Постанова

від 14.08.2019 по справі 724/292/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 724/292/15-ц

провадження № 61-20572св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -Заступник прокурора Чернівецької області в інтересах Керстенецької сільської ради Хотинського району, Хотинської районної державної адміністрації,

відповідач -ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року прокурор Хотинського району Чернівецької області в інтересах Керстенецької сільської ради Хотинського району, Хотинської районної державної адміністрації звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у формі неодержаного доходу за фактичне користування земельною ділянкою , з урахуванням уточнень позовних вимог, у розмірі 13 819,25 грн .

Позов мотивований тим, що комісія по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі і землекористувачам провела обстеження земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Керстенецької сільської ради на АДРЕСА_1 . За результатами обстеження складено акт, яким зафіксовано, що земельні ділянки (пайового фонду) іншого сільськогосподарського призначення, розташовані за вищевказаними адресами, фактично використовуються під об`єктами нерухомого майна, які належать відповідачу, без правовстановлюючих документів та без оплати за користування земельними ділянками протягом 2012-2014 років. Внаслідок безоплатного використання відповідачем земельних ділянок бюджет Керстенецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області недоотримав дохід у розмірі 37 430,25 грн. 14 січня 2015 року та 05 лютого 2015 року Хотинською районною державною адміністрацією (далі - Хотинська РДА ) направлені листи, в яких відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня отримання листа відшкодувати заподіяну шкоду на розрахунковий рахунок Керстенецької сільської ради Хотинського району, однак ОСОБА_1 борг не сплатив. 25 листопада 2015 року комісія по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі і землекористувачам Хотинської РДА повторно розглянула питання щодо використання ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок (пайового фонду) іншого сільськогосподарського призначення та затвердила акт з визначення та відшкодування збитків та розрахунок земельного податку, згідно з яким збитки становлять 23 819,25 грн. ОСОБА_1 сплатив 10 000 грн для погашення завданих збитків.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2015 року задоволено позов прокурора Хотинського району Чернівецької області в інтересах Керстенецької сільської ради Хотинського району, Хотинської РДАдо ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельними ділянками задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь РДА на розрахунковий рахунок Керстенецької сільської ради Хотинського району збитки у формі неодержаного доходу за фактичне користування земельними ділянками протягом 2012-2014 років, що розташовані в адміністративних межах Керстенецької сільської ради на АДРЕСА_1 у розмірі 13 819,25 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Керстенецької сільської ради на АДРЕСА_1 площею 7 га, належить територіальній громаді Керстенецької сільської ради Хотинського району відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України та пунктів 3, 4 прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності . У ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи, які посвідчують його право власності або право користування спірною земельною ділянкою. Відповідачем і його представником не надано доказів того, що ОСОБА_1 використовує земельні ділянки в адміністративних межах Керстенецької сільської ради на АДРЕСА_1 площею, меншою ніж 7 га. Використовуючи земельну ділянку,на якій розміщені набуті відповідачем об`єкти нерухомого майна без оформлення документів на право користування даною земельною ділянкою, відповідач порушив цивільне право позивача на отримання плати за використання землі.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Хотинської РДА Чернівецької області на розрахунковий рахунок Керстенецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області збитків у вигляді неодержаного доходу за фактичне користування земельними ділянками, що розташовані в адміністративних межах Керстенецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області на АДРЕСА_1 у розмірі 13 819,25 грн змінено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Хотинської РДА Чернівецької області на розрахунковий рахунок Керстенецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області збитки в розмірі 5 262,69 грн, зазначено, що у цій частині рішення суду не підлягає зверненню до виконання.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на підставі висновків судової земельно-технічної експертизи спільного підприємства Західно-Український Експертно-Консультативний Центр від 07 жовтня 2016 року № 717 площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нежитлових будівель на АДРЕСА_1 складає 1,5466 га, ОСОБА_1 користується площами під будівлями, під площадками і під під`їзними шляхами загальною площею 5,2565 га. Висновки судової земельно-технічної експертизи спільного підприємства Західно-Український Експертно-Консультативний Центр від 07 жовтня 2016 року № 717 щодо використання ОСОБА_1 земельних ділянок під площадками і під під`їзними шляхами суд визнав такими, що не відповідають обставинам справи. ОСОБА_1 придбано нежитлові будівлі на АДРЕСА_1 як окремі об`єкти. ОСОБА_1 не використовуються нежитлові будівлі на АДРЕСА_1, що піддаються руйнації. Дані обставини визнано під час розгляду справи апеляційним судом представниками Керстенецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області та відповідача. Тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню збитки, заподіяні власнику земельної ділянки внаслідок неодержання доходів, у розмірі 5 262,69 грн (1,5466 га х 3 402,75 грн). ОСОБА_1 здійснено оплату збитків у розмірі 10 000 грн 20 липня 2015 року, тому завдані збитки є відшкодованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2016 року заступник прокурора Чернівецької області , не погодившись з рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року, подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь Хотинської РДА Чернівецької області на розрахунковий рахунок Керстенецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області збитку у вигляді неодержаного доходу за фактичне користування земельними ділянками, що розташовані в адміністративних межах Керстенецької сільської ради на АДРЕСА_1, скасувати рішення апеляційного суду в частині визнання таким, що не підлягає виконанню, рішення про стягнення з ОСОБА_1 , повідомити про день і час розгляду справи сторони, прокурора Чернівецької області та Генеральну прокуратуру України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

16 січня 2017 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області.

06 вересня 2017 року ухвалою ВССУ справу призначено до розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 квітня 2018 року справу № 724/292/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем завдані збитки у розмірі 13 819,25 грн, з огляду на фактичне користування земельною ділянкою площею 7 га, якою користувалося Товариство з обмеженою відповідальністю Зоря , рухоме та нерухоме майно якого набув відповідач на підставі рішення Хотинського районного суду від 14 липня 2008 року. Після оформлення ОСОБА_1 у 2008 році права власності на нежилі будівлі, які раніше належали Товариству з обмеженою відповідальністю Зоря , згідно з висновком експерта ОСОБА_1 приступив до фактичного користування 5,2565 га у АДРЕСА_1 шляхом розміщення об`єктів нерухомого майна. Висновок суду про те, що ОСОБА_1 фактично користується не 5,2565 га, як визначив експерт, а 1,5466 га, є безпідставним і не ґрунтується на матеріалах справи та нормах матеріального права.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 липня 2008 року визнано договори купівлі-продажу майнових сертифікатів дійсними та право власності ОСОБА_1 на нежитлові будівлі розташовані на АДРЕСА_1.

17 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Зоря (далі - ТОВ Зоря ) та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу нежитлових будівель АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Хотинського районного нотаріального округу Чернівецької області.

Земельна ділянка, розташована в адміністративних межах Керстенецької сільської ради на АДРЕСА_1 площею 7 га належить територіальній громаді Керстенецької сільської ради Хотинського району відповідно до пункту 2 Перехідних положень ЗК України та пунктів 3, 4 прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності .

Розпорядженням від 10 листопада 2014 року № 480-р Хотинської районної державної адміністрації було створено комісію для визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам землі від 25 листопада 2015 року ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 7 га, що знаходиться в адміністративних межах Керстенецької сільської ради, розмір збитків, завданих власнику землі, становить, 23 819,25 грн.

Відповідно до інформаційної довідки Хотинського КРБТІ від 20 січня 2015 року № 12 власником нежилих будівель на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку земельного податку та заборгованості щодо сплати земельного податку за 3 роки відповідно до статті 278.1 Податкового кодексу України, затвердженого відділом Держземагенства у Хотинському районі Чернівецької області, заборгованість ОСОБА_1 щодо сплати за 2012-2014 роки становить 23 819,25 гривень.

Хотинська районна адміністрація двічі повідомляла ОСОБА_1 листами про необхідність відшкодування завданих збитків.

ОСОБА_1 сплатив частину збитків у розмірі 10 000 грн.

ОСОБА_1 не має правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні йому на праві власності нежилі будівлі.

На підставі висновку судової земельно-технічної експертизи від 07 жовтня 2016 року № 717, проведеної Спільним підприємством Західно-Український Експертно-Консультативний Центр , площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_1 складає 1,5466 га, ОСОБА_1 користується площами під будівлями, під площадками і під під`їзними шляхами загальною площею 5,2565 га.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Статтями 125 , 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною четвертою статті 2 Закону України Про плату за землю передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору.

Судами застосовано до правовідносин сторін статтю 22, норми глави 82 ЦК України, глави 24 ЗК України , Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , а також стаття 278 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час нарахування збитків.

Суди попередніх інстанцій розрахували суму збитків з використанням грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та ставки земельного податку у розмірі 5 %, визначеному у пункті 278.1 статті 278 Податкового кодексу України у редакції, чинній у період, за який нараховані збитки.

Пункт 278.1 статті 278 Податкового кодексу України у зазначеній редакції визначав ставку податку на земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК Українивідшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Підставою для відшкодування шкоди є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України ).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України ).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України , не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відтак, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, провадження № 14-77цс18).

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції вказані порушення не виправив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельних ділянок, то судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справи застосовано закон, який не підлягав застосуванню.

З огляду на зазначене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків у формі неодержаного доходу за фактичне користування земельною ділянкою.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд скасовує оскаржувані судові рішення та ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позовних вимог, а відповідачем сплачений судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 535,92 грн,то він підлягає стягненню з Керстенецької сільської ради Хотинського району.

Керуючись статтями 141, 400 , 409, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Чернівецької області Пелепюка Олега Михайловича задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької областівід 10 грудня 2015 рокута рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Хотинського району Чернівецької області в інтересах Керстенецької сільської ради Хотинського району, Хотинської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення збитків у формі неодержаного доходу за фактичне користування земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з Керстенецької сільської ради Хотинського району на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 535,92 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення,є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. М. Ігнатенко Судді: В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов