Рішення

від 24.07.2019 по справі 754/11461/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2169/19

Справа №754/11461/18

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участю секретарів судового засідання - Гайворонського В.М., Вакулюк Д.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-Імпульс , 3-особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до ТОВ НТК Авто-Імпульс про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. Просила Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №2-0742 від 19.02.2018 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю НТК Авто-Імпульс визнати недійсним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-Імпульс на її користь грошові кошти в сумі 70500 грн.. Позивач в обгрунтуванні своїх вимог посилається на те, що 19 лютого 2018 року між позивачем та ТОВ "НТК АВТО-ІМПУЛЬС" був укладений Попередній Договір № 2-0742 купівлі-продажу транспортного засобу. Відповідно до п.1.1 та п.1.2. п.1.5 цього Договору відповідач як Продавець зобов`язався придбати транспортний засіб FORD Kuga 2.0d AT 4WD BUSINESS, 2015 року випуску та передати його позивачу. При цьому відповідачем й досі не передано позивачеві обумовлений Договором транспортний засіб.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 22.01.2019 було залучено до участі в даній справі в якості 3-особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 02.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач заявлені нею позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд про їх задоволення, посилаючись на викладені в позові обставини. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача, 3-особа: ОСОБА_2 в судове засідання 24.07.2019 не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Відзиву проти позову у судове засідання не надано.

За таких обставин, суд ухвалив проводити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

19 лютого 2018 року між позивачем та ТОВ "НТК АВТО-ІМПУЛЬС" був укладений Попередній Договір № 2-0742 купівлі-продажу транспортного засобу. Відповідно до п.1.1 та п.1.2. п.1.5 цього Договору відповідач як Продавець зобов`язався придбати транспортний засіб FORD Kuga 2.0d AT 4WD BUSINESS, 2015 року випуску та передати його позивачу.

Згідно із п. 1.5 попереднього договору, сторони зобов`язались укласти основний договір 26 лютого 2018 року за умови повного виконання позивачем п. 2.1 попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п`ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді з зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору.

В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 липня 2018 року.

На виконання п. 2.1 попереднього договору позивачем здійснено оплату у розмірі 70 500 грн.

10 липня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою на розірвання попереднйого договора №2-0742 від 19 лютого 2018р. та повернення сплаченого позивачем авансового платежа у розмірі 70500 (сімдесят тисяч иятсот) грн., проте вказана вимога була залишена без задоволення відповідачем.

3-особа: ОСОБА_2 , який діючи на підставі Статуту від імені відповідача підписав з позивачем Попередній договір №2-0742, в суді пояснив, що він на пропозицію знайомого надав документи, що посвідчують його особу і в подальшому було здійснено реєстраційні дії ТОВ "НТК АВТО-ІМПУЛЬС", при цьому він жодної діяльності не мав наміру здійснювати і не здійснював, що в тому числі підтверджується копією вироку Печерського районного суду м.Києва від 15.06.2018 року.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена -у письмовій формі.

Згідно змісту попереднього договору № 2-0742 купівлі-продажу транспортного засобу від 19 лютого 2018 року сторони, посилаючись на те, що Покупець має бажання купити у Продавця, а Продавець має бажання продати Покупцеві транспортний засіб, зобов`язалися укласти Договір купівлі - продажу транспортного засобу (Основний договір) на умовах, встановлених у цьому Попередньому договорі (п. 1.1), зокрема: Транспортний засіб (далі за текстом "Майно"), який Продавець зобов`язується придбати у третіх осіб для його відчуження Покупцеві за Основним договором, та який являтиметься предметом Основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка та модель: FORD Kuga 2.0d AT 4WD BUSINESS, 2015 року випуску.

Основний договір укладається шляхом пропозиції однієї Сторони укласти Основний договір і прийняття пропозиції другою Стороною (п. 1.3);

Пропозицію укласти Основний договір може зробити кожна із Сторін такого договору; пропозиція має містити істотні умови Основного договору, включаючи умови, обумовлені цим договором (п. 1.4).

Сторони зобов`язуються укласти Основний договір 26 лютого 2018 за умови повного виконання п. 2.1 цього Попереднього договору, а саме, на підтвердження дійсних намірів Сторін на укладення Основного договору до моменту укладення цього Попереднього договору Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця грошові кошти в розмірі 70 500,00 грн., а Продавець своїм підписом під цим Попереднім договором підтверджує отримання таких коштів (п. 1.5, п. 2.1). Зазначена сума розцінюється Сторонами як аванс за Основним договором, а при оформленні Основного договору вартість майна, що має бути сплачена Покупцем, буде зменшена на суму, сплачену за цим Попереднім договором (п. 2.2.). Якщо на зазначену вище дату (тобто 26 лютого 2018 року) майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження Покупцеві, то Сторони визначили, що Основний договір буде укладено на п`ятий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити Покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31 липня 2018 року (п. 1.5).

Станом на 31 липня 2018 року основний договір укладено не було, а попередній договір втратив чинність в день коли мав бути укладений Основний договір - 31 липня 2018 року (п. 1.8).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусового виконання обов"язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п"ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що попередній договір №2-0742 від 19.02.2019 року, є недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 1.8 цього Попереднього договору він вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту укладення Основного договору. Якщо укладення Основного договору у визначений термін не відбулося, то Попередній договір та передбачені ним зобов`язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений Основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами попередній договір не містить зобов`язань Продавця передати майно (товар) у власність Покупцеві, а також зобов`язань Покупця прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а отже не є договором купівлі - продажу.

Тобто, з положень частини 1 ст. 635 ЦК України та змісту укладеного між сторонами 19 лютого 2018 року попереднього договору № 2-0742 випливає, що цей договір на передачу транспортного засобу не спрямований, за умовами цього договору сторони зобов`язалися лише в майбутньому укласти договір купівлі - продажу транспортного засобу з визначеними характеристиками, за ціною 235 000,00 грн. Згідно п. 1.6 попереднього договору обов`язок Продавця передати у власність Покупця транспортний засіб виникне лише на підставі Основного договору.

Отже, попередній договір № 2-0742 не створює для сторін будь - яких матеріальних прав та обов`язків, крім одного зобов`язання - укласти протягом погодженого сторонами строку цивільно - правовий договір купівлі - продажу транспортного засобу на заздалегідь погоджених умовах.

Позивач зазначила, що на даний час Основний договір купівлі - продажу транспортного засобу між сторонами не укладено. Зазначене підтверджується також заявою позивача від 10.07.2018 року на адресу відповідача щодо повернення сплачених коштів, та доказів зворотнього суду надано не було.

Оскільки основний договір купівлі - продажу транспортного засобу між сторонами не укладено, посилання позивача на порушення відповідачем приписів Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів", є безпідставим, оскільки зазначені положення регулюють зобов`язання сторін за укладеними договорами купівлі - продажу (договорами про виконання робіт) і не розповсюджуються на правовідносини, які виникли на підставі укладеного між сторонами у цій справі попереднього договору, який містить лише зобов`язання сторін протягом певного строку укласти в майбутньому договір купівлі - продажу транспортного засобу (основний договір) на умовах, визначених попереднім договором.

Свобода договору, закріплена в ст. ст.6, 627 ЦК, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Посилання позивача на те, що вона 19.02.2018 року виконала п. 2.1. попереднього договору, сплатила на розрахунковий рахунок відповідача зазначену в попередньому договорі суму - 70 500,00 грн., не спростовує висновків суду, оскільки згідно п. 2.2. укладеного між сторонами попереднього договору зазначена сума є авансом за Основним договором, на яку при укладенні Основного договору буде зменшена вартість майна, що має бути сплачена Покупцем.

Відповідно до частини 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

За змістом указаної норми завдаток може забезпечувати тільки дійсне зобов`язання, тому правила ст. 570 ЦК України про стягнення з боржника завдатку застосовуються у випадках, коли було укладено основне зобов`язання, але кредитор ухиляється від його виконання.

Відповідно до ч. 2ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом, який підлягає поверненню у всіх випадках.

Відповідно частини 3 статті 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки зобов`язання сторін, встановлене попереднім договором - укласти договір купівлі - продажу транспортного засобу, за яким позивачем відповідно до умов попереднього договору сплачено аванс в розмірі 70500 грн., припинилося, тому існують в даному випадку підстави для повернення цього авансу, оскільки кінцевий строк, погоджений сторонами, укладення основного договору - 31 липня 2018 року сплинув. Доказів про те, що відповідачем придбано транспортний засіб для його відчуження позивачу, або що однією із сторін попереднього договору другій стороні направлена пропозиція про укладення основного договору, суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ч.1 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 764,80 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265,

268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-Імпульс , 3-особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів- задовольнити.

Визнати Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №2-0742 від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю НТК Авто-Імпульс - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-Імпульс , Код ЄДРПОУ: 35920912, (місцезнаходження: м.Київ, вул.Цитадельна, 6/8)на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )грошові кошти в сумі 70500 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НТК Авто-Імпульс , Код ЄДРПОУ: 35920912, (місцезнаходження: м.Київ, вул.Цитадельна, 6/8) на користь держави судовий збір в розмірі 764,80 грн..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст судового рішення складений 05.08.2019.

Суддя: