Ухвала

від 19.08.2019 по справі 620/2426/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

19 серпня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2426/19

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області (вул. Домницька, 9, с. Миколаївка, Менський район, Чернігівська область, 15663, код ЄДРПОУ - 04414201), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо пердмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення,

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, зобов`язавши Миколаївську сільську раду Менського району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2019 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в урочищі Бобикове на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області;

- скасувати рішення чотирнадцятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 28.09.2018 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована в урочищі Бобикове на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що листом від 06.03.2019 №02-19/70 відповідач повідомив їй, що оскільки земельна ділянка, на яку позивач просила надати їй дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, не була приватизована, то рішенням чотирнадцятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 28.09.2018 вказана земельна ділянка надана у власність ОСОБА_2 . Позивач вказує, що з 2001 року спірна земельна ділянка перебувала у її особистому користуванні, ОСОБА_2 жодного відношення до цієї земельної ділянки не мав. 21.02.2019 позивач подала на адресу відповідача заяву від 31.01.2019 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, проте відповідачем вказана заява не була розглянута на сесії сільської ради і не було прийнято рішення, що свідчить про бездіяльність відповідача.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу суддя, вивчивши подані матеріали, вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У свою чергу, пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас за приписами пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З аналізу вищенаведених норм права суд дійшов висновку, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

При цьому відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

За змістом статті 19 Цивільного процесуального кодексу України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, розглядаються у порядку цивільного судочинства, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Отже можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

Як вбачається з адміністративного позову, спір між сторонами виник з приводу оскарження позивачем рішення чотирнадцятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 28.09.2018 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована в урочищі Бобикове на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, а також зобов`язання Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.01.2019 та вирішити питання про надання або про відмову у наданні останній дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в урочищі Бобикове на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що спори стосовно захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, мають приватно-правовий характер, а тому їх вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Також суд зазначає, що у даному спорі вже виникли правовідносини, пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: у ОСОБА_2 , на підставі рішення чотирнадцятої сесії сьомого скликання Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області від 28.09.2018, яке позивач оскаржує у даній справі, виникло право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, що розташована в урочищі Бобикове на території Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області, що свідчить про те, що даний спір знаходиться поза межами адміністративної юрисдикції.

За таких обставин, суд вважає, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція висловлена і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 у справі №439/1593/16-а (провадження №К/9901/16493/18), висновки якої, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскільки позовні вимоги стосуються захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, що виникають із цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що зазначений спір носить цивільно-правовий характер (приватноправовий), ознаки публічно-правового спору відсутні, а тому даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У даному випадку той факт, що відповідачем є Миколаївська сільська рада Менського району Чернігівської області не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суддя дійшла висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

При цьому, на виконання положень частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз`яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 170, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Миколаївської сільської ради Менського району Чернігівської області (вул. Домницька, 9, с. Миколаївка, Менський район, Чернігівська область, 15663, код ЄДРПОУ - 04414201), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо пердмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій