Постанова

від 04.07.2007 по справі 7/163-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/163-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"04" липня 2007 р.                                                           Справа № 7/163-АП-07

м. Херсон, зал судового засідання № 324, 10 год. 00 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Юкосана", м. Херсон

до Херсонської міської Ради, м. Херсон

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м.Херсон

про визнання частково нечинним  рішення

за участю представників сторін:

від  позивача: Лучко В.М. - представник, доруч. № 78 від 01.04.07р.;

від  відповідача:   Мороз А.І. - начальник юрвідділу, дов. № 9-62-9/21 від 28.11.06р.;

від 3-тьої особи: Трибушна Л.В. - гол. спеціаліст відділу претензійно-правової роботи, дов. № 19 від 10.01.07р.;

Позивач (ВК ПП "ЮКОСАНА", код 21287158, м.Херсон) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати частково нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства п.1 рішення від 26.09.2006р. № 133, прийнятого відповідачем (Херсонська міська рада), яким ВКПП "Юкосана" відмовлено у передачі в оренду об'єкту комунальної власності міської територіальної громади - нежилих приміщень цокольного поверху будинку № 19 по вул.Горького у м.Херсоні загальною площею 31,4 кв.м., які  підприємство використовувало на підставі укладеного з третьою особою договору оренди № 346-с від 01.08.2001р.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що нежиле приміщення по вул.Горького, 19 підприємство орендує з 1994р. на підставі розпорядження Фонду комунального майна міста Херсона від 31.03.1994р. № 166ф.

З 01.01.1996р. згідно з розпорядженням виконкому Херсонської міської ради від 02.11.1995р. № 943-р в зв'язку з переукладенням договорів оренди нежилих приміщень - об'єктів комунальної власності, підприємством було укладено договір оренди зазначеного об'єкта нерухомості від 25.12.98р. № 370 з ЖЕО Суворовського району м.Херсона строком до 25.12.2001р.

Починаючи з 01.08.2001р. договір оренди № 346-с зазначеного приміщення укладено між підприємством та третьою особою - управлінням комунальної власності із строком дії до 01.08.2004р.

З посиланням на статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначає, що жодна з сторін протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не направила  контрагенту за угодою заяви про припинення або розірвання договору, в зв'язку з чим цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 01.08.2007р.

В порушення припису вищенаведеної правової норми відповідачем прийнято рішення про відмову в укладенні договору оренди в зв'язку з невиконанням орендарем договірних зобов'язань щодо проведення оплати оренди приміщення, що не відповідає дійсності, оскільки підприємство постійно та своєчасно сплачувало орендні платежі до 20.04.2007р., а орендодавець приймав зазначені платежі.

Крім того, позивач систематично страхував об'єкт оренди, що підтверджується договорами оренди, укладеними між орендарем та страховою компанією НАСК "Оранта".

Відповідач у наданих запереченнях позов не визнає посилаючись на те, що ч.4 ст.13 та ч.1 ст.41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та рівність суб'єктів права власності перед законом.

Зазначає, що оспорюваний пункт рішення прийнято з врахуванням обставин, що склалися протягом здійснення позивачем прав оренди та порушення ним істотних умов договору, несвоєчасною сплатою орендованого майна.

Як випливає із наданих платіжних доручень, орендні платежі сплачувались приватним підприємцем Мехряковим, який не є стороною за договором оренди та не має права на використання орендних приміщень, до того ж більшість наданих пл. доручень стосується орендних платежів за землю.

Зауважує на тому, що укладений договір не містить домовленості щодо пролонгації за відсутністю заперечень сторін за угодою.

З посиланням на статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначає, що листом від 31.08.2004р. № 486/1 позивач був повідомлений про відсутність намірів у орендодавця продовжувати з орендарем орендні відносини, які згідно договору припинялись 01.08.2004р.

Третя особа позов не визнає посилаючись на порушення орендарем умов договору щодо внесення орендної плати; повідомлення орендаря у листі від 31.08.2004р. про відсутність намірів продовжувати орендні відносини.

Вважає, що оспорюваний акт прийнято у повній відповідності з вимогами законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Фонду комунального майна м.Херсона від 31.03.1994р. № 166ф надано згоду на передачу в оренду та укладення договору оренди нежилого приміщення площею 31,4 кв.м. по вул.Горького, 19 в м.Херсоні виробничо-комерційному приватному підприємству "Юкосана" м.Херсон, код 21287158 (а.с.18). строком до 31.12.1996р.

Пунктами 1, 2 розпорядження № 943-р від 02.11.1995р. виконком Херсонської міської ради визначив, що орендодавцем нежилих приміщень, будівель та споруд житлового фонду Херсонської міськради є міське управління житлового господарства виконавчого комітету та делегував право на укладення договорів оренди управлінню обліку і використання комунального майна м.Херсона (а.с.24).

З 25.12.1998р. ВКПП "Юкосана" договір оренди нежилого приміщення № 370 загальною площею 31,4 кв.м. з строком дії до 25.12.2001р. було укладено з ЖЕО Суворовського району (а.с.20).

На підставі розпорядження міськвиконкому № 278-р від 06.03.2000р. позивачу надано дозвіл № 2167 на здійснення діяльності пов'язаної з роздрібною торгівлею та побутовим обслуговуванням населення.

01 серпня 2001р. позивачем договір оренди № 346-с вищеназваного майна було укладено з управлінням комунальної власності на підставі розпорядження міського голови від 18.07.01р. № 1059-р. з строком дії до 01 серпня 2004р.

Пунктом 1 рішення Херсонської міської ради від 26.09.2006р. № 13 ВКПП "Юкосана" відмовлено у передачі в оренду нежилих приміщень цокольного поверху будинку № 19 по вул.Горького загальною площею 31,4 кв.м. в зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язань по оплаті об'єкта оренди.

Оспорення даного акта є предметом заявленої вимоги.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

З фактичних матеріалів справи встановлено, що нежиле приміщення цокольного поверху площею 31,4 кв.м. підприємство орендує з квітня 1994р.

Останній договір оренди № 346-с від 01.08.2001р. позивачем укладено з управлінням комунальної власності з строком дії до 01.08.2004р.

У пункті 11.6 зазначеного договору сторони передбачили загальні засади припинення договору оренди, встановлені приписами статті 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", а саме:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації об'єкта оренди (за участю орендаря);

- загибелі об'єкта оренди;

- достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду);

- банкрутства орендаря.

Натомість статтею 17 зазначеного Закону встановлено, що строк договору оренди визначається домовленістю сторін.

У випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Після закінчення строку договору оренди орендар, який належним чином виконував свої зобов'язання, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження строку оренди на новий термін.

Зазначена правова норма кореспондує також і з приписами статті 764 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також подати докази, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У наданих письмових запереченнях відповідач посилається на те, що листом від 31.08.04р. за вих. № 486/1 попереджував позивача про відсутність намірів продовжувати орендні відносини, які припинялись 01.08.04р.

Натомість суд не приймає цей лист як доказ заперечень орендодавця продовжувати орендні відносини з врахуванням наступного.

По-перше. Вищенаведені правові норми встановлюють наявність заяви сторони про припинення договору протягом місяця після закінчення строку дії договору.

Направлення заяви орендарю 31.08.2004р. виключало можливість її одержання орендарем до 31.08.2004р. тобто протягом місяця після закінчення строку договору (01.08.2004р.).

Позивачем також не надано доказів, що підтверджують відправлення листа  орендодавця продовжувати з орендарем орендні відносини щодо об'єкту, розташованого у буд. № 19 по вул. Горького, а саме, повідомлення поштового зв'язку, яке містить штампи про прийом простого відправлення та його вручення адресату.

У наданому витягу з журналу вихідної простої кореспонденції зазначене відправлення вписане з дробом /1.

ВКПП "Юкосана" не спростовує факт одержання 01.10.2004р. заперечень орендодавця, але за межами законодавчо встановленого місячного терміну, який скінчився 31.08.2004р.

Надавши юридичну оцінку наданим доказом, суд дійшов висновку про відсутність належного доказу, що підтверджує повідомлення орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору про відсутність наміру орендодавця щодо його продовження.

Навпаки, адресовані орендодавцем позивачу листи від 25.10.2004р. № 3607-10, № 4103-14 від 15.11.2004р., одержані орендарем згідно повідомлень про вручення поштового відправлення відповідно 01.ХІ.2004р. та 23.11.04р. свідчать про наміри продовжувати орендні відносини та пропозиції надати техдокументацію, звіт незалежної оцінки нежилого приміщення та договір страхування об'єкта оренди.

З огляду на викладене, укладений між сторонами договір оренди комунального майна № 346-с від 01.08.2001р. вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 01.01.2007р.

Суд враховує, що сторони виконували умови договору, орендодавець не ініціював питання звільнення орендарем об'єкта оренди, а останній вносив орендні платежі, у встановленому порядку страхував об'єкт оренди.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо того, що згідно наданих платіжних доручень орендні платежі вносились Мехряковим Ю.В., який не є стороною за договором оренди.

З наданих доказів встановлено, що Мехряков Ю.В. є директором ВКПП "Юкосана", тому внесення ним орендних платежів не суперечить вимогам чинного законодавства.

За наявності існуючих договірних орендних відносин, правові підстави та процедура розірвання договору оренди врегульовано приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного і комунального майна" №768/97-ВР (Закон № 768).

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 768 договір оренди може бути розірвано по узгодженню сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань і за інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Натомість зазначену правову норму необхідно застосовувати в сукупності з нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки за своєю правовою суттю договір оренди є господарським і передбачає передачу за плату на певний строк у користування майна для здійснення господарської діяльності (ст.283 Господарського кодексу України).

Згідно приписів частин 1, 3 ст.291 Господарського кодексу  України одностороння  відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює підстави для зміни або розірвання договору. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою  стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Частинами 1 - 4 зазначеної статті передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що встановлена процедура розірвання договору має бути додержаною і у разі істотного порушення договору  однією зі сторін.

Такий порядок розірвання договору встановлений сторонами й у п.11.3, 11.4 договору № 346-с.

Оспорюваний позивачем акт органу місцевого самоврядування стосується відмови у передачу в оренду позивачеві об'єкту комунальної власності "в зв'язку з невиконанням договору оренди  в частині оплати оренди приміщень", що також є свідченням наявності між сторонами орендних відносин і одночасно розцінюється судом як волевиявлення власника про розірвання договору внаслідок порушення орендарем його істотних умов.

Натомість орендодавець провів одностороннє розірвання договору без дотримання встановленої законодавством процедури, чим порушив приписи вищенаведених правових норм, що регулюють орендні правовідносини, оскільки відмова, розірвання або зміна умов договору, мають відбуватися у встановленому законом порядку.

За викладених підстав, оспорюваний акт - пункт 1 рішення № 133 від 26.09.06р. Херсонської міської ради не відповідає вимогам законодавства і суд визнає його нечинним.

Доводи відповідача і третьої особи до уваги не приймаються за їх безпідставністю, як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та наданих доказах та наведених в мотивувальній частині рішення нормах чинного законодавства.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату і час складення її повного тексту -  6 липня 2007р. о 15 год. 00 хв., каб. №324, м. Херсон, вул. Горького, 18.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, 167, п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Визнати нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства пункт 1 рішення від 26.09.2006р. № 133 Херсонської міської ради про відмову в передачі в оренду об'єктів комунальної власності міської територіальної громади: нежилих приміщень цокольного поверху будинку № 19 по вул.Горького, загальною площею 31,4кв.м., виробничо-комерційному приватному підприємству "Юкосана" для розміщення офісу, в зв'язку з невиконання договору оренди в частині оплати оренди приміщень.

2. Присудити виробничо-комерційному приватному підприємству "ЮКОСАНА" м.Херсон, вул. Ілліча, 72, кв.55, ідент. код 21287158, з Державного бюджету 3 грн. 40коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.   

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складено 06.07.2007р.