Рішення

від 19.08.2019 по справі 420/3004/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3004/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.

за участю сторін:

представник позивача - Норочевський О.О.

представник відповідача - Бугаєнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства Магрицьких (67200, Одеська область, смт. Іванівка, вул. Б. Дерев`янка, 103-А) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), за участю 3-ї особи - Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0053651406 від 06.12.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Фермерського господарства Магрицьких до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю 3-ї особи - Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області форми С від 06 грудня 2018 року №0053651406.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, оскільки у прибуткових касових ордерах зазначено особу - ОСОБА_1 , яка є його засновником та керівником ФГ Магрицьких , то така особа є повноважною особою, яка вносила в якості позики готівкові грошові кошти до каси Позивача. Таким чином, Позивачем своєчасно сплачені узгоджені суми грошового зобов`язання з єдиного податку, а тому податкове повідомлення-рішення форми С від 06 грудня 2018 року №0053651406 є таким, що суперечить чинному законодавству підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю.

12.06.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 44-49). В обгрунтування зазначено, що перевіркою встановлено, що у касовій книзі ФГ Магрицьких : 31.12.2015 на листі 20 відображено прибуток 8270,4 грн. та видаток 8270,4 грн., 12.12.2016 на листі 50 відображено прибуток 5803 грн. та видаток 5803 грн. Таким чином, відповідачем правомірно встановлено, що ФГ Магрицьких неоприбутковано грошові кошти 31.12.2015 у сумі 8270,4 грн. та 12.12.2016 у сумі 5803 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2018 року №0053651406 є обґрунтованим та не суперечить чинному законодавству, а тому, у задоволенні позову ФГ Магрицьких , слід відмовити.

Заяви, клопотання учасників справи.

05.07.2019 року до суду від Позивача, надійшла відповідь на відзив Відповідача, в якій Позивач не погоджується з доводами відзиву та наполягає на задоволенні позову (а.с. 70).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, зазначених в адміністративному позові та у відповіді на відзив.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

15 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області (надалі Відповідач) було здійснено фактичну перевірку Фермерського господарства Магрицьких .

23 листопада 2018 року за результатами даної перевірки Відповідачем було складено Акт (Довідку) про результати фактичної перевірки.

Згідно з даним актом було виявлено наступне порушення з боку Позивача (п. 2.2.14) - несвоєчасне оприходування готівкових коштів 31 грудня 2015 року на суму 8270 гри. 40 коп. та 12 грудня 2016 року на суму 5803 грн. 00 коп. Загальна сума такої готівки складає 14073 грн. 40 коп.

За результатами даної перевірки. 06 грудня 2018 року Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми С від 06 грудня 2018 року №0053651406, відповідно до якого щодо Позивача було застосовано штрафні санкції на суму 70367,00 грн.

Позивач не погодився з даним повідомленням-рішенням та оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

14 лютого 2019 року за результатами розгляду скарги прийняте рішення № 7329/6/99-99-1106-0125, яким скаргу було залишено без задоволення.

Дане рішення було мотивовано тим, що, оскільки прибуткові касові ордери від 31 грудня 2015 року № 22 про прийняття 8270 грн. 40 коп. та від 12 грудня 2016 року № 30 про прийняття 5803 грн. 00 коп. не підписані уповноваженими особами (на вказаних ордерах відсутні підписи), зазначені грошові кошти (на загальну суму 14073 грн. 40 коп.) є не оприбуткованими (несвоєчасно оприбуткованими), чим Позивач порушив вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням форми С від 06 грудня 2018 року №0053651406, позивач звернувся до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Оцінюючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України від 20.05.1999 №679-XIV Про Національний банк України , визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

За змістом пункту 1.2 глави 1 Положення №637 про ведення касових операцій, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.2 цього ж Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з пунктом 7.15 глави 7 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 цього Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Висновки суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Виходячи із змісту пункту 1.2 глави 1 Положення №637, оприбуткування готівки пов`язано з обліком повної суми готівкових надходжень у касовій книзі або книзі обліку доходів і витрат чи книзі обліку розрахункових операцій тощо.

В разі, якщо своєчасно здійснено облік у таких книгах готівкових грошових коштів, отриманих підприємством, вони вже не можуть вважатися не оприбуткованими чи несвоєчасно оприбуткованими.

Судом встановлено, що ні в Акті (Довідка) про результати фактичної перевірки, ні в рішенні ДФС про результати розгляду скарги, ні містяться зауваження щодо обліку вказаних готівкових коштів у касовій книзі.

Крім того, Верховний суд у своїй постанові від 18 березня 2019 року по справі № 804/1351/16, дійшов до висновку, що відсутність певних реквізитів у документах, на підставі яких платник податків здійснив зміни у власному податковому обліку, або складання таких документів з певними порушеннями, які не приводять до неможливості ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції, та/або ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, не призводять до втрати такими документами значення доказу правомірності здійснення змін податкового обліку, якщо інші докази свідчать про фактичне виконання такої господарської операції.

Як вбачається із зазначених прибуткових касових ордерів, в них зазначено особу - ОСОБА_1 , яка вносила в якості позики готівкові грошові кошти до каси Позивача.

Судом встановлена та не заперечується Відповідачем, що дана особа є засновником та керівником ФГ Магрицьких . Вказані суми обліковані в касовій книзі Позивача (а.с.19, 41).

Таким чином, порушення, допущені при складанні касових ордерів від 31 грудня 2015 року № 22 про прийняття 8270 грн. 40 коп. та від 12 грудня 2016 року № 30 про прийняття 5803 грн. 00 коп. - не можуть вважатися таким, що свідчать про неможливість підтвердження здійснення оприбуткування готівкових грошових коштів.

Отже, Відповідач помилково дійшов до висновку про неоприбуткування Позивачем зазначених грошових коштів, а тому помилково застосував до Позивача санкції, передбачені п. 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення форми С від 06 грудня 2018 року №0053651406, тому позовні вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Також, позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Так, судом встановлено, що Позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги адвокатом від 22.02.2019 року №162 (а.с. 23-26).

Також, фактичну сплату грошових коштів за надання правової допомоги адвокатом, підтверджено випискою з банку на суму 7000,00 грн. (а.с. 42).

Судом визначено співмірність та розмір витрат на правничу допомогу відповідно до статті 134 КАС України, з урахуванням фактично витраченого часу на надання правничої допомоги адвокатом за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, тому витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. належить розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фермерського господарства Магрицьких (67200, Одеська область, смт. Іванівка, вул. Б. Дерев`янка, 103-А) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), за участю 3-ї особи - Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми С від 06 грудня 2018 року №0053651406.

Стягнути на користь Фермерського господарства Магрицьких (код ЄДРПОУ 36267854) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Стягнути на користь Фермерського господарства Магрицьких (код ЄДРПОУ 36267854) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.08.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.