Рішення

від 25.07.2019 по справі 693/296/19

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

693/296/19

2/693/249/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25.07.2019 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді - Шимчика Р.В.,

за участю: секретарів - Середюк О.А.,

-Коломієць С.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Жашків цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 , фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 01.09.2017р. між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє укладено договір оренди землі, який зареєстрований 04.09.2017р. Відповідно до умов договору оренди орендарю в строкове платне користування надано орендну земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 2,1584 га, яка знаходиться на території Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області. Договір оренди укладений строком на 10 років.

02.09.2017р. сторонами укладено додаткову угоду якою строк дії договору оренди землі продовжено до 02.09.2066р., додаткова угода зареєстрована 04.09.2017р.

Тобто з вересня 2017 року право користування зазначеною земельною ділянкою по договору оренди землі перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє , в користуванні якого до теперішнього часу вона знаходиться.

16.03.2019р. ТОВ Жильнельфа Вельє отримало повідомлення від ПП Земекспертцентр про виділення в натурі земельної ділянки та встановлення меж 22.03.2019р. Після отримання даного листа 18.03.2019р. підприємство отримало актуальні витяги з реєстру речових прав.

З даного повідомлення та реєстру речових прав вбачається, що договір оренди з підприємством був припинений, а укладено та 13.02.2019р. зареєстровано новий договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 .

Згідно інформаційної довідки з ДРРП №15988248 від 18.03.2019р. договір оренди з ТОВ Жильнельфа Вельє з власником земельної ділянки розірвано угодою про дострокове розірвання договору оренди землі від 07.05.2018р., дата державної реєстрації 24.07.2018р., та укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_2, №б/н від 28.01.2019р., дата державної реєстрації: 13.02.2019р., номер запису про інше речове право: 30328856, строк дії до: 28.01.2067р., орендар: ОСОБА_2 .

Згідно Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю , ТОВ Жильнельфа Вельє діє на основі Статуту.

У п.1.6 Статуту ТОВ Жильнельфа Вельє зазначено, що засновниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно п.10.1 цього ж Статуту, органами управління ТОВ Жильнельфа Вельє є загальні збори засновників, директор.

У відповідності до п.п.11 п.10.2 Статуту ТОВ Жильнельфа Вельє до виключної компетенції засновників належить: укладення додаткових угод про розірвання, дострокове припинення договорів оренди земельних ділянок.

Проте жодних додаткових угод про розірвання або дострокове припинення договорів оренди, уповноваженими на те посадовими особами підприємства не укладалось. Рішень загальних зборів засновників щодо цього не приймалось.

П.2 ч.2 ст.207 ЦК України установлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Оскільки угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від імені підприємства підписана не уповноваженою на це невідомою особою, зокрема без згоди у вигляді рішення загальних зборів ТОВ Жильнельфа Вельє , та з урахуванням того, що ТОВ Жильнельфа Вельє не схвалило даного правочину, позивач вважає, що є всі підстави для визнання угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки недійсною у повному обсязі з дати її вчинення, що передбачено ч.1 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України.

Оскільки додаткова угода про розірвання (дострокове припинення) договору оренди є недійсною з моменту вчинення, у відповідності до ст.ст. 15, 16, 203, 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 2,1584 га, яка знаходиться на території Конельсь-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , який зареєстрований 13.02.2019р., також є недійсний з моменту вчинення оскільки право оренди ТОВ Жильнельфа-Вельє не припинилося, що виключало розпорядження власником земельної ділянки можливості передачі її в оренду ФОП ОСОБА_2 або будь-яким іншим особам законних підстав.

З вказаних вище підстав ТОВ Жильнельфа Вельє звернулося до суду з даним позовом для захисту своїх прав, передбачених чинним законодавством України.

30.05.2019р. ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

05.07.2019р. відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив, в якому позовні вимоги ТОВ Жильнельфа Вельє про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки визнає у повному обсязі.

05.07.2019р. відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив, в якому позовні вимоги ТОВ Жильнельфа Вельє про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки визнає у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача ТОВ Жильнельфа Вельє Романов О.О.,який діє на підставі ордера серії КР №82154 від 24.07.2019р., не з`явився. При цьому подав до суду заяву, в якій вказав, що відзиви, в яких відповідачі визнають позовні вимоги отримав і відповіді на дані відзиви ним надаватися не будуть. Просить розгляд справи провести без його участі у зв`язку з неможливість прибуття з поважних та об`єктивних причин. У зв`язку з визнанням позову обома відповідачами, не заперечує проти ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.200 ЦПК України.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася по невідомих суду причинах про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася по невідомих суду причинах про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ Жильнельфа Вельє про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 93, ч.4 ст.124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Судом установлено, що 01 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований який зареєстрований 04.09.2017р., предметом якого є передана у строкове платне користування орендна земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 2,1584 га, яка знаходиться на території Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Статтею 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно п. 3.1 договору оренди вказаний договір укладено на 10 років до 02.09.2028р.

02.09.2017р. між ОСОБА_1 та ТОВ Жильнельфа Вельє було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2017 року, якою змінено строк дії договору та вказано, що договір укладено на 49 та діє до 02.09.2066р.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №160025661 від 19.03.2019р. убачається, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 від 02.09.2017р., укладений з ТОВ Жильнельфа Вельє , власником земельної ділянки ОСОБА_1 розірвано угодою про дострокове розірвання договору оренди землі від 07.05.2018р., яка зареєстрована 24.07.2018р., та 28.01.2019р. укладено новий договір оренди землі на ту ж земельну ділянку з ОСОБА_2 , який зареєстровано 13.02.2019р. за номером запису про інше речове право 30328856.

З угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 07 трав ня 2018 року убачається, що вказана угода була укладена та підписана ТОВ Жильнельфа Вельє в особі директора ОСОБА_5 .

У п.1.6 Статуту ТОВ Жильнельфа Вельє зазначено, що засновниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно п.10.1 цього ж Статуту, органами управління ТОВ Жильнельфа Вельє є загальні збори засновників, директор.

У відповідності до п.п.11 п.10.2 Статуту ТОВ Жильнельфа Вельє до виключної компетенції засновників належить : укладення додаткових угод про розірвання, дострокове припинення договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

П.2 ч.2 ст.207 ЦК України установлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами , довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Юридична особа, у даному випадку ТОВ Жильнельфа Вельє , є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст.ст.2,80,91,92 ЦК України).

Частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У відповідності до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від імені підприємства підписана не уповноваженою на це особою, зокрема без згоди у вигляді рішення загальних зборів ТОВ Жильнельфа Вельє , та з урахуванням того, що ТОВ Жильнельфа Вельє не схвалило даного правочину, з перевищенням повноважень, а тому є всі підстави для визнання угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки недійсною у повному обсязі з дати її вчинення, що передбачено ч.1 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки потягло за собою правові наслідки, в результаті яких було вчинено інший правочин, зокрема на ту ж саму земельну ділянку 28.01.2019р. було укладено новий договір оренди землі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 13.02.2019р. за номером запису про інше речове право 30328856, що підтверджується копією вказаного договору та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права №132396303 від 27.07.2018р.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У підготовчому засіданні було досліджено відзиви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.07.2019р., в яких останні визнали позовні вимоги позивача ТОВ Жильнельфа Вельє про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно із ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати недійсними угоду від 07.05.2018р. про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 02 вересня 2018 року, підписану ТОВ Жильнельфа Вельє в особі директора ОСОБА_5 та договір оренди землі від 28.01.2019р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та зареєстрований 13.02.2019р. за номером запису про інше речове право 30328856.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті , суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті позовні вимоги ТОВ Жильнельфа Вельє визнали повністю, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотківсплаченого нею судового збору при подачі позовної заяви, тобто 1921 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6,13 Закону України Про оренду землі , п.1 ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.93,124 ч.4 Земельного кодексу України, ст.ст.2, 3, 12, 15, 16, 80, 91, 92, 202, 203, 207 п.2 ч.2, 215, 236 ч.1, 237 ч.1, 241, 626 ч.1, 638 ч.1, 792 ч.2 Цивільного кодексу України, ст.ст.4,5,13,15,19,76 ч.ч.1, 2, 76, 81 ч.1, 82 ч.1, 142, 200 ч.3, 258, 263, 265, 272-273, 354 Цивільного процесуального України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє до ОСОБА_1 , фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди про розірвання договору оренди та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсною з моменту вчинення від 07.05.2018р. угоду, зареєстровану 24.04.2019р., про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 2,1584 га, яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради Жашківського району,б/н, укладеного 01 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє та зареєстрованого 04.09.2017р.

Визнати недійсним з моменту вчинення від 28.01.2019р. договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 2,1584 га, яка знаходиться в адміністративних межах Конельсько - Попівської сільської ради Жашківського району,б/н, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та зареєстрований 13.02.2019р.

Зобов`язати Управління Державної Казначейської служби України у Жашківському районі Черкаської області повернути товариству з обмеженою відповідальністю Жильнельфа Вельє з державного бюджету 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок судового збору, сплаченого 20.03.2019р. згідно квитанції №0.0.1302091241.1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Жашківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик