Постанова

від 20.08.2019 по справі 910/3160/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р. Справа№ 910/3160/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Пашкіної С.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Повного товариства "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.05.2019

у справі №910/3160/19 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій

побутового обслуговування населення

до Повного товариства "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА"

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ

ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ"

про стягнення 118 639, 10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Український союз об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПОВНОГО ТОВАРИСТВА "ЛОМБАРД"ЕКСПРЕС-ГОТІВКА"ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ"І КОМПАНІЯ" 109767,84 грн. заборгованості по договору оренди від 10.07.2017 за період з грудня 2018 по березень 2019 року, 3549,13 грн. інфляційних втрат, 4912,55 грн. пені, 409,37 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного Договору оренди від 10.07.2017 та приписів ст. 526 Цивільного кодексу України не було здійснено оплату орендних платежів 109 767, 84 грн. за період оренди з грудня 2018 року по березень 2019 року. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача 3549,13 грн. інфляційних втрат та 409,37 грн. 3% річних з посиланням на припис ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 4912,55 грн. пені з посиланням на п. 5.7 договору оренди від 10.07.2017.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він був позбавлений можливості користуватись об`єктом оренди з 13.11.2018 через обставини, за які він не несе відповідальності. Зокрема, відповідач зазначав, що орендар вимушений був звільнити орендоване приміщення та уклав новий договір оренди № 1 від 01.12.2018 з іншою юридичною собою, де і здійснює свою статутну діяльність; 23.11.2018 вхід на територію об`єкта оренди по договору оренди від 10.07.2017 був опечатаний працівниками Голосіївського УП ГУ Нацполіції у м.Києві, а 24.11.2018 на території об`єкта оренди почались будівельні роботи, а об`єкт оренди знищений.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3160/19 позовні вимоги Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення - задоволено частково. Вирішено стягнути з Повного товариства "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ" на користь Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення 109 767,84 грн. основного боргу, 1186,05 грн. інфляційних втрат, 4912,76 грн. пені, 409,37 грн. 3% річних, 1882,74 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів за спірний період за договором підтверджений матеріалами справи і підстави для звільнення від оплати - відповідачем не доведені, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 109 797,67 грн. основного боргу. Крім того, суд першої інстанції після здійсненого перерахунку заявлених вимог за періоди прострочення по кожному місяцю оренди та станом на 26.02.2019, дійшов висновку про їх задоволення в частині стягнення 1186,05 грн. інфляційних втрат, та 4912,76 грн. пені, 409,37 грн. 3% річних ( в межах розрахунку позивача).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач (Повне товариство "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ") звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3160/19 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Також, скаржник просить судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача у справі. Крім того, просив стягнути з позивача у справі суму судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, надану Адвокатським об`єднанням "АБСОЛЮТНЕ ПРАВО" в розмірі 33 000,00 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано ту обставину, що з 13.11.2018 орендар (скаржник) був позбавлений можливості користуватися об`єктом оренди, а з 24.11.2018 об`єкт оренди був демонтований та знищений, а на території розпочато будівельні роботи, докази в підтвердження якого були надані відповідачем до матеріалів справи. Крім того, скаржник наголошував на тому, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тим обставинам, що об`єкт оренди з 13.11.2018 був захоплений невідомими особами, а отже, відповідач не мав змоги користуватися об`єктом внаслідок існування обставин, за які він не відповідає, а тому і обов`язок по сплаті орендних платежів у нього відсутній.

Також, скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції в порушення п. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України не була постановлена ухвала стовно заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

При цьому, в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю уповноваженого представника скаржника Жадана К.М. в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частин 5, 6, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 апеляційну скаргу Повного товариства "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкрито аеляційне провадження у справі №910/3160/19 за апеляційною скаргою Повного товариства "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019, відмовлено Повному товариству "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ" у задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю уповноваженого представника скаржника Жадана К.М. в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 отримана учасниками справи, а саме: позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення 0405040330038, а відповідачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0311515815479.

09.07.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просив долучити до матеріалів справи та надати оцінку Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.07.2018 (номер довідки 172774062).

12.07.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (з урахуванням заяви № 01/1-177 від 11.07.2019), в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилався на те, що позивачем на виконання умов укладеного з відповідачем договору оренди від 10.07.2017 було передано відповідачу об`єкт оренди, надано відповідачу доступ до нього, ніяких зауважень від відповідача стосовно неможливості користування об`єктом оренди позивач не отримував. Крім того, об`єкт оренди є власністю позивача, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 40508438 від 05.04.2018, номер запису про право власності 25608775 від 03.04.2018).

25.07.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких позивач додатково наголошував про те, що судом першої інстанції не надано оцінки наявним у справі та поданим позивачем доказам., а також не застосовано ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, а також п. 8.3.2 договору оренди від 10.07.2017. Крім того, позивач просив зобов`язати позивача надати докази фактичного існування об`єкту оренди станом на час розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019, для розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 справу №910/3160/19 прийнято до провадження колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом апеляційної інстанції, 10.07.2017 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладений договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове орендне платне користування в належному технічному стані, майно у складі: будівлі площею 28 кв.м , будівлі для вбиральні площею 2,5 кв.м, споруди - асфальтованого майданчика загальною площею 360 кв.м, залізобетонної огорожі довжиною 45м, висотою 2.3 м, металевих воріт з хвірткою (разом далі - Об`єкт), що знаходиться за адресою: м Київ, вул. Ямська,72-А.

Пунктом 3.1 договору оренди від 10.07.2017 визначено, що передача об`єкту в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору, підписується в день передачі об`єкта та свідчить про фактичну передачу об`єкта в оренду (додаток № 1 до договору).

Після підписання акту прийому-передачі орендодавець надає орендарю доступ до об`єкту (п.3.2 договору оренди від 10.07.2017).

14.07.2017 за Актом прийому-передачі майна позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове орендне платне користування майно, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Ямська, 72-А згідно переліку.

За умовами п.4.1 договору оренди від 10.07.2017 сторони узгодили, що об`єкт надається в оренду з 14.07.2017 по 31.07.2018 включно.

Додатковою угодою від 07.05.2018 до договору оренди від 10.07.2017, пункт 4.1 договору було змінено та визначено строк оренди з 14.07.2017 по 31.07.2019.

Згідно п.5.1 договору оренди від 10.07.2017, за користування об`єктом орендар сплачує не пізніше 25 числа попереднього місяця за наступний місяць орендну плату в сумі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі) грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 4000,00грн станом на 01.04.2017.

В разі, якщо індекс інфляції за поточний місяць більше одиниці, розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати на цей індекс інфляції (п.5.2 договору оренди від 10.07.2017).

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі виплачувати орендну плату.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши умови укладеного договору оренди від 10.07.2017 встановив, що пунктом 5.1 договору сторонами визначено розмір орендної плати, а у п.4.1 договору (згідно з Додатковою угодою від 07.05.2018) узгоджено строк оренди - з 14.07.2017 по 31.07.2019 включно.

Відповідно до положень п.5.9 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкту за актом прийому-передачі включно.

У п.7.2.3 договору оренди від 10.07.2017 сторонами визначено обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату за користування об`єктом, плату за використання електроенергії, водопостачання і водовідведення, а також плату за комунальні та інші послуги, якщо такі були отримані від орендодавця.

Наявне у справі листування між сторонами та подані письмові пояснення свідчать про те, що орендар у листопаді 2018 року повідомляв про наміри звільнення об`єкта оренди, у січні 2019 на вимогу орендодавця за вих. № 01/1-137 від 27.12.2018 щодо повернення майна за актом, припинення договірних відносин, надіслав Акт прийому-передачі майна від 19.11.2018, який позивач відмовився підписати у зв`язку із датою його підписання, що не відповідала фактичним обставинам та необхідністю повернення майна за місцем оренди із передачею орендодавцю ключів.

Умовами п.8.8 договору оренди від 10.07.2017 встановлено, що в разі дострокового припинення договору оренди з ініціативи орендаря, орендар письмово повідомляє про це орендодавця за два місяці до дати повернення об`єкта і сплачує орендодавцю орендну плату за останній місяць оренди, а також всі платежі, передбачені цим договором, в повному обсязі.

Відповідно до п.8.6 договору оренди від 10.07.2017, в разі закінчення строку договору або в разі його дострокового припинення орендар зобов`язується: звільнити об`єкт і повернути його орендодавцю на протязі одного календарного дня та підписати акт прийому-передачі; передати орендодавцю об`єкт в комплектації, що була на час його передачі в оренду та в стані не гіршому за стан на момент передачі його в оренду.

Об`єкт вважається фактично поверненим орендодавцеві з моменту підписання акту прийому-передачі. У момент підписання цього акту орендар передає орендодавцеві ключі від об`єкта (п.8.7 договору оренди від 10.07.2017).

За умовами п.8.10 договору оренди від 10.07.2017, в разі звільнення орендарем приміщення без оформлення акту прийому-передачі орендар несе повну матеріальну відповідальність за збитки орендодавця, що виникають в зв`язку з цим, при цьому орендар не звільняється від сплати орендної плати і інших, передбачених цим договором платежів до дня повернення об`єкта за актом.

Разом з тим, обов`язок складання акту прийому-передачі при повернення орендарем орендодавцю об`єкта покладається на орендаря (п.8.11 договору оренди від 10.07.2017).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, відповідно до умов договору оренди сторонами було узгоджено, що зобов`язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється самим лише звільненням об`єкта оренди, оскільки таке припинення можливе з моменту підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем об`єкта оренди, доказів в підтвердження оформлення якого у встановленому договором та законом порядку - матеріали справи не містять.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Наведена норма права визначає як підставу звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8 травня 2018 р. № 910/7495/16; № 12-37гс18).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що належні, допустимі та достатні докази в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України припинення сторонами договірних відносин по договору оренди від 10.07.2017, дострокового розірвання договору та повернення об`єкта оренди за Актом приймання-передачі, підписання відповідного Акта, - позивачем не подано ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного розгляду справи.

При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що доказами припинення договірних відносин між орендодавцем та орендарем, зокрема і внаслідок знищення об`єкта оренди, його захоплення, є повідомлення виконавчого директора орендодавця ОСОБА_1 , заява свідка ОСОБА_2 , лист позивача від 27.12.2018 № 01/1-137, фотокартки місця повного демонтажу об`єкта оренди, фотокартки опечатаних вхідних воріт об`єкта оренди, лист відповідача від 17.01.2019 № 17-01-01/19, адвокатські запити до ГУ поліції ГУ НП у м.Києві від 09.04.2019 та від 11.04.2019, відомості з Реєстру досудових розслідувань № 12018100010010423 від 14.11.2018 - суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки вказані документи не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження наведених відповідачем обставин припинення договірних відносин у встановленому законом порядку (зокрема шляхом двостороннього узгодження сторонами правочину припинення своїх зобов`язань у правовідносинах оренди). Дослідивши наведені документи, суд апеляційної інстанції зазначає, що у них містяться певні відомості стосовно певних подій, які не можуть бути покладені в основу твердження про припинення договірних відносин між позивачем та відповідачем в контексті існуючого спору.

Крім того, стосовно нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. В свою чергу, в силу приписів ст. ст. 208, 526, 651, 759, 781, 784 Цивільного кодексу України, тобто в силу вимог чинного законодавства, обставини припинення певних договірних правовідносин між сторонами даного спору мають відображатися у відповідних документах, у зв`язку з чим заява свідка ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції відхиляється як належний та допустимий доказ в підтвердження факту припинення договірних відносин між сторонами спору.

Крім того, стосовно клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просив долучити до матеріалів справи та надати оцінку Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.07.2018 (номер довідки 172774062) - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про долучення даного доказу з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не наведено винятковості випадку стосовно неможливості їх подання до суду першої інстанції. За наведених підстав, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції також відхиляє і заявлене відповідачем у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу клопотання про зобов`язання позивача надати докази фактичного існування об`єкту оренди станом на час розгляду справи.

При цьому, в матеріалах справи наявний поданий позивачем до суду першої інстанції разом з відповіддю на відзив, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 40508438 від 05.04.2018), згідно якого об`єкт оренди є власністю позивача (номер запису про право власності 25608775 від 03.04.2018).

З урахуванням наведеного вище, оцінивши наявні у справі докази в сукупності та перевіривши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України письмового звернення у встановленому законом порядку щодо неможливості користуватись майном або намірів достроково розірвати договір оренди від 10.07.2017, що свідчило б про припинення договірних відносин сторін, також ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції суду не доведено факту звільнення відповідачем об`єкта оренди у листопаді 2018 року, передачу його орендодавцю за актом прийому-передачі, обов`язок щодо складання якого покладено на орендаря, та у зв`язку із чим припинення зобов`язання щодо оплати орендної плати чи наявності підстав звільнення її від оплати у зв`язку із неможливістю користування приміщенням.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів за спірний період за договором оренди від 10.07.2017 підтверджений матеріалами справи і підстави для звільнення від оплати відповідачем не доведені, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 109 797,67 грн. (27 441,98 грн. (за 1 місяць з урахуванням індексу інфляції згідно п. 5.1, п. 5.2 договору) х 4 місяці)) орендної плати по договору за період з грудня 2018 по березень 2019 року - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказів оплати відповідачем суми 109 767,84 грн., в тому числі у визначені строки, не надано ні станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За прострочення виконання зобов`язань щодо оплати орендної плати у заявленому розмірі за період грудень 2018, січень-березень 2019 позивачем нараховано 3549,13 грн. інфляційних втрат, 4912,55 грн. пені, 409,37 грн. 3% річних.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.7 договору оренди від 10.07.2017 визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3549,13 грн. інфляційних втрат, 4912,55 грн. пені, 409,37 грн. 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем у розрахунку невірно вказано дату настання строку оплати та періоди прострочення, оскільки при здійсненні розрахунку необхідно врахувати, що відповідно до п.5.1 договору строк оплати орендної плати за грудень 2018 настав 25.11.2018, прострочення 26.11.2018, за січень 2019 - 25.12.2018, прострочення 26.11.2018, лютий 2019 - 25.01.2019, прострочення 26.01.2019, березень 2019 - 25.02.2019, прострочення 26.02.2019 (на платежі за березень 2019 пеня, інфляційні втрати за 3% річних не нараховано).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після перерахунку заявлених вимог за періоди прострочення по кожному місяцю оренди та станом на 26.02.2019, вимоги позивача обгрунтовано задоволені судом першої інстанції частково, а саме: в частині стягнення 1186,05 грн. інфляційних втрат, 4912,76 грн. пені та 409,37 грн. 3% річних (в межах розрахунку позивача), з відмовою у решті заявлених до стягнення показників.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 109 767, 84 грн. орендної плати, 1 186, 05 грн. інфляційних втрат, 4912, 76 грн. пені, 409, 37 грн. 3% річних, з відмовою в решті заявлених до стягнення показників.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції в порушення п. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України не була постановлена ухвала стовно заяви (клопотання) відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні, необґрунтовані та спростовуються тим, що судом першої інстанції у рішенні зазначено, що заявлене клопотання відповідача розглянуто та залишено судом без задоволення у зв`язку з недоведеністю підстав відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3160/19 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судові витрати, понесені при перегляді справи в суді апеляційної інстанції, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Повне товариство "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ".

Керуючись ст.ст. 129, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Повного товариства "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3160/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3160/19 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги та витрати на професійну (правничу) правову допомогу залишити за Повним товариством "ЛОМБАРД "ЕКСПРЕС-ГОТІВКА" Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ" І КОМПАНІЯ".

4. Матеріали справи №910/3160/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 20.08.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.А. Пашкіна