1995 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 16,5 га ріллі із земель запасу державної власності в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства.

Очаківською районною державною адміністрацією 14 лютого 1995 року зареєстровано фермерське господарство «Мехеда», головою якого став ОСОБА_6 .

06 грудня 2007 року Очаківською райдержадміністрацією зареєстровано нову редакцію статуту ФГ «Мехеда», відповідно до якої головою ФГ стала ОСОБА_5 , а членами - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

22 лютого 2008 року до статуту внесено зміни, відповідно до яких із членів господарства виключено ОСОБА_9 .

В подальшому, розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації №725 від 27 грудня 2007 року надано дозвіл членам фермерського господарства «Мехеда» ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 16,5 га у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, наданих у постійне користування колишньому голові фермерського господарства ОСОБА_6 .

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації №384 від 30 вересня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вищезазначеним громадянам.

В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягай 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі, можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

На підставі зазначених розпоряджень виготовлено проект землеустрою, відповідно до якого ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відведено земельні ділянки площею по 5,5 га кожній з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620, 4825183700:02:000:2621, 4825183700:02:000:2622.

Відповідно до листа від 05 квітня 2019 року за № 292/15.23-4.7 Очаківського міськрайонного відділу ДРАЦС ОСОБА_5 не є родичем та членом сім`ї ОСОБА_12 , а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не мають жодних родинних зв`язків з ОСОБА_5 , у зв`язку з чим не відносяться до кола осіб, які можуть бути членами фермерського господарства «Мехеда», а отже, отримувати безоплатно у приватну власність земельні ділянки, надані у користування фермерському господарству.

Посилаючись на те, що є підстави вважати, що в результаті незаконних дій ОСОБА_5 , громадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 незаконно набули права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 4825183700:02:000:2620, 4825183700:02:000:2621,4825183700:02:000:2622, а також що зазначені земельні ділянки є доказом у кримінального правопорушення (майном на яке спрямоване кримінальне правопорушення), крім того, можуть бути предметом цивільного позову з метою забезпечення спеціальної конфіскації, цивільного позову та збереження речових доказів, слідчий просив накласти арешт на вказані земельні ділянки шляхом заборони на використання та відчуження.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та просив про його задоволення.

Адвоката ОСОБА_4 - захисника підозрюваної ОСОБА_5 , заперечувала проти задоволення клопотання.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши документи, що додані до клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження СВ Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019151030000040 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

30 травня 2019 року в рамках вказаного кримінального провадження голові ФГ «Мехеда» ОСОБА_5 , оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, тобто у вчиненні шахрайських дій.

З копії державних актів на право власності на земельні ділянки, вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 є власницями земельних ділянок про арешт який просить слідчий.

Розглядаючи в порядку ст.ст.170-173КПК України клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п. 1, 2 та 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З огляду на положення ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

В розумінні ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до постанови слідчого від 05 липня 2019 року земельні ділянки із кадастровими номерами: 4825183700:02:000:2620, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ; 4825183700:02:000:2622, що на праві приватної власності належить ОСОБА_11 ; 4825183700:02:000:2621, що на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , визнанні речовими доказами у кримінальному провадженні № 42019151030000040 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Частиною 4 ст. 170 КПК України, встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

У відповідності до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Так, слідчий в клопотанні посилається як на обґрунтування арешту земельних ділянок на те, що вони є речовим доказам у кримінальному провадженні, підлягають спеціальній конфіскації та мають забезпечити цивільний позов., а також існують обставини, які вказують на те що, земельні ділянки можуть бути пошкодженні, приховані та передані в інше користування.

Таким чином, органом досудового слідства доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України та достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, а також обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, ч. 11 ст. 170 КПК України, встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак слідчим не наведено жодної з зазначених обставин, які б давали підстави вважати, що незастосування заборони використання земельної ділянки призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а тому клопотання в частині заборони використання зазначених земельних ділянок, не підлягає задоволенню.

З врахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що подане клопотання підлягає частковому задоволенню в частині накладення арешту на вказані земельні ділянки, шляхом встановлення заборони з метою забезпечення спеціальної конфіскації, цивільного позову та збереження як речового доказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131. 132, 170-174, 372, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Очаківського ВП ГУНП України в Миколаївській області ОСОБА_3 , про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами:

4825183700:02:000:2620, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 ;

4825183700:02:000:2622, що на праві приватної власності належить ОСОБА_11 ;

4825183700:02:000:2621, що на праві приватної власності належить ОСОБА_10 ,

шляхом встановлення заборони на їх відчуження.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена на протязі п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

Слідчий суддя: