Рішення

від 20.08.2019 по справі 909/678/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ   Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И      20.08.2019  м. Івано-ФранківськСправа № 909/678/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Матуляк П. Я.   , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом:  Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком"   до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 19 326, 90 грн. за участю: від позивача: не з"явився від відповдіача: не з"явився ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 19326,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди комерційної нерухомості №26Е000-159/18 від 01.04.18  в частині сплати орендних платежів, витрат на утримання майна та спожиту електроенергію  у розмірі 14512,99грн., внаслідок чого на підставі ст.625, 611 Цивільного кодексу України та п.8.2 договору позивачем нараховано  відповідачу 2908,92грн. пені, 242,79грн. 3% річних та 1662,20грн. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та  призначено розгляд справи по суті на 06.08.19, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 20.08.19. Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений  ухвалою суду від 06.08.19.  Явка представника позивача в судове засідання не визнавалася обов"язковою. Відповідач  в судові засідання  жодного разу не з"явився, причини неявки в судові засідання не повідомляв, заяв та клопотань, а також відзиву на позов не подавав. Про дату, місце та час судових засідань належним чином повідомлявся, проте ухвала суду від 02.07.19, направлена відповідачу за адресою, зазначену позивачем у позовній заяві (яка відповідає місцезнаходженню відповідача, зазначеному у ЄДРЮОФОПГФ, витяг з якого здійснено судом на запит №1005620930 від 06.08.19), повернуто суду із відміткою органу зв"язку "за закінченням встановленого  строку зберігання". Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал. Крім того, про судове засідання 20.08.19 відповідача повідомлено шляхом розміщення повідомлення на веб- порталі "Судова влада України". Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не об`єктивною причиною, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Повідомлень від відповідача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи до суду не надходило. Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності. Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ухвалою суду від 02.07.19 встановлено відповідачу строк 15 днів з моменту отримання ухвали для подання відзиву на позов. Зазначений строк закінчився 01.08.19. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом  або призначеного судом строку(ч.1 ст.118 ГПК України). Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 та ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору. При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України  № 28924/04 від 13.01.2011р.). Розглянувши  матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 1.04.2018 року між Орендодавцем - ПАТ «Укртелеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сварог ІФ» укладено договір оренди комерційної нерухомості № 26Е000-159/18 (надалі Договір). Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.03.19 та до повного виконання сторонами своїх зобов"язань(п.12.1 договору). Відповідно до п.1.1 договору позивач надав Орендарю в строкове платне користування комерційну нерухомість, розташовану за адресою м.Івано-Франківськ, вул. С.Стрільців, 30 б, а саме: нежитлове приміщення 3-го поверху загальною площею 35,1 кв.м. для розміщення офісу. Передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1) до цього договору (п.2.1. договору). Згідно акта приймання-передачі майна  від 01.04.18  орендодавець передав, а орендар прийняв об"єкт оренди у задовільному стані. Відповідно до п.п. 3.1, 3.4,           3,6 Договору орендарю нараховується плата за приміщення, за послуги з утримання комерційної нерухомості та спожитої електроенергії. Відповідно до п. 3.1.1.1. Договору орендна плата становить 3089,08 грн. з урахуванням ПДВ. Згідно п.3.4 Договору, послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з комунальних витрат, витрат на опалення, охорону, вивіз сміття, витрат на забезпечення приміщень додатковими зручностями тощо. Повний перелік та вартість наданих послуг на дату складання Договору вказаний в додатку №2 до Договору. Відповідно до п. 3.6. Договору Орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого Орендарем лічильника у відповідності до державних тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ.   На підставі п.п. 3.8., 3.9. Договору, Орендодавець щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця надає Орендарю рахунок-акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць, послуг з утримання комерційної нерухомості та вартості електроенергії, спожитої за поточний місяць, який Орендар зобов'язаний підписати та повернути Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку Орендодавцем чи відсутність підписаних з сторони Орендаря актів (рахунків-актів) не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором. Пунктом 6.1.3 Договору визначено обов'язок відповідача (орендаря)  своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором. Відповідно до умов договору позивач направляв відповідачу рахунки  на оплату(акти  наданих послуг) за період квітень-грудень 2018 року, копії яких приєднані до матеріалів справи. Однак відповідач, в порушення умов договору, несвоєчасно та не в повній мірі проводив оплату послуг оренди, витрат на утримання майна та за спожиту електроенергію, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 01.04.2018р. по 31.12.2018р. в розмірі  14512,99 грн. , що підтверджується розрахунком заборгованості. В п. 8.1 Договору зазначено, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором, Сторони несуть відповідальність згідно із цим Договором та законодавством України. У разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення (п.8.2 договору). На цій підставі позивачем нараховано  відповідачу пеню в межах позовної давності за період з 20.05.2018р. по 31.12.2018р. в розмірі 2908,92 грн. 14.12.18 та 21.01.19  позивачем на адресу відповідача направлено  листи №09-18/265/1 та №09-19/9 щодо припинення дії договору оренди та погашення заборгованості.     Відповіді на зазначені листи та доказів погашення відповідачем заборгованості на вищезазначену суму матеріали справи не містять. При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків. В силу ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України). Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Вказані приписи кореспондуються з ч. 1 ст. 759 ЦК України. Частиною 1 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України). Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2, 5 ст. 762 ЦК України). Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання(ст.614 Цивільного кодексу України). Судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов"язань та наявності заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 14512,99грн., відтак позовні вимоги в цій частині  є обґрунтованими та підлягають до задоволення.   Щодо стягнення 2908,92грн. пені, 242,79грн. 3% річних та 1662,20грн. інфляційних втрат, суд виходить із положень ст. 611 Цивільного кодексу України, якими  встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами   та  договором. Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Приписами ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Статтями  73, 74 Господарського процесуального кодексу України   визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з оплати орендної плати та плати за комунальні послуги  не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів;  доказів  виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував,  відтак наявні  підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені,  3% річних за період   21.08.2017 - 21.02.2019, а  також  інфляційних втрат за період з 20.05.2018 по 31.12.18 та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним. За таких обставин суд дійшов висновку  про  задоволення позову. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд, враховуючи  задоволення позову, судовий збір покладає на відповідача.            Керуючись ст. 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2,74,  86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд  ВИРІШИВ: задовольнити позов  Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 19 326, 90 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ"(м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 67, офіс 9, код 40630267)  на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"(бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601,код 21560766)      в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком"( вул.Сахарова,32,м. Івано-Франківськ,76014, код 01184835) 14512,99(чотирнадцять тисяч п"ятсот дванадцять гривень дев"яносто дев"ять копійок) основного боргу, 2908,92(дві тисячі дев"ятсот вісім гривень дев"яносто дві копійки) пені, 242,79(двісті сорок дві гривні сімдесят дев"ять копійок) 3% річних, 1662,20(одну тисячу шістсот шістдесят дві гривні двадцять копійок) інфляційних втрат та 1921,00(одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 21.08.2019   Суддя                                                                           Матуляк П. Я.