Рішення

від 12.08.2019 по справі 910/5189/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.08.2019Справа №  910/5189/19 Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений Київ" до   Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м.Києва про стягнення 26 000,00 грн, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва про стягнення 26 000,00 грн заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/5189/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На виконання приписів чинного процесуального законодавства ухвала суду від 22.04.2019 про відкриття провадження у справі була направлена учасникам судового процесу та отримана уповноваженим представником позивача 15.05.2019 та уповноваженим представником відповідача 26.04.2019. 13.05.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову. 22.05.2019 до канцелярії суду представником позивача було подано заперечення (відповідь) на відзив, в яких позивач підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про безпідставність заперечень відповідача, наведених у відзиві. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019, не подав до суду заперечення на відповідь на відзив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальність “Зелений Київ” (далі — позивач, постачальник, Товариство) зазначає, що у травні 2016 року на звернення Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (далі — відповідач, покупець, Підприємство) Товариством було здійснено поставку посадкового матеріалу, а саме — саджанців зелених насаджень липи дрібнолистої (далі - Товар) у кількості 20 одиниць саджанців по узгодженій ціні 1 300,00 грн за одиницю на загальну суму 26 000,00 грн, Товар було отримано відповідачем у день звернення до позивача та в подальшому саджанці було висаджено на територіях зелених насаджень Підприємства. На звернення позивача щодо проведення розрахунків та виготовлення належних первинних документів щодо отриманого та використаного посадкового матеріалу відповідач, за твердженням позивача, зазначив, що такі первинні Підприємством були виготовлені з урахуванням умов терміновості, складено правочин про отримання посадкового матеріалу у вигляді затвердженого керівником Підприємства Акту від 11.10.2016, відповідно до якого комісією встановлено факт передачі від позивача посадкового матеріалу уу кількості 20 одиниць за заздалегідь узгодженою ціною, який оприходовано відповідачем та висаджено ним негайно, будь-які претензії до позивача щодо поставки Товару неналежного посадкового матеріалу відсутні. В цьому ж Акті сторони погодили відтермінування прозрахунків (проплати) за отриманий та використаний відповідачем Товар на 2017 рік у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем. Позивач зазначає, що протягом 2017-2018 років звертався до відповідача з претензіями про проведення розрахунків, а відповідач, в свою чергу, запевняв позивача про проведення розрахунків в майбутньому. Однак до позовної заяви долучено завірену копію претензій № 5 від 06.02.2019. Жодних інших претензій (копій або оригіналів) матеріали справи не містять. З метою переконання відповідача та підтвердження правомірності своїх дій позивачем було здійснено комісійне обстеження на місці, яке за твердженням позивача, є місцем висадки саджанців. У відзиві відповідач заперечує факт звернення до позивача з пропозицією поставки посадкового матеріалу та отримання зазначеного в позовній заяві посадкового матеріалу у травні 2016 року від позивач. Відповідач зазначає про ненадання позивачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві тверджень позивача, зокрема, первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської діяльності. Також відповідач заперечує, що Акт від 11.10.2016 не є первинним документом в розумінні чинного законодавства, оскільки зазначений Акт було складено через п'ять місяців з  заявленої позивачем дати здійснення поставки, не у спосіб, який є характерним для таких правовідносин та не відображений в облікових регістрах сторін, що також суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідач зазначає, що Акт від 11.10.2016 є фактично угодою сторін про наміри. Щодо наданих позивачем доказів відповідач зазначає, що більшість доказів складено лише представниками позивача, що вказує на їх неналежність. Водночас, відповідач зазначає, що між ним та позивачем у 2016 році виникали господарські взаємовідносини на підставі Договору поставки товару № 08/06 від 08.06.2016 за яким позивач мав поставити відповідачу саджанці, зокрема, і ліпи дрібнолистої (з комом землі) в кількості 180 шт за ціною 1 300,00 грн. З наданої відповідачем накладної № 6 від 18.11.2016 вбачається здійснення позивачем поставки 180 одиниць зазначених саджанців. Водночас, до відзиву долучено накладну про повернення постачальнику № 4 від 27.12.2016, за якою відповідачем здійснено повернення 20 одиниць саджанців липи дрібнолистої (з комом землі) на загальну суму 25 999,92 грн. Факт оплати відповідачем за отримані 160 саджанців позивачем не оспорюється, підтверджений  належним чином завіреними копіями платіжних доручень та, за твердженням відповідача, спростовує твердження позивача про скрутне матеріальне становище відповідача. У відповіді на відзив позивач стверджує, що обставини, викладені у відзиві є безпідставними, обставини, на які посилається відповідач є надуманими та спрямованими на уникнення останнім відповідальності (сплати за отриманий Товар), а надані позивачем разом з позовною заявою докази є належними та  достатніми та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України). Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України). За твердженням позивача між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб а між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Такий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських, згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та у відповідності до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Положеннями  частин 2, 3 статті 180 Цивільного кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.    Водночас, жодних документів, які б підтверджували вчинення сторонами дій  спрямованих на укладення договору поставки у спрощений спосіб матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували погодження сторонами предмету договору, ціни товару та строку дії договору. Надані позивачем копії доповідної записки та Актів з додатками, складених виключно його співробітниками без участі уповноважених представників відповідача не можуть вважатись судом як належні та достатні докази здійснення поставки Товару відповідачу. У розумінні норм чинного законодавства та звичаїв ділового обороту первинні документи, якими підтверджується передача товару покупцю оформлюються саме продавцем.   Так, відповідно до частини 2 статті 622 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок покупця щодо оплати товару, відповідно до норм статті 692 Цивільного кодексу України, виникає після прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або  актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Позивачем не надано жодної первинної документації, яка б підтверджувала факт передачі відповідачу товару або товаророзпорядчих документів на нього. Порядок складання та ознаки первинного документу визначені у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі  - Закон). Згідно визначень абзацу 4 статті 1 зазначеного Закону (у редакції яка діяла на визначену позивачем дату здійснення спірної поставки товару) господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. В абзаці 11 тієї ж статті наведено визначення первинного документу, а саме:  первинний документ — це документ, який містить відомості пр господарську операцію та підтверджує її здійснення. Положеннями частини 1 статті 9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. З зазначеного вбачається, що Акт 11.10.2016, на який позивач посилається як на документ, що підтверджує здійснення поставки позивачу товару у травні 2016 року не може  вважатися первинним документом, оскільки складений більше ніж через 4 місяці після дати, визначеної позивачем як дата поставки. Також відсутні докази відображення зазначеного Акту як первинного документу у облікових реєстрах позивача та відповідача. Відповідно до частини 1 статті 193 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений Київ" до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва задоволенню не підлягають. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав витрати по сплаті судового збору покладаються  на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений Київ" до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва про стягнення 26 000,00 грн заборгованості відмовити повністю. 2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений Київ". Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                В. В. ДЖАРТИ