Рішення

від 21.08.2019 по справі 905/1183/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 21.08.2019                                                                                                          Справа №905/1183/19                                          Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро», м.Київ до відповідача: Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО», м.Курахове, Донецька область про стягнення 73914,72 грн. Представники сторін: від позивача:  не з'явився від відповідача: не з'явився Суть справи: Позивач, Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариство «Київенерго», м.Курахове, Донецька область про стягнення 73914,72 грн., з яких: 71237,38 грн. суми боргу, 1024,64 грн. 3% річних від суми боргу, 1652,70 грн. індекс інфляції за весь час прострочення по зобов'язанню. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення відповідачем суми попередньої оплати сплаченої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №24-0563 від 17.08.2000р. В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.ст.599, 625, 653, 1212 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України. Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1183/19. Ухвалою господарського суду від 04.07.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1183/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 17.07.19р. 11.07.19р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання №17 від 09.07.19р. про розгляд справи без його участі. 16.07.19р. від відповідача через канцелярію суду отримано відзив на позовну заяву №б/н від 12.07.19р. з додатками, за змістом якого зазначено, що відповідачем набуто кошти в якості передоплати за поставку теплової енергії у гарячій воді за діючим на даний час договором, позивачем не надано доказів, що підстави набуття коштів за договором відпали, зокрема, доказів розірвання договору у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором; вказано, що претензію №46 від 30.11.2018р. відповідач не отримував, доказів направлення відповідачу саме претензії позивачем не надано; крім того, заперечує проти позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, оскільки обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як забезпечувальний (гарантійний) платіж, не може розцінюватись як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України; зауважено, що позивачем не доведено, що витрати у розмірі 5000,00 грн., про стягнення яких заявлені вимоги, пов'язані саме з розглядом справи №905/1183/19, оскільки з витягу з договору №2 про надання правничої допомоги взагалі неможливо встановити, що цей договір укладений між позивачем та адвокатським бюро з метою супроводження зазначеної справи, відсутній розрахунок цих витрат, не наведено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Ухвалою суду від 17.07.19р. відкладено судове засідання на 21.08.19р. За даними отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005673224 від 21.08.2019р., встановлено зміну найменування підприємства відповідача, яким на теперішній час є «Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО"». Відтак, зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому. У судове засідання 21.08.19р. представники позивача та відповідача не з'явились про місце, час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи клопотання позивача №17 від 09.07.19р. про розгляд справи без його участі та неявку представника відповідача у судове засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами. Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: 17.08.2000р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (нині - Акціонерне товариство “К.ЕНЕРГО”, далі - Енергопостачальна організація) та Кооперативом  по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро» (Абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №24-0563, відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору. В свою чергу, з огляду на положення п.2.3.1 договору абонент зобов`язується    дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Згідно п.7.1 договору спори сторін, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше, ніж за 30 днів до початку кварталу. Сторони зобов'язуються розглянути претензію іншої сторони, та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі (п.7.2 договору). За умовами п.7.3. договору сторони передбачили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Арбітражний суд м.Києва. Відповідно до п.8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2000р. Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п.6.4.1 Договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору). Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб. Позивачем на виконання умов договору №24-0563 від 17.08.2000р., з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі  70000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №177 від 27.09.2017р., №245 від 26.12.2017р. При цьому, відповідно до акта звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.09.2017р. сальдо позивача перед відповідачем по договору №24-0563 від 17.08.2000р. складало 14298,06 грн. На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії за період листопад 2017р. - квітень 2018р. позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передавання товарної продукції: №11/2017-240563 від 30.11.2017р. за листопад 2017р. у сумі 3848,95 грн., №12/2017-240563 від 31.12.2017р. за грудень 2017р. у сумі 3132,56 грн., №01/2018-240563 від 31.01.2018р. за січень 2018р. у сумі 1033,63 грн., №02/2018-240563 від 28.02.2018р. за лютий 2018р. у сумі 896,29 грн., №03/2018-240563 від 31.03.2018р. за березень 2018р. у сумі 3158,03 грн., №04/2018-240563 від 30.04.2018р. за квітень 2018р. у сумі 991,22 грн., загалом на суму 13060,68 грн. За твердженнями позивача, з 01.05.2018р. відповідач припинив діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва. Разом з тим, 31.07.2018р. представником Кооперативу  по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро» та представником Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» складено, підписано та скріплено печатками обох сторін акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №24-0563 від 17.08.2000р., відповідно до якого, станом на 01.08.2018р., залишок на рахунку позивача складає 71237,38 грн. Таким чином, сума передплати Кооперативу  по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро» за теплову енергію становить 71237,38 грн. (70000,00 грн. + 14298,06 грн. - 13060,68 грн.). Позивачем направлялась до відповідача претензія №46 від 30.11.2018р. з вимогою про повернення коштів у розмірі 71237,38 грн. за договором №24-0563 від 17.08.2000р. на постачання теплової енергії у гарячій воді. Даний лист був отриманий відповідачем 03.12.2018р. Станом на дату подачі позову та розгляду справи відповідачем не надано відповіді на вимогу позивача про повернення грошових коштів у сумі 71237,38 грн., кошти не повернуто. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою. Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України  нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 1024,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1652,70 грн. Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного: Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів. Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від  виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст.653 ЦК України). Разом з тим, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна. Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо: - користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно; - користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно. Отже, оскільки з 30.04.2018р. АТ "К.ЕНЕРГО" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. №46 від 30.11.2018р. з вимогою повернути кошти у розмірі 71237,38 грн., а також відповідно до розділу 8 договору  №24-0563 від 17.08.2000р. повідомлено відповідача за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення. Отже, зі змісту претензії вих. №46 від 30.11.2018р. вбачається намір абонента припинити господарські зобов'язання за договором №24-0563 від 17.08.2000р. та провести остаточні взаєморозрахунки. В підтвердження факту направлення вказаного листа на адресу відповідача, позивач надав суду копію фіскального чеку №б/н від 30.11.2018р. та витяг з веб-сайту «Укрпошта» «Пошук поштових відправлень» від 16.05.2019р. Так, з наданих доказів вбачається, що поштове відправлення, яке скеровувалось на адресу АТ "К.ЕНЕРГО", було отримано останнім 03.12.2018р. Доказів протилежного суду не представлено. Тобто, вищенаведене свідчить про повідомлення відповідача щодо припинення господарських взаємовідносин згідно договору №24-0563 від 17.08.2000р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та про необхідність повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 71237,38 грн. Таким чином, вищенаведені докази спростовують твердження відповідача, зазначені у відзиві. Відповідно до ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Одночасно з матеріалів справи вбачається, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 31.07.2018р., який був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, переплата (сальдо, сума попередньої оплати) Кооперативу  по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро» станом на 01.08.2018р. за договором №24-0563 від 17.08.2000р. складає 71237,38 грн. Факт існування вищевказаної переплати за договором підтверджується також наявними в матеріалах справи актами приймання-передавання товарної продукції та платіжними дорученнями. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18. Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 31.07.2018р. складено, підписано представником Кооперативу  по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро» та представником Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" та скріплено печатками підприємств, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 71237,38 грн. Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Відтак, оскільки АТ "К.ЕНЕРГО" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, а отже оскільки АТ "К.ЕНЕРГО" позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно договору №24-0563 від 17.08.2000р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, передоплата у розмірі 71237,38 грн. підлягає поверненню. Крім того, позивачем на підставі     ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних на суму боргу 71237,00 грн. за період з 01.01.2019р. по 24.06.2019р. в сумі 1024,64 грн. та інфляційні витрати на суму боргу 71237,00 грн. за період грудня 2018р. по лютий 2019р. в сумі 1652,70 грн. Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України). Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18. Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що розрахунок таких нарахувань є обґрунтованим та арифметично вірним. З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі. Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період для їх нарахування, наданий розрахунок є арифметично невірним. За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція. Провівши перерахунок інфляційних витрат за період з січня 2019р. по лютий 2019р. судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 1072,12 грн. Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню у сумі 1072,12 грн. Відповідно до     ст.13 Господарського процесуального кодексу України     судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України     та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”              гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано платіжне доручення №102 від 21.06.2019р. на суму 5000,00 грн., витяг з договору №2 про надання правничої допомоги від 15.01.2019р., копії листів №17/6-19 від 17.06.2019р., №1-К від 18.06.2019р. При цьому, позовну заяву підписано безпосередньо головою Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро» Жуковим В.М., в судові засідання 17.07.2019р. та 21.08.2019р. представник позивача не з'явився. Крім того, з витягу з договору №2 про надання правничої допомоги від 15.01.2019р. взагалі не вбачається яка правнича допомога надається в межах даного спору, позивачем не надано до суду ордер на надання правової (правничої) допомоги, свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності, розрахунок витрат на правничу допомогу, акт виконаних робіт, детальний опис робіт (наданих послуг), на підставі яких суд мав би можливість встановити об'єм, вартість та співмірність наданих послуг адвокатським бюро по справі №905/1183/19. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами факту понесення витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі по справі №905/1183/19, що має наслідком відмову в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - ВИРІШИВ: Позовні вимоги Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро», м.Київ до Акціонерного товариство «К.ЕНЕРГО», м.Курахове, Донецька область про стягнення 73914,72 грн., з яких: 71237,38 грн. сума боргу, 1024,64 грн. 3% річних від суми боргу, 1652,70 грн. індекс інфляції, задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариство «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Дніпро» (04214, м.Київ, вул.Північна, буд.3, код ЄДРПОУ 22906161) грошові кошти в розмірі 71237,38 грн.,  3% річних у розмірі 1024,64 грн., інфляційні витрати у розмірі 1072,12 грн. та судовий збір у розмірі 1905,91 грн.   В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області. Рішення складено та підписано 21.08.2019р. Суддя                                                                                                                          М.О. Лейба