Рішення

від 07.08.2019 по справі 916/334/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ РІШЕННЯ "07" серпня 2019 р.м. Одеса  Справа № 916/334/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вин Агро» (65101, м. Одеса, 25-Ї Чапаєвської Дивізії, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 34253750) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Плюс» (61000, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс 315, код ЄДРПОУ 40272687) про стягнення 395711,68 грн., - за участю представників сторін: від позивача: Волочнюк О.С., довіреність від 12.04.2019 від відповідача: не з'явився Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вин Агро» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Плюс» про стягнення 395711,68 грн., з яких: 224501,48 грн. основного боргу, 69380,04 грн. пені, 5923,14 грн. 3% річних, 89800,59 грн. штрафу та 6106,43 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору дистриб'юції №1/21-16/1 від 14.07.2016. Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2019 (суддя Оборотова О.Ю.) позовну заяву визнано не підсудною господарському суду Одеської області, оскільки позовні вимоги заявлені з приводу виконання договору та відповідачем у справі визначено юридичну особу, яка знаходиться у місті Харкові та відповідно справу №916/334/19 передано за підсудністю до господарського суду Харківської області. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 ухвалу господарського суду Одеської області від 15.02.2019 у справі №916/334/19 скасовано та передано матеріали справи №916/334/19 для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області, з визначенням при цьому, що позивач правомірно звернувся саме до господарського суду Одеської області, якому підсудна дана справа, оскільки місцем виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором є місто Одеса. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 справу №916/334/19 розподілено судді Бездолі Ю.С. Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.06.2019 об 11:00. У підготовчому засіданні 05.06.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 26.06.2019 о 15:30. Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. У підготовчому засіданні 26.06.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 15.07.2019 о 14:30. Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2019 закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 07.08.2019 о 12:30. У судовому засіданні 07.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. У підготовчі засіданні та судове засідання 07.08.2019 відповідач не з'явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України. Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне. 14.07.2016 між ТОВ «Вин Агро» (продавець) та ТОВ «УПК-Українська продуктова компанія» в особі філії «ПАК» ТОВ «УПК-Українська продуктова компанія» (дистриб'ютор) укладений договір дистриб'юції №1/21-16/1, відповідно до умов якого продавець передає у власність дистриб'ютора, а дистриб'ютор приймає та оплачує товар і приймає на себе зобов'язання по поширенню та реалізації товару на умовах, передбачених цим договором; продавець надає дистриб'ютору право на покупку і подальший продаж товару. Згідно з п.1.2 договору товаром за даним договором є виноробна та слабкоалкогольна продукція. Якість товару продавця підтверджується сертифікатом якості/відповідності. У відповідності до п.2.1.4 продавець зобов'язаний відпустити дистриб'ютору товар, підтверджений сертифікатом якості/відповідності в кількості і за цінами згідно з видатковою накладною/товарно-транспортною накладною. За п.п. 2.2.3, 2.2.5 дистриб'ютор зобов'язаний: прийняти та оплатити товар продавця на умовах, передбачених цим договором; виконувати терміни оплати за договором отриманого товару. Розділом 4 договору передбачено, що ціна на товар вказана в прайс-листі продавця, і може бути змінена продавцем в односторонньому порядку. При цьому датою зміни ціни вважається дата, зазначена продавцем в повідомленні про зміну цін, направленому дистриб'ютору за допомогою поштового зв'язку та/або електронного зв'язку. Дистриб'ютор шляхом підписання даного договору підтверджує, що ознайомлений і згодний з цінами на товар і з порядком їх зміни. Протягом дії даного договору ціни на товар можуть бути змінені Продавцем з обов'язковим письмовим повідомленням дистриб'ютора не менше ніж за 5 днів факсимільним або іншим способом. Оплата за товар здійснюється за цінами і в кількості, вказаними у видаткових накладних/товарно-транспортних накладних. Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України банківським переказом на поточний рахунок продавця. Днем здійснення оплати (платежу) вважається день, в який сума коштів, яка підлягає оплаті, зараховується на банківський рахунок продавця. Дистриб'ютор зобов'язаний оплачувати переданий йому товар протягом одного календарного дня з моменту отримання товару. Якщо останній день оплати припадає на неробочий день, то оплата проводиться в перший, наступний за ним робочий день. Датою передачі/отримання товару вважається дата, зазначена в накладній на товар. Орієнтовна загальна вартість договору визначається як сума всіх видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, за якими проводилась передача товару за цим договором. Відповідно до п.5.4 договору кожна партія товару супроводжується документами, передбаченими законодавством, а саме: товарно-транспортна накладна (ТТН), видаткова накладна, сертифікат якості/відповідності, податкова накладна, ін. Згідно з п.п. 6.1, 6.3, 6.6 договору у разі порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України. За порушення строків оплати товару, передбачених цим договором (п.4.6) дистриб'ютор сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого товару за календарний день прострочення платежу до дати повної оплати, а також штраф, а саме 40% від суми заборгованості, індекс інфляції. Сплата збитків, пені, штрафних санкцій та відсотків не звільняє дистриб'ютора від виконання зобов'язань, встановлених даним договором. Нарахування пені та відсотків за договором за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснюється за весь час (за весь період) прострочення виконання цього зобов'язання, до моменту (дня) його повного виконання. У відповідності до п.9.13 договору останній вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 при повному виконанні сторонами своїх зобов'язань. В разі якщо на цю дату зобов'язання будь-якої зі сторін в повному обсязі не виконані, договір діє до повного виконання цих зобов'язань за договором. На виконання умов договору дистриб'юції №1/21-16/1 від 14.07.2016 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 226173,06 грн., що підтверджується видатковими накладними №Ц-ВА-0001362 від 23.03.2018 на суму 26078,40 грн., в т.ч. ПДВ, №Ц-ВА-0001365 від 23.03.2018 на суму 33303,60 грн., в т.ч. ПДВ, №Ц-ВА-0001366 від 23.03.2018 на суму 31223,52 грн., в т.ч. ПДВ, №Ц-ВА-0001347 від 22.03.2018 на суму 135568,08 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК-Українська продуктова компанія» проведено наступні дії: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; 31.05.2018 10741070023058395; зміна повного найменування, зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу або інформації про засновників, а саме змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «УВК ПЛЮС» та адресу на 61000, Харківська обл., місто Харків, вулиця Молочна, будинок 38, офіс 315. Таким чином, на даний час назва дистриб'ютора за договором №1/21-16/1 від 14.07.2016 є ТОВ «УВК Плюс» (відповідач у справі). Несплата відповідачем наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, який з урахуванням початкового сальдо склав 224501,48 грн., а також нарахованих на суму боргу пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України). За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, у відповідності до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідачем належним чином не виконані свої зобов'язання за договором дистриб'юції №1/21-16/1 від 14.07.2016, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 224501,48 грн. основного боргу. Іншого відповідачем не доведено. При цьому суд також виходить з презумпції правомірності правочину, укладеного між сторонами у справі - договору дистриб'юції №1/21-16/1 від 14.07.2016. У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 69380,04 грн. пені, 5923,14 грн. 3% річних, 89800,59 грн. штрафу, нарахованих за період з 25.03.2018 по 08.02.2019, а також 6106,43 грн. інфляційних втрат з квітня 2018 року. Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства. Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. У відповідності до ч.ч. 2-4 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У ч.6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата відповідачем пені та штрафу передбачена п.6.3 договору дистриб'юції №1/21-16/1 від 14.07.2016. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи встановлений судом факт прострочення сплати відповідачем основного боргу, перевіривши розрахунки позивача: - господарський суд встановив невірне визначення позивачем дати початку прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором дистриб'юції, з огляду на що не виходячи за межі періоду, обраного позивачем, судом перераховано розмір заявлених до стягнення пені та 3% річних та встановлено, що за період з 27.03.2018 по 08.02.2019 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5886,24 грн. 3% річних та 68961,93 грн. пені, а отже в цій частині позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню; - господарський суд встановив правильність та відповідність умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства розрахунку штрафу та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на заявлену суму 89800,59 грн.; - господарський суд визначив, що позивач заявив до стягнення з відповідач меншу суму втрат від інфляції, ніж зазнала сума основного боргу 224501,48 грн., між тим, керуючись положеннями господарського процесуального законодавства, зокрема ч.2 ст. 237 ГПК України, господарський суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог, а отже є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат на заявлену суму 6106,43 грн. За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, в решті позовних вимог слід відмовити. Іншого сторонами не доведено. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В: 1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вин Агро» задовольнити частково. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Плюс» (61000, м. Харків, вул. Молочна, буд. 38, офіс 315, код ЄДРПОУ 40272687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вин Агро» (65101, м. Одеса, 25-ї Чапаєвської Дивізії, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 34253750) 224501 /двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот одну/ грн. 48 коп. основного боргу, 5886 /п'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість/ грн. 24 коп. 3% річних, 6106 /шість тисяч сто шість/ грн. 43 коп. інфляційних втрат, 89800 /вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот/ грн. 59 коп. штрафу, 68961 /шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одну/ грн. 93 коп. пені та 5928 /п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім/ грн. 85 коп. судового збору. 3.В решті позову - відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення. Повне рішення складено 19 серпня 2019 р.   Суддя                                                                               Ю.С. Бездоля