Рішення

від 20.08.2019 по справі 1.380.2019.002516

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД справа № 1.380.2019.002516 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 20 серпня 2019 року Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючий-суддя                                                       Костецький Н.В., секретар судового засідання                                      Терлецький О.О., за участю: представник позивача                                        Штинда О.В., представник відповідача                                         Тістечко Ю.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Діа - Груп Плюс” до Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, - в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІА-ГРУП ПЛЮС»   (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98/207) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львіської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) з вимогами: - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200305/2 від 02.03.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200449/2 від 26.03.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200453/2 від 27.03.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200452/2 від 27.03.2019 року.; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200476/2 від 01.04.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200796/2 від 22.05.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200798/2 від 22.05.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200827/2 від 27.05.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200828/2 від 27.05.2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200829/2 від 27.05.2019 року; В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. Між ТОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» як покупцем та нерезидентом PROFIT TRADE GROUP S.R.O. як продавцем було укладено контракт № 01/08-2018 від 01.08.2018. Відповідно до розділу 4 контракту, одиниця виміру товару – кілограми, ціна та якість товару вказується в рахунок-фактурі (інвойсі). Загальна сума контракту визначається шляхом складання вартості всіх партій товару, за якими хоча б одна із сторін виконала свої зобов'язання, за весь період дії цього контракту. На виконання вимог Митного кодексу України, з метою митного оформлення придбаних партій товарів (одяг вживаний, текстильні вироби вживані, взуття вживане) за контрактом № 01/08-2018 від 01.08.2018 та згідно інвойсів, на підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, позивач надав відповідачеві митні декларації №№ UA209140/2019/117982 від 02.03.2019, UA209140/2019/125498 від 26.03.2019, UA209140/2019/125852 від 27.03.2019, UA209140/2019/125856 від 27.03.2019, UA209140/2019/127378 від 01.04.2019, UA209140/2019/143470 від 22.05.2019, UA209140/2019/143466 від 22.05.2019, UA209140/2019/144876 від 27.05.2019, UA209140/2019/144871 від 27.05.2019, UA209140/2019/144879 від 27.05.2019 разом з передбаченими      ст. 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів. Однак, позивач отримав електронні вимоги по всіх поданих митних деклараціях з проханням відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. Розглянувши подані позивачем, в тому числі додаткові, документи, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA209000/2019/200305/2 від 02.03.2019 (щодо UA209140/2019/117982 від 02.03.2019), UA209000/2019/200449/2 від 26.03.2019 (щодо UA209140/2019/125498 від 26.03.2019), UA209000/2019/200453/2 від 27.03.2019 (щодо UA209140/2019/125852 від 27.03.2019), UA209000/2019/200452/2 від 27.03.2019 (щодо UA209140/2019/125856 від 27.03.2019), UA209000/2019/200476/2 від 01.04.2019 р. (щодо № UA209140/2019/127378 від 01.04.2019), UA209000/2019/200796/2 від 22.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/143470 від 22.05.2019), UA209000/2019/200798/2 від 22.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/143466 від 22.05.2019), UA209000/2019/200827/2 від 27.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/144876 від 27.05.2019), UA209000/2019/200828/2 від 27.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/144871 від 27.05.2019), UA209000/2019/200829/2 від 27.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/144879 від 27.05.2019), за якими митну вартість товару було визначено резервним методом. Як вказано у графах 33 оскаржуваних рішень, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п. 2-3 статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає свої права декларанта порушеними, а оскаржувані рішення незаконними та необґрунтованими, прийнятими без дотримання вимог законодавства та такими що підлягають визнанню їх протиправними та скасуванню. Позивач зазначає, що відповідачем було пред'явлено вимогу надати додаткові документи без передбачених на те ч.ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України підстав, а оскаржувані рішення вважає необґрунтованими та такими що не відповідають встановленим ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України та п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, вимогам до їх змісту. Сторона позивача вказує що нею подано відповідачеві разом з митними деклараціями документи на підтвердження митної вартості товарів відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, які містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об'єктивні й достовірні дані. Обґрунтування відповідача застосування митних декларацій № UA 209180/2019/2263 від 16.01.2019 року та № UA 209140/2019/140039 від 13.05.2019, як джерела інформації для коригування митної вартості товарів зводиться лише до зазначення їх номеру та дати. Рішення про коригування митної вартості товарів не містять інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Рішення відповідача містять посилання на обставини, які не впливають на розмір та відповідні числові значення визначеної позивачем за основним передбаченим ст. 58 Митного кодексу України методом митної вартості. Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач виконав вимоги ч. 7 ст. 55 МКУ, внаслідок чого декларовані товари було випущено відповідачем у вільний обіг. На думку позивача, він виконав усі вимоги митного законодавства щодо підтвердження митної вартості декларованих товарів, підтвердив таку повно на основі достовірних документів, а відповідачем у визнанні визначеної вартості необґрунтовано відмовлено, безпідставно пред'явлено вимогу додатково надати документи та прийнято оскаржувані рішення. Позивач також зазначає, що обов'язкового обґрунтованого сумніву в правильності визначення ним митної вартості товарів доведено не було, що унеможливлює законність витребування ним додаткових документів у декларанта коригування митної вартості товарів, а ч. 6 ст. 54 МКУ передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Ч. 2 ст. 77 КАСУ встановлено що, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому відповідач в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України неодноразово посилається на обставини, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень, а графи CMR, на які посилається відповідач, не містять числових значень, що ніяк не впливає на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів, не наводячи доказів того, яким чином це може вплинути на правильність визначеної митної вартості імпортованого товару та/або унеможливить її визначення за основним методом. Позивач також звертає увагу на недотримання відповідачем вимог положень статті 57 Митного кодексу України в частині непроведення консультацій та відсутності обґрунтування в самих оскаржуваних рішеннях незастосування передбачених ст.ст. 59-63 Митного кодексу України другорядних методів. Водночас ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями      статей 59      і      60      цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Представником відповідача подано відзив на позовну заяву та пояснення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких на заперечення позовних вимог ним зазначається наступне. Відповідно до п. 2 розділу 2 Методичних рекомендацій були вчинені дії щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів за вказаною ВМД, серед них зокрема, вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості,  перевірки включення / не включення складових митної вартості, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (джерелом інформації, відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, слугував спеціалізований програмно-інформаційний комплекс ЄАІС ДФС), перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 4 розділу 2 Методичних рекомендацій за результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені ст. 54 Митного кодексу України. Відповідач зазначає, що вказаною статтею визначається право митного органу письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення митної вартості. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)       неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у      главі 9      цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання відповідач викладає зауваження щодо граф 1, 2 та 22 CMR в контексті невідповідності інформації цих граф про відправника та інформації граф місць завантаження та відвантаження, вказує, що відповідно до п. 5.2 контракту, покупець здійснює платежі згідно  виставленої продавцем рахунку-фактури, однак такі не містять умов оплати. Як вказує відповідач, відповідно до п. 3.2 контракту продавець зобов'язаний надати CMR на кожну партію товару, такий документ йому подано не було. Відповідно до частин 2-4, 6 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було виставлено вимога про надання додаткових документів на підставі яких митна вартість може бути визначена: якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи). Відповідач вказує на те, що подані йому додатково платіжні доручення містять посилання лише на контракт, що не дозволяє ідентифікувати товар, а наданий додатково прайс-лист є листом покупцеві, який констатує факт відпускних цін для продавця. Зважаючи на викладене, відповідачем відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були прийняті рішення відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UA 209180/2019/2263 від 16.01.2019 року та № UA 209140/2019/140039 від 13.05.2019. Також відповідач викладає у відзиві на позову заяву та поясненнях неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості, які передбачені статтями 59-63 Митного кодексу України, та вказує, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, вважає прийняті ним рішення законними та обґрунтованими згідно законодавства, а посадові особи Львівської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. У відповіді на відзив ТОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» повністю не погоджується із запереченнями проти позову, не визнає їх, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваних рішень в контексті вимог ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України та п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598. Позивач вважає відсутніми вказані у ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України підстави для витребовування додаткових документів, що пояснює непідтвердження належними доводами й доказами наявності у поданих ним документах розбіжностей та/або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом Митницею не спростована, відповідач не надав належних доказів правомірності винесення ним оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, а відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ухвалою суду від 24.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі. 15.07.2019р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті відповідачем в квітні-травні 2019 року. 29.07.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 13.08.2019р. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на доводи позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та поясненнях до заяви про збільшення розміру позовних вимог. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне. Позивачем - ТОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» було придбано у PROFIT TRADE GROUP S.R.O. партії товару (одяг вживаний, текстильні вироби вживані, взуття вживане) за контрактом № 01/08-2018 від 01.08.2018, вартість якого вказана за кожну партію товару згідно інвойсів. Контрактом встановлено, що одиниця виміру товару – кілограми, ціна та якість товару вказується в рахунок-фактурі (інвойсі). Загальна сума контракту визначається шляхом складання вартості всіх партій товару, за якими хоча б одна із сторін виконала свої зобов'язання, за весь період дії цього контракту. Для виконання вимог Митного кодексу України та з метою митного оформлення придбаних партій товарів позивачем було подано до Львівської митниці ДФС митні декларації з доданими документами, зокрема передбаченими ст. 53 Митного кодексу України та додатково – на підтвердження митної вартості імпортованих товарів – інвойси, автотранспортні накладні CMR, висновки експерта про якісні та вартісні характеристики товарів, зовнішньоекономічний контракт з доповненнями до нього, платіжні доручення, прайс-листи. Надалі позивач отримав електронні вимоги по кожній з поданих митних декларацій з проханням відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, у відповідь на які подав наявні в нього додаткові документи на підтвердження митної вартості товару. За результатами розгляду митних декларацій з наданими до них документів відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA209000/2019/200305/2 від 02.03.2019 (щодо UA209140/2019/117982 від 02.03.2019), UA209000/2019/200449/2 від 26.03.2019 (щодо UA209140/2019/125498 від 26.03.2019), UA209000/2019/200453/2 від 27.03.2019 (щодо UA209140/2019/125852 від 27.03.2019), UA209000/2019/200452/2 від 27.03.2019 (щодо UA209140/2019/125856 від 27.03.2019), UA209000/2019/200476/2 від 01.04.2019 р. (щодо № UA209140/2019/127378 від 01.04.2019), UA209000/2019/200796/2 від 22.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/143470 від 22.05.2019), UA209000/2019/200798/2 від 22.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/143466 від 22.05.2019), UA209000/2019/200827/2 від 27.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/144876 від 27.05.2019), UA209000/2019/200828/2 від 27.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/144871 від 27.05.2019), UA209000/2019/200829/2 від 27.05.2019 р. (щодо № UA209140/2019/144879 від 27.05.2019), якими митну вартість товару було визначено резервним методом та скориговано із заявлених декларантом 1,20 (одяг вживаний несортований, текстильні вироби вживані несортовані) (сортовані – 1,32), 1, 22 (взуття вживане) доларів США за кілограм товару до 1,4401 доларів США за кілограм товару. Як наслідок відповідачем прийнято відповідні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення якими відмови у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку із коригуванням митної вартості після прийняття оскаржуваних зараз рішень про коригування митної вартості товарів. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з'ясованим обставинам справи, суд керується такими нормами права. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до      статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга      статті 52 Митного кодексу України). Відповідно до      статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій      статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга      статті 53 МК України). Як визначено у частині третій      статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно зі      статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій      статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень      статті 55 цього Кодексу. Згідно з частиною 1      статті 55 Митного кодексу України      рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою      статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Пунктами 1-4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених      частиною третьою статті 53      цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом       доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; Згідно з пунктом другим частини 6      статті 54 Митного кодексу України      митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій      статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 57 Митного кодексу України      передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей      59,      60      та      64 Кодексу      з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу      (стаття 64 Кодексу)      зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень, суд виходить з таких міркувань. У рішеннях відповідач вказує на неможливість визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п. 2-3 статті 53 Митного кодексу України. Позивачем разом з митними деклараціями було подано відповідачу на підтвердження заявленої митної вартості товарів документи які частиною 2 статті 53 Митного кодексу України віднесено до документів що підтверджують митну вартість товарів, а саме – пунктом 2 –  зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього, пунктом 3 – інвойс. Вказані документи містять усі необхідні реквізити, пунктом 4 – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Також було надано транспортні (перевізні) документи, передбачені п. 6 названої статті. При митному оформленні товарів позивачем були надані митному органу інвойси, в яких міститься інформація щодо товару, який поставляється, зокрема про його ціну, яка підтверджена банківськими платіжними документами та відповідає вказаній у прайс-листі за кілограм товару, відтак доводи відповідача щодо неможливості визнання митної вартості імпортованих товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості покладено на орган доходів і зборів. Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, для чого також відсутніми є й передбачені частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України підстави, за ч. 3 якої декларант або уповноважена ним особа зобов'язана надати на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів, за умови - якщо такі в неї наявні та органом доходів і зборів обґрунтовано наявність в передбачених ч. 2 ст. 53 МКУ документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за відповідні товари, а за ч. 4 якої – за умови якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Названих такими ч.ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України підстав відповідачем доведено не було. На виконання встановленого статтею 8 Митного кодексу України принципу додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі. Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені      статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання вже Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах № 815/6827/17 від 29.01.2019 року, №821/1617/17 від 14.08.2018 року . Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки вищевказані та встановлені ст. 53 Митного кодексу України законні підстави для їх витребовування відсутні, а заявлена митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами. З урахуванням положень статті 57 Митного кодексу України та того, що оскаржувані рішення не містять обґрунтування незастосування другорядних методів визначення митної вартості товару, викладення якого у відповіді на відзив та поясненнях не відповідає вимогам митного законодавства, суд доходить висновку, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Встановленим частиною 2 статті 53 Митного кодексу України вимогам до рішення про коригування митної вартості товарів жодне з оскаржуваних рішень не відповідає:  не обґрунтовано причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; відсутня наявна в митного органу інформація (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; не викладено обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Вказані невідповідності рішень вимогам Закону є самостійною підставою для їх скасування та також свідчать про протиправність прийнятих в подальшому карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Оскаржувані рішення про коригування містять посилання на МД № UA 209180/2019/2263 від 16.01.2019 року та МД № UA 209140/2019/140039 від 13.05.2019 як на джерела інформації для коригування митної вартості. Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей      59,      60      та      64 Кодексу      з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу      (стаття 64 Кодексу)      зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018 року по справі № 821/1617/17, яка також містить правову позицію, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої      статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Вказаним вимогам до їх змісту рішення відповідача не відповідають, а факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею у зв'язку із заявленням товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в ЄАІС, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості. Крім того, відповідачем не доведено того, що товар за МД № UA 209180/2019/2263 від 16.01.2019 року та МД № UA 209140/2019/140039 від 13.05.2019 дійсно був увезений до України, що митна вартість за такими митними деклараціями не була скоригована, що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржено до суду та скасовано судом. Дослідивши з інформації наявних в матеріалах справи поданих відповідачем копій МД № UA 209180/2019/2263 від 16.01.2019 року та МД № UA 209140/2019/140039 від 13.05.2019, суд вказує, що партії імпортованого за ними товару не є такими, що вважаються ідентичними або подібними (аналогічними), а пояснень відповідача щодо зроблених коригувань на обсяги таких партій, умов поставки, комерційних умов тощо надано не було. Сама ж наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Суд відхиляє посилання відповідача щодо заповнення граф CMR так як такі не містять числових значень заявленої митної вартості, а відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. В цьому ж випадку відповідач перевіряє нечислові обставини. Суд враховує долучену позивачем до матеріалів справи копію документу № 2101-245 від 27.03.2019 від ПАТ «ОКСІ БАНК» з роз'ясненнями щодо переказів коштів через кореспондентський рахунок банку в іноземній валюті та відхиляє доводи Відповідача про те, що платіжні доручення містять посилання лише на контракт. Також, договірні відносини між позивачем та Profit Trade Group не передбачають авансових платежів, що спростовує доводи митного органу щодо обов'язковості вказівки у платіжному дорученні на інвойси, на підставі яких здійснено платіж.   Згідно п. 3.1 контракту № 01/08-2018 від 01.08.2018 року, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах (у відповідності з «Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року»), що вказується в інвойсі на кожну партію товару. В інвойсі на кожну партію товару вказані умови поставки, тому формулювання відповідача про те що згідно п. 3.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах, що вказуються у інвойсі на кожну партію товару, проте у інвойсі жодних умов оплати не зазначено, суд визнає безпідставним. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ДІА-ГРУП ПЛЮС» було подано відповідачу разом з митними деклараціями  документи на підтвердження визначеної за основним методом митної вартості товарів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, які містять повні та достовірні відомості про заявлену митну вартість товарів, чітко ідентифікують придбаний товар та містять об'єктивні й достовірні дані, відповідач необґрунтовано й безпідставно скоригував митну вартість товарів за резервним методом шляхом прийняття таких що не відповідають вимогам законодавства рішень про коригування митної вартості товарів. Заявлену позивачем митну вартість товару визначену за основним передбаченим статтею 58 Митного кодексу України методом було ним підтверджено поданими відповідно до положень Митного кодексу України документами.           Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Закріплений у частині 1 статті 9  КАС України  принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2   статті 77 КАС України  встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, в судовому засіданні 20.08.2019р. представникаом позивача Штиндою О.В. долучено до матеріалів справи докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, які просив стягнути з відповідача. З урахуванням положень ст. 134 КАС України, суд доходить висновку, що такі слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, оскільки такі підтверджені належними доказами. Відповідно до   статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                              вирішив: 1.Позов задовольнити повністю. 2.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200305/2 від 02.03.2019 року. 3.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200449/2 від 26.03.2019 року. 4.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200453/2 від 27.03.2019 року. 5.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200452/2 від 27.03.2019 року. 6.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200476/2 від 01.04.2019 року. 7.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200796/2 від 22.05.2019 року. 8.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200798/2 від 22.05.2019 року. 9.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200827/2 від 27.05.2019 року. 10.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200828/2 від 27.05.2019 року. 11.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/200829/2 від 27.05.2019 року. Судовий збір в розмірі 4532,72 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000, 00 грн присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІА-ГРУП ПЛЮС» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98/207, код ЄДРПОУ 41555043) за рахунок бюджетних асигнувнь Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ: 39420875). Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.   Суддя                                                                                                   Костецький Н.В.