Рішення

від 20.08.2019 по справі 916/1842/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ 65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ РІШЕННЯ "20" серпня 2019 р.м. Одеса  Справа № 916/1842/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. за участю представників сторін: від позивача: Сєдова В.Ю. за довіреністю; від відповідача: Добрянський С.В. керівник; Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “Ластівка” про стягнення 99053,14грн. ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Ластівка” про стягнення 99053,14грн. у тому числі 84300,73грн. основного боргу, 11035,69грн. пені, 2792,72грн. інфляційних, 924,00грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області посилається на неналежне виконання Житлово-будівельним кооперативом “Ластівка” умов укладеного між сторонами договору “ 14-Ж20 від 01.11.2008р. щодо оплати поставленої теплової енергії. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2019р. було відкрито провадження у справі №916/1842/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.07.2019р. о 11:40. В судовому засіданні від 25.07.2019р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій зазначає, що відповідачем було частково погашено заборгованість у сумі 50000,00грн. та просить стягнути з відповідача 34300,73грн. основного боргу, 11035,69грн. пені, 2792,72грн. інфляційних, 924,00грн. 3% річних. В судовому засіданні від 25.07.2019р. було оголошено перерву на 20.08.2019р. о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 20.08.2019р. о 10:40. У судовому засіданні від 20.08.2019р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 4300,73грн. основного боргу, 11035,69грн. пені, 2792,72грн. інфляційних, 924,00грн. 3% річних. У судовому засіданні від 20.08.2019р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів часткової оплати заборгованості. В судовому засіданні від 20.08.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1842/19. Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив: 01.11.2008р. між Комунальним підприємством “Іллічівськтеплоенерго” (правонаступником якого є Комунальне підприємство “Чорноморськтеплоенерго” (позивач, Енергопостачальна компанія) та Житлово-будівельним кооперативом “Ластівка” (відповідач, Споживач) було укладено договір №14-Ж20 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі договір) відповідно до умов якого Енергопостачальна компанія зобов'язується постачати Споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання в обсягах відповідно до договору, а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору). Відповідно до п.п.6.1. – 6.5. договору абонентна плата за 100Ккал/год приєднаного навантаження – 1,22грн. нараховується щомісяця протягом року, плата за спожиту теплову енергію  - 104,26грн. за 1Гкал нараховується за фактичне споживання теплової енергії у кожному місяці. Розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку, на підставі рішення Іллічівської міської ради. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цін). Розрахунковим періодом щодо сплати Споживачем ціни наданих послуг за цим договором є календарний місяць. Сплата за теплову енергію Споживачем здійснюється щомісячно по рахункам Енергопостачальної компанії протягом 3 банківських днів від часу отримання рахунку. Згідно пп.7.2.3. п.7.2. договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пунктами 10.1., 10.4. договору сторони встановили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01.11.2009р. Договір вважається пролонгованим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення. Як вказує позивач, рішенням Чорноморської міської ради №375 від 03.12.2018р. було змінено тарифи на теплову енергію про що відповідача було повідомлено листом №01-05.1/1040 від 06.12.2018р. Позивач зазначає, що в період з листопада 2018р. по травень 2019р. позивачем надавалися послуги з теплопостачання ЖБУ «Ластівка», що підтверджується актом про включення систем опалення, розпорядженням Чорноморського міського голови про початок опалювального сезону 2018 – 2019р.р. За період з лютого 2019р. по червень 2019р. у відповідача виникла заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 84300,00грн. Під час розгляду справи відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 80000,00грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу на 80000,00грн., станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриману теплову енергію становить 4300,73грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати отриманої теплової енергії, позивач нарахував останньому 11035,69грн. пені, 2792,72грн. інфляційних, 924,00грн. 3% річних. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 4300,73грн. основного боргу, 11035,69грн. пені, 2792,72грн. інфляційних, 924,00грн. 3% річних. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу  України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до  ст. 175 Господарського процесуального кодексу України  майново-господарськими визнаються цивільно-правові  зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин     при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана     сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої     сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має     право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються     Цивільним кодексом України     з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У відповідності зі     статтею 265 Господарського кодексу України   за договором поставки одна сторона  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення     Цивільного кодексу України     про договір купівлі-продажу. Судом встановлено, що 01.11.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №14-Ж20 про постачання теплової енергії в гарячій воді відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання в обсягах відповідно до договору, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Як вбачається з матеріалів справи, в період з листопада 2018р. по травень 2019р. позивачем надавалися послуги з теплопостачання ЖБУ «Ластівка», що підтверджується актом про включення систем опалення, розпорядженням Чорноморського міського голови про початок опалювального сезону 2018 – 2019р.р. Відповідно до п.п.6.1. – 6.5. договору абонентна плата за 100Ккал/год приєднаного навантаження – 1,22грн. нараховується щомісяця протягом року, плата за спожиту теплову енергію  - 104,26грн. за 1Гкал нараховується за фактичне споживання теплової енергії у кожному місяці. Розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку, на підставі рішення Іллічівської міської ради. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (цін). Розрахунковим періодом щодо сплати Споживачем ціни наданих послуг за цим договором є календарний місяць. Сплата за теплову енергію Споживачем здійснюється щомісячно по рахункам Енергопостачальної компанії протягом 3 банківських днів від часу отримання рахунку. Рішенням Чорноморської міської ради №375 від 03.12.2018р. було змінено тарифи на теплову енергію про що відповідача було повідомлено листом №01-05.1/1040 від 06.12.2018р. Відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково у зв'язку з чим за період з лютого 2019р. по червень 2019р. у відповідача виникла заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 84300,00грн. Під час розгляду справи відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 80000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими до матеріалів справи та що стало підставою для звернення позивача до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу на 80000,00грн., станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриману теплову енергію становить 4300,73грн. Згідно до  ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525,  526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України). Під час розгляду справи відповідач підтвердив суму заборгованості, однак станом на день розгляду справи не надав доказів її погашення. Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за спожиту теплову енергію за договором №14-Ж20 від 01.11.2008р. у сумі 4300,73грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 11035,69грн. слід зазначити наступне. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст.ст.  1,  3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"    платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно пп.7.2.3. п.7.2. договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 11035,69грн. у тому числі за період з 16.03.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 69011,00грн., за період з 15.04.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 55189,00грн., за період з 11.05.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 5846,00грн., за період з 10.06.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 5846,00грн. зазначає наступне. Позивачем невірно розраховано пеню у сумі 375,36грн. за період з 11.05.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 5846,00грн. Сума пені за вказаний період на вказану суму боргу складає 257,86грн. Також позивачем невірно розраховано пеню у сумі 125,12грн. за період з 10.06.2019р. по 25.06.2019р. на суму заборгованості у розмірі 5846,00грн. Сума пені за вказаний період на вказану суму боргу складає 89,69грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у сумі 10882,76грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2792,72грн. інфляційних витрат та 924,00грн. 3% річних слід зазначити наступне. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою  статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 924,00грн. у тому числі за період з 16.03.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 69011,00грн., за період з 15.04.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 55189,00грн., за період з 11.05.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 5846,00грн., за період з 10.06.2019р. по 25.06.2019р. на суму заборгованості у розмірі 5846,00грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача 3% річних у сумі 924,00грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 2792,72грн. у тому числі за період з 16.03.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 69011,00грн., за період з 15.04.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 55189,00грн., за період з 11.05.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 5846,00грн., за період з 10.06.2019р. по 25.06.2019р. на суму заборгованості у розмірі 5846,00грн. зазначає наступне. Позивачем невірно розраховані інфляційні витрати за період з 16.03.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 69011,00грн. Сума інфляційних витрат за вказаний період на вказану суму боргу складає 827,07грн. Позивачем невірно розраховані інфляційні витрати за період з 15.04.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 55189,00грн. Сума інфляційних витрат за вказаний період на вказану суму боргу складає 661,42грн. Позивачем невірно розраховані інфляційні витрати за період з 11.05.2019р. по 25.06.2019р. на суму боргу у розмірі 5846,00грн. Сума інфляційних витрат за вказаний період на вказану суму боргу складає 11,49грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню у сумі 1499,98грн. В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій посилаючись на відсутність грошових коштів. Позивач проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечує. Відповідно до  ст. 233 Господарського кодексу України  у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій, суд бере до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. При цьому, якщо порушення зобов'язання учасником господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Окрім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Відповідачем не надано доказів в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відпоідача про зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Згідно  ст. 73 Господарського процесуального кодексу України  доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 79  Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “Ластівка” підлягають частковому задоволенню у сумі 17607,44грн. у тому числі 4300,73грн. основного боргу, 10882,76грн. пені, 924,00грн. 3% річних, 1499,98грн. інфляційних витрат, в позовних вимогах в частині стягнення 152,93грн. пені та 1292,74грн. інфляційних витрат судом відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, - В И Р І Ш И В: 1. Позов Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області до відповідача Житлово-будівельного кооперативу “Ластівка” 4300,73грн. основного боргу, 11035,69грн. пені, 2792,72грн. інфляційних, 924,00грн. 3% річних – задовольнити частково. 2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Ластівка” (68003, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Спортивна, 14, код ЄДРПОУ 22506332) на користь Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Торгова, 2-а, код ЄДРПОУ 31619819) 4300,73грн. основного боргу, 10882,76грн. пені, 1499,98грн. інфляційних, 924,00грн. 3% річних, 1921,00грн. судового збору. Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України. 3. У позовних вимогах Комунального підприємства “Чорноморськтеплоенерго” Чорноморської міської ради Одеської області про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Ластівка” 152,93грн. пені та 1292,74грн. інфляційних витрат – відмовити. Повне рішення складено 21 серпня 2019р. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.   Суддя                                                                              Л.В. Степанова