Постанова

від 19.08.2019 по справі 911/132/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2019 р. Справа№ 911/132/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019

у справі №911/132/19 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Володарської районної ради

до Благодійної організації "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті"

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Відділу культури Володарської районної державної

адміністрації Київської області

прo стягнення 99291,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Володарської районної ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті", в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 36346,67 грн, 1809,42 грн пені та 61135,26 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди №8 від 15.11.2017.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи у відзиві на позов про те, що договір оренди не є укладеним та не набув чинності, оскільки в порушення домовленості сторін, викладеної у п. 5.2.6. договору, не дотримано вимогу про нотаріальне посвідчення договору та державну реєстрацію права користування нежитловим приміщенням за договором оренди. Відповідач зазначив, що неможливість нотаріального посвідчення договору сталась через відсутність документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, що є об`єктом оренди і позивач відмовився надавати відповідні документи. З посиланням на положення ст. 795 Цивільного кодексу України, положень п.2.1 договору, відповідач стверджував, що не набув права тимчасового платного користування майном, а тому й обов`язок щодо сплати орендної плати не виник. Також, відповідач вказував, що прокурором під час звернення до суду не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.

У відповіді на відзив прокуратура зазначила про відсутність звернень відповідача до Володарської районної ради за наданням документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору. Прокуратура звертала увагу на те, що обов`язок нотаріального посвідчення договору оренди №8 індивідуально визначеного нерухомого майна спільної власності територіальних громад Володарського району від 15.11.2017 покладався на відповідача, а також те, що договір укладено на строк 2 роки 11 місяців, тобто на менший строк ніж визначено в ст. 793 Цивільного кодексу України, відповідно до якої нотаріальному посвідченню підлягає договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше. В обґрунтування дотримання ст. 795 Цивільного кодексу України прокуратура зазначила, що факт використання майна спільної власності згідно договору оренди №8 індивідуально визначеного нерухомого майна спільної власності територіальних громад Володарського району від 15.11.2017, відповідач визнав, оскільки підписав Акт приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна від 15.11.2017 та надав до Володарської районної ради гарантійний лист від 17.12.2018, яким гарантував виконання умов договору, і клопотання, в якому відповідач просив у зв`язку зі зміною керівника та внесенням змін в назву організації, укласти з ним додаткову угоду до Договору. Щодо стягнення штрафу та пені за договором оренди №8 від 15.11.2017, прокуратурою надано пояснення, що розрахунок заборгованості по орендній платі, штрафу та пені відповідно до договору оренди індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад Володарського району від 15.11.2017 №8 станом на 01.02.2019 здійснювався згідно балансової вартості приміщення районного будинку культури, яка зазначається в оновленому переліку об`єктів та майна спільної власності територіальних громад Володарського району. Технічний стан об`єкта оренди на момент передачі його в оренду вказується в Акті приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна від 15.11.2017.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі №911/132/19 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36346,67 грн. заборгованості з орендної плати, 1809,42 грн пені та 61135,26 грн штрафу. Стягнуто з відповідача на користь Прокуратури Київської області 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність заборгованості відповідача з оплати орендної плати за договором оренди №8 від 15.11.2017 в сумі 36346,67 грн підтверджено належними доказами; пеня правомірно нарахована по кожному періоду прострочення у відповідності до фактичних обставин, умов договору та вимог чинного законодавства, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на фактичні суми заборгованості, штраф правомірно нарахований, виходячи з балансової вартості майна.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі №911/132/19 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, аналогічні тим, які викладено у відзиві на позовну заяву.

Позивач, прокуратура у відзивах заперечували проти апеляційної скарги та зазначали, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми законодавства, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті" на рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі №911/132/19 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати орендної плати за договором оренди №8 від 15.11.2017 в сумі 36346,67 грн, 1809,42 грн пені та 61135,26 грн штрафу, нарахованих за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

15.11.2017 між Володарською районною радою Київської області, як Орендодавцем, та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Вітер совісті" (відповідно до протоколу №1/18 загальних зборів засновників Благодійної організації від 08.08.2018 змінено назву на Благодійну організацію "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті"), як Орендарем, укладено договір оренди №8 від 15.11.2017 (далі за текстом - Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 145 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, смт. Володарка, вул. Кооперативна, 20 , в районному будинку культури, що є спільною власністю територіальних громад Володарського району.

Пунктами 3.1., 3.5 Договору передбачено, що місячна орендна плата за результатами конкурсу становить 2900 грн, яку Орендар зобов`язується сплачувати не пізніше 10 числа наступного місяця шляхом перерахунку коштів на визначений в Договорі розрахунковий рахунок. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з пунктами 5.2. та 5.2.2. Договору Орендар зобов`язується своєчасно вносити орендну плату та інші платежі.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін дії договору визначається за погодженням сторін.

Частина 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлює обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем прострочено зобов`язання з плати орендної плати у зв`язку з чим станом на 01.12.2018 утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 36346,67 грн.

В запереченнях проти позову, відповідач посилався на те, що договір оренди не є укладеним та не набув чинності, оскільки в порушення домовленості сторін, викладеної у п. 5.2.6. Договору, не дотримано вимогу про нотаріальне посвідчення договору та державну реєстрацію права користування нежитловим приміщенням за договором оренди. Тобто, не дотримано погодженої сторонами форми договору.

Виходячи зі змісту статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Отже, домовленість сторін може стосуватись лише нотаріального посвідчення правочину і така домовленість не ототожнюється з вимогою закону.

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, нікчемність правочину є наслідком недодержання сторонами саме вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а не домовленості сторін.

Частиною 2 ст. 220 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З огляду на норму ст. 793 Цивільного кодексу України нотаріальному посвідченню підлягає договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше.

Як вбачається з умов спірного Договору оренди, зокрема згідно з п. 7.1 вказаний Договір укладено на строк 2 роки 11 місяців. Тобто, для відповідного Договору обов`язковості нотаріальної форми законом не визначено.

Наведене спростовує посилання відповідача на відсутність підстав для сплати орендних платежів та застосування відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконаннящо неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.4 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати та інші платежі, Орендар сплачує Орендарю штраф у розмірі 0,5% вартості майна, взятого в оренду за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, яка нарахована на фактичні суми заборгованості протягом шести місяців та в межах строку позовної давності, згідно з п. 3.4 Договору за період з 15.11.2017 по 01.12.2018 (включно) в загальній суму 1809,42 грн та штрафу, нарахованого на підставі п. 6.3 Договору в сумі 61135,26 грн.

Твердження скаржника про те, що при здійсненні розрахунку штрафу позивачем не надано належних доказів щодо вартості об`єкта оренди є безпідставними, оскільки як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, штрафу та пені, розмір штрафу визначено з урахуванням балансової вартості приміщення районного будинку культури, яка становить 560377,00 грн згідно оновленого переліку об`єктів та майна спільної власності територіальних громад Володарського району (будівлі, приміщення, основні засоби, транспорт) станом на 01.02.2018 (додаток до рішення ХХ сесії районної ради VII скликання від 27.02.2018 №223-20- VII).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 36346,67 грн, 1809,42 грн пені та 61135,26 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі Ш-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N З-рп/99, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Одночасно у відповідності до вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N З-рп/99 в основі поняття "інтереси держави" завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств, з часткою державної власності в статутному фонді. Проте, держава, може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

В даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки несплата орендної плати та пені Благодійною організацією "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті" призводить до недоотримання коштів до місцевого бюджету та відповідно не сприяє розвитку місцевого самоврядування, яке має важливе значення для держави та гарантується нею.

В той же час, Володарською районною радою Київської області, якій достовірно відомо про вищевказані порушення інтересів держави, до 28.12.2018 року не пред`явлено позову про стягнення з відповідача заборгованості, що свідчить про нездійснення районною радою належним чином своїх повноважень та є підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Про наявність заборгованості зі сплати орендної плати та пені Благодійною організацією "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті" перед Володарською районною радою Київської області Білоцерківській місцевій прокуратурі стало відомо 24.09.2018 року з листа Володарської районної ради Київської області.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Білоцерківською місцевою прокуратурою направлено до Володарської районної ради Київської області повідомлення про наміри звернення до суду з даною позовною заявою.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору Володарською районною радою 09.08.2018 року та 19.09.2018 року до Благодійної організації "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті" надсилались відповідні листи.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним вище обставинам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Володарської районної ради.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд Ярослава Мудрого "Вітер совісті" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019 у справі №911/132/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/132/19 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук