Рішення

від 16.08.2019 по справі 826/7338/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 серпня 2019 року справа №826/7338/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Опторгінвест Ком" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Опторгінвест Ком") доГоловного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 лютого 2017 року №0005271407 та №0005281407 В С Т А Н О В И В:

Позивач (попередня назва - ТОВ "Нікатекс-Сервіс") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Опторгінвест Ком" дотримано передбачені законодавством умови для формування даних податкового обліку в частині витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7338/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач заперечень проти позову або відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав.

В судове засідання 22 лютого 2018 року представники сторін не прибули, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 16 лютого 2017 року №0005281407 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "Нікатекс-Сервіс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 397 654 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 318 123,00 грн. та за штрафними санкціями 79 531,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 16 лютого 2017 року №0005271407 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Нікатекс-Сервіс" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 441 837,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 353 470,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 88 368,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 29 грудня 2016 року №227/10-13-14-05/39334451 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Нікатекс-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Текстиль-Маркет", за вересень 2016 року" (далі по тексту - акт перевірки) ) та за наслідками розгляду заперечень на висновки акта перевірки, оформлених відповіддю ГУ ДФС у Київській області від 14 лютого 2017 року №623/10/10-36-14-07 про залишення висновків акта перевірки без змін, а скарги - без задоволення.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 28 квітня 2017 року №9265/6/99-99-11-01-02-25 за наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2017 року №0005271407 та №0005281407, залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

У висновку акта перевірки встановлено порушення пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 353 470 грн. за вересень 2016 року; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на загальну суму 318 123,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Текстиль-Маркет" товарів, у зв`язку із не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій, а саме: згідно баз даних єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено що товар, реалізований позивачу, був придбаний ТОВ "Текстиль-Маркет" у ТОВ "Даймонд Стіл", ТОВ "Даймонд", ТОВ "Милтон", ТОВ "Макселон", які, в свою чергу, товар за зазначеною номенклатурою не придбавали.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами, підтвердження господарських операцій первинними та податковими звітними документами, мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності, а також встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції, якщо це необхідно.

Наявні у справі докази свідчать, що 04 квітня 2016 року між ТОВ "Нікатекс-Сервіс" (замовник) та ТОВ "Текстиль-Маркет" (виконавець) укладеного договір №40416 надання послуг, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги по навантаженню продукції при реалізації з використанням допоміжних пристроїв виконавця; послуги по паркуванню з використанням допоміжного матеріалу виконавця; контролю, перевірці якості товарів; ІТ послуги. Виконавець зобов`язується якісно виконати роботи; замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та сплатити вартість робіт згідно актів виконаних робіт та рахунків-фактур.

На виконання умов договору ТОВ "Нікатекс-Сервіс" сформовано рахунки-фактури на оплату, сторонами складено та підписано видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з інформацією акта перевірки ТОВ "Текстиль-Маркет" виписано на адресу позивача у вересні 2016 року податкові накладні на загальну суму 2 120 819,45 грн., у тому числі податок на додану вартість 353 469,91 грн.

В оплату за поставлений товар та послуги позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується наявними у справі виписками з банківського рахунку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких письмових пояснень з приводу реальності здійснених господарських операцій та мети придбання у ТОВ "Текстиль-Маркет" послуг по навантаженню продукції при реалізації з використанням допоміжних пристроїв виконавця; послуг по паркуванню з використанням допоміжного матеріалу виконавця; контролю, перевірці якості товарів; ІТ послуг.

Згідно наданих позивачем копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Текстиль-Маркет" надавало ІТ-послуги та консультації з питань інформатизації, послуги з навантаження, послуги у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, консультування з питань оподаткування.

При цьому, умовами укладеного позивачем з ТОВ "Текстиль-Маркет" договору не передбачено надання послуг у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, консультування з питань оподаткування. Умовами договору надання послуг від 04 квітня 2016 року №40416 не передбачено постачання позивачу товарів, на підтвердження поставки якого позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних.

В свою чергу, в наданих позивачем копіях видаткових накладних та рахунках-фактурах підставою для замовлення зазначено договір від 04 квітня 2016 року №40416, з чого слідує, що додаткових договорів між позивачем та ТОВ "Текстиль-Маркет" не укладалося.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару, який, згідно пояснень позивача, придбавався у ТОВ "Текстиль-Маркет", з урахуванням чого неможливо відслідкувати рух товарів від ТОВ "Текстиль-Маркет" до позивача та, як наслідок, надані позивачем первинні документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ТОВ "Текстиль-Маркет".

Суд зазначає, що матеріали справи містять лише першу сторінку договору надання послуг від 04 квітня 2016 року №40416, а тому відсутня можливість дослідити всі умови договору.

При цьому щодо фактичного здійснення ТОВ "Текстиль-Маркет" послуг у справі відсутні докази, які б давали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Текстиль-Маркет" у наданні ІТ-послуги та консультації з питань інформатизації, послуг з навантаження, послуг у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, консультування з питань оподаткування, зокрема, не конкретизовано перелік наданих послуг.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Текстиль-Маркет" носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

При цьому, наявні в матеріалах справи докази подальшої реалізації товарів не підтверджують реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ "Текстиль-Маркет" та не дають можливості встановити факт придбання товарів та послуг позивачем саме у контрагента ТОВ "Текстиль-Маркет".

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує, що висновки акта перевірки про не підтвердження придбання матеріалів по ланцюгу постачання постачальником та посилання на наявність відкритих кримінальних проваджень у відношенні контрагентів ТОВ "Текстиль-Маркет" є безпідставними, однак, зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів із господарською діяльністю.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що позивачем не надано податкові накладні, на підставі яких за перевірений період позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту, виписаних ТОВ "Текстиль-Маркет", з урахуванням чого у суду відсутня можливість дослідити їх на відповідність вимогам Податкового кодексу України.

При цьому, наявність у позивача податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів та послуг, придбаних у ТОВ "Текстиль-Маркет", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення є правомірним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС від 16 лютого 2017 року №0005271407 та №0005281407 документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Опторгінвест Ком" не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Опторгінвест Ком" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Опторгінвест" (72318, Запорізька обл., м. Мелітопіль, вул. Ломоносова, 396; ідентифікаційний код 39334451);

Головне управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А; ідентифікаційний код 39393260).

Суддя В.А. Кузьменко