Постанова

від 19.08.2019 по справі 200/13944/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року справа №200/13944/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача - адвоката - Чекменьова Д.М., представника відповідача - Помалюк І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року по справі № 200/13944/18-а (головуючий суддя І інстанції - Толстолуцька М.М.), складене в повному обсязі 01 липня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2018 року № 0009411415, -

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 листопада 2018 року № 0009411415 (а.с. 4-11 т. 1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі № 200/13944/18-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, буд.114) від 23 листопада 2018 року № 0009411415 про донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 987 314,00 грн. (а.с. 20-27 т.3).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ході проведення перевірки використана податкова інформація по ТОВ СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ (код 40070980) за звітні періоди декларування ПДВ лютий, червень, липень, серпень 2017 з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ ТЕССА-ГРУП (код 39383446) за лютий 2017 року та контрагентом-покупцем ТОВ ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС за червень, липень, серпень 2017 року.

Зазначає, що податкова інформація свідчить про нереальність придбання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів - відсутнє дійсне формування активу, тобто факт виробництва, імпорту контрагентами у попередніх ланках ланцюга його продажу. Оскільки посадовими особами підприємства не надано належним чином оформлених первинних документів, в результаті чого встановлено відсутність на дату складання акту перевірки документального підтвердження права ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості оприбуткування товарів, або перерахування коштів не підтверджується документально передача права власності та відповідно, використання у власній господарській діяльності ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» , в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2017 року на суму 789 851 грн.

Згідно податкової звітності в АІС Податковий блок та відомостей АІС Архів електронної звітності встановлено, що ТОВ Теса-Групп за 2016 рік сформувало значну частину податкового кредиту від низки СГД-постачальників, які формували податковий кредит цих підприємств від підприємств оптової торгівлі та схемних імпортерів.

Крім того, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з постачання запчастин, виконання робіт від ТОВ СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ та його постачальника ТОВ Теса-Групп (обрив ланцюга постачання), дані операції не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно протоколу огляду АІС Податковий блок ДФС України встановлено, що в період 2016-2017 року основним суб`єктом підприємницької діяльності, що формує податкові зобов`язання з ПДВ, підприємству ТОВ Спецтехтранс та ТОВ Спецтехтранспорт є ТОВ "ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС" (ЄДРПОУ 34512332). Згідно укладених договорів ТОВ Спецтехтранс та ТОВ Спецтехтранспорт на протязі 2016-2017 року здійснює ремонт та технічне обслуговування автомобілів марки БЕЛАЗ та постачає автомобільні запчастини, в той же час ТОВ Спецтехтранс та ТОВ Спецтехтранспорт формує податковий кредит від підприємств з ознаками фіктивності , відображаючи в податкових накладних послуги з технічного обслуговування автомобілів марки БЕЛАЗ та придбання автомобільних запчастин від ТОВ ТЕСА-ГРУПП , ТОВ Смархолд , ТОВ "Сіті Ленд".

Таким чином, вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами перевірки від 23 листопада 2018 року №0009411415, є правомірним (а.с. 14-18 т.3).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити та відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 34512332, місцезнаходження позивача: 87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Гавань Шмідта, буд. 6, є юридичною особою з 20 липня 2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 12-15).

Позивач перебуває на податковому обліку у Маріупольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 13 зворотний бік).

Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» з питань, що стали предметом оскарження та наданих додаткових документів щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» за червень 2017 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки від 07.11.2018 року № 1272/05-99-14-15/34512332 (далі по тексту - Акт перевірки), яким було встановлено порушення, а саме:

п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1, абзаців першого - третього п.п.198.2 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, п.2.4 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 № 372, від 08.11.2010 №1327, за рахунок завищення податкового кредиту всього за червень 2017 на суму ПДВ 789 851 грн., фактичне постачання якого не підтверджено первинними документами, оформленими згідно чинного законодавства та не встановлено обставин реальності, відображених у податковому обліку, господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» (код ЄДРПОУ 40070980), а саме встановлено завищення задекларованих ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» показників податкового кредиту за червень 2017 на сумуПДВ 789 851 грн.(з урахуванням податкових декларацій з ПДВ та додатку 5 за липень 2017 року у сумі 239460,87 грн. та серпень 2017 року у сумі 550390,25 грн. з періодом складання податкових накладних за червень 2017 року), в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2017р. на суму 789 851 грн.(т.1 а.с.137-176).

Вказані висновки, відображені в акті перевірки, ґрунтуються на аналізі баз даних Державної фіскальної служби України, податкова інформація по ТОВ «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» (код 40070980) за звітні періоди декларування ПДВ лютий, червень, липень, серпень 2017 з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «ТЕССА-ГРУП» (код 39383446) за лютий 2017 та контрагентом-покупцем ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» за червень, липень, серпень 2017, тобто станом на день написання акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» не надано оригінали первинних документів та інших документів щодо формування податкового кредиту за червень 2017 року.

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 23 листопада 2018 року № 0009411415, яким було встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.п. «а» п. 198.1, абзаців першого-третього п.п. 198.2 та абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 987 314,00 грн. (т.1 а.с.33).

Спірним питання даної справи є правомірність прийняття відповідачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство, відтак, порушене право позивача має бути відновленим.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлені порушення щодо завищення ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» суми податкового кредиту в декларації за червень 2017 року, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» , по яким встановлено факт обриву ланцюга постачання товарів, що свідчить про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій постачання товарів за відсутності об`єкта оподаткування податком на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки позивача, зокрема, станом на 31 серпня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» на запит Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області не надано документів, зокрема, оригіналів первинних документів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» за період червень 2017 року.

Всі висновки в акті перевірки базуються на підставі аналізу зібраної інформації, наявної в базах даних Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагента позивача, що не може ставитись в провину саме позивачу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник» , яке уживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Згідно з положеннями статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, варто урахувати, що контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судами встановлено, що згідно з довідкою з ЄДРПОУ основними видами діяльності ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» є, зокрема, покриття підлоги й облицювання стін, малярні роботи та скління, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний), неспеціалізована оптова торгівля, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» (ЄДРПОУ 40070980), як постачальником, укладено Договір поставки №03/01-34 від 03січня 2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 73-74).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом надано видаткові накладні №47-69 на загальну суму 4 481 141,22 грн. (т.1 а.с. 50-72).

В підтвердження здійснення господарської діяльності у період з 01.06.17 р. о 30.06.17 р позивачем надано Акт виконаних робіт №39 від 07.06.17 року, № 40 від 19.06.17 року, №41 від 19.06.17 року, №42 від 19.06.17 року, №43 від 19.06.17р., №44 від 19.06.17 року на суму 257 965,45 грн.(т.1а.с.82-94).

На виконання вище вказаних договорів також було складено відповідні податкові накладні та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі податкових накладних, виписаних ГОВ «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» податок на додану вартість по придбаним послугам і товарам включено до складу податкового кредиту ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» у загальній сумі 789 851,12 грн., а саме по періодам: липень 2017 року в сумі 239 460,87 грн. (податкова декларація з ПДВ за липень 2017 року, подана до ДПІ 20.08.2017 року №9167807567); серпень 2017 року в сумі 550 390,25грн. (податкова декларація з ПДВ за серпень 2017 року, подана до ДПІ 20.09.2017 року №9191912532).

Розрахунки за поставлений товар (послуги) проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжних доручень:14.07.2017 (платіжне доручення №54) на суму 689 852,03грн;22.08.2017 (платіжне доручення №70) на суму 693 141,93грн;06.09.2017 (платіжне доручення №77) на суму 575 952,43грн;07.09.2017 (платіжне доручення №78) на суму 935 815,45грн;19.09.2017 (платіжне доручення №81) на суму 995 559,94грн;29.09.2017 (платіжне доручення №89) на суму 1 168 903,02грн;05.10.2017 (платіжне доручення №94) на суму 397 453,27грн.

Кредиторська заборгованість перед постачальником за поставлені товари, роботи, послуги у червні 2017 року відсутня.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETSN 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як вбачається з Акту, перевіркою встановлені порушення щодо завищення ТОВ «ВОСТОК-БЕЛАЗ-СЕРВІС» суми податкового кредиту в декларації за червень 2017 року, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ «СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ» , по яким встановлено факт обриву ланцюга постачання товарів, що свідчить про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій постачання товарів за відсутності об`єкта оподаткування податком на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість.

При цьому, перевірку було проведено без врахування первинної документації позивача на підставі документів, які були надані позивачем, та податкової інформації, що міститься в АІС центрального органу виконавчої влади, без фактичного проведення перевірки контрагентів.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання,чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 ст. 187 ПК України)

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2. статті 198 передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо правильності оформлення, та своєчасності подання податкових декларації спір відсутній, з приводу оформлення та наявності податкових накладних спір також відсутній. Податкові накладні за спірними операціями надані до матеріалів справи. Крім того, сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин, контрагенти позивача та позивач, були внесені до ЄДР та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що також підтверджується актом перевірки.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну, інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996 ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 1 Закону № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону №996 визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем до матеріалів справи було надано первинні документи щодо спірних операцій, перелік їх зазначено вище.

При цьому, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25 січня 2018 року (а.с. 81-105 т.2), яка складена за результатами документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам саме з ТОВ СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ за період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 року( який вдруге перевіряється за податковою інформацією) та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ СПЕЦТЕХТРАНСПОРТ за період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, в якій порушень по вищевказаних взаємовідносинах не встановлено.

При цьому при проведені зазначеної перевірки були використані та досліджені всі первинні, бухгалтерські та інші документи , надані в повному обсязі, про що відображено в акті (т.2 а.с.105) .

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з акту перевірки, висновки щодо контрагентів відповідача зроблені на підставі інформації яка міститься в АІС центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику: АІС «Архів електронної звітності» , АІС «Податковий блок» , підсистеми «Аналітична система» (підрозділ «Картка платника податків» , Автоматизована система співставлення.

При цьому, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід також зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, приймати рішення щодо реальності тих чи інших господарських операцій платника податку, або права визнавати нікчемними вчинені ним правочини.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, податкових інформаціях згідно інформаційних баз ДФС.

Водночас всі висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблено відповідачем на підставі АІС Податковий блок та податкових інформацій щодо контрагентів позивача, отриманих від інших податкових органів та інформацій щодо контрагентів позивача, отриманих від інших податкових органів, які в свою чергу також надані на підставі інформаційної бази.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що позивачем здійснювались нереальні операції, оскільки оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засновано на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентам, без дослідження фактичного руху активів.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, у справі «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання» .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов`язковому порядку податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство, відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року по справі № 200/13944/18-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 19 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Е.Г.Казначеєв