Ухвала

від 14.08.2019 по справі 206/7146/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1502/19 Справа № 206/7146/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 на вирокСамарського районногосуду м.Дніпропетровськавід 18січня 2019року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040700000918, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

За вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2018 року і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні у м.Дніпрі закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_7 30 серпня 2018 року приблизно о 17 годині 15 хвилин прибув до приміщення супермаркету «VARUS-40», ТОВ «ОМЕГА», ЄДРПОУ 33184262, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. 20 річчя Перемоги, буд. № 43-Д.

Далі, в той же день, приблизно о 17 годині 16 хвилин ОСОБА_7 підійшов до турнікету входу у торгівельну залу вказаного супермаркету, де за турнікетом, з боку торгівельної зали, у возику для товарів, який знаходився безпосередньо на території торгівельної зали, помітив пакет чорного кольору, в середині якого знаходились продукти харчування, а саме: «Шпроти Ризькі», ТМ «Варто», в/о 190 г. з/к - 2 шт., «Лосось натуральний», ТМ «Зефіш», у власному соку, 240 г з/к - 2 шт., «Ікра минтаю пробійна», ТМ «Варто», з/б 100 г. - 2 шт., «Ікра мінтая делікатесна», ТМ «Санта Бремор», з/б 90 г. - 2 шт., «Ікра лососева (форелі) зерниста», ТМ «Норвен», 120 г. - 2 шт., «Ікра лососева зерниста», ТМ «СПЕЦПОСОЛ», 100 г ж/б 2 шт., «Ікра мойви з шматочками копченого лосося», ТМ «Варто» - 2 шт., «Сардина атлантична» ТМ «Кайя», в/о 240 г. - 4 шт., Свиняча корейка, з/к, н/ф, охол. - 2,140 кг., свиняча корейка з/к, н/ф, охол., 1,688 кг., Свинячий ескалоп, н/ф, охол. - 2,400 кг., Свинячий ескалоп, н/ф, охол. - 1,986 кг. В той час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , перебуваючи поруч з турнікетом зі сторони входу у торгівельну залу вище зазначеного супермаркету, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взяв пакет чорного кольору з наявними в ньому продуктами харчування та направився до виходу з приміщення супермаркету.

Проте ОСОБА_7 , виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину, до кінця, а саме таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, відійшов від турнікету входу в супермаркет «VARUS» ТОВ «ОМЕГА», однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений та затриманий співробітником охорони. Загальна ринкова вартість вище зазначених продуктів харчування становить 2378,32 грн.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_7 покарання в мінімально можливому розмірі. В іншій частині просить вирок залишити без змін.

Обгрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає, що вирок суду підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування до ОСОБА_7 надмірно суворого покарання.

Вказує, що судом першої інстанції не було в повній мірі взято до уваги, що ОСОБА_7 активно сприяв у розкритті даного кримінального правопорушення, давав правдиві показання, визнав повністю свою вину, щиро розкаявся, а свої дії пояснив тим, що намагався викрасти продукти, щоб харчуватися, через скрутне матеріальне становище, бо не може працевлаштуватися у зв`язку з перебуванням на обліку у лікаря-психіатра, а всі украдені продукти були повернуті в супермаркет «VARUS» потерпілій стороні, від яких позовних вимог не надійшло.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник та обвинувачений підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та просили її задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися в апеляційній скарзі, не перевіряються. Тому суд апеляційної інстанції виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.

Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, кваліфікованому за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, в зв`язку з чим, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, на яких ні сторона обвинувачення, ні обвинувачений ОСОБА_7 не наполягали. Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, а також кваліфікація його діянь за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі не оскаржуються.

Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд не в повній мірі врахував пом`якшуючих обставин, а тому необгрунтовано призначив йому суворе покарання, не заслуговують на увагу.

При призначенні ОСОБА_7 покараннясуд відповіднодо вимогст.65КК врахувавступінь тяжкостівчиненого правопорушення,дані пройого особу,а такожусі обставинипровадження.Суд такожзазначив,що визнавобставинами,що помякшуютьпокарання, повневизнання обвинуваченимсвоєї винуватостіта йогощире каяття, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , - судом не встановлено.

З урахуванням сукупності перелічених даних, тяжкості скоєного кримінального правопорушення та конкретних обставин його вчинення, а також даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 02 січня 2015 року з діагнозом: "Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності", перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2006 року з діагнозом "Параноїдні розлади особистості", згідно висновку судово-психіатричного експерта № 367 від 18 грудня 2018 року, у період часу, до якого відноситья інкриміноване йому діяння, він не виявляв ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, по своєму психічному стану в той час він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 визнав повністю свою вину та щиро розкаявся мають місце, проте вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 відшкодував шкоду та потерпілим до нього не заявлено цивільного позову не беруться судом до уваги, оскільки ОСОБА_7 інкримінується вчинення закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), тобто ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Також з огляду на матеріали кримінального провадження ОСОБА_7 раніше вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини. Так, вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2018 року його було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та іспитовим строком тривалістю 2 роки. ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, за яке він засуджений, вчинив під час іспитового строку, у зв`язку з тим суд правильно призначив обвинуваченому покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, положення кримінального закону, мету покарання призначене судом покарання ОСОБА_7 за своїм видом та розміром є обгрунтованим та необхідним.

Підстав для пом`якшення призначеного покарання ОСОБА_7 з мотивів, про які йдеться в апеляційній скаргзі захисника, апеляційний суд не вбачає.

З огляду на це наведені в апеляційній скарзі захисника доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання, про що наполягав в своїй апеляційній скарзі захисник.

Доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного вироку, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення

Вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4