Рішення

від 16.08.2019 по справі 580/1465/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2019 року                                                                                       справа № 580/1465/19   м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Кульчицького С.О., за участю: секретаря судового засідання – Зачепи Х.В., представника позивача Сухаревського В.М. - за ордером, представника відповідача Каландирця А.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» (далі — позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі — відповідач), в якому просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0051485012 від 29.03.2019; - стягнути з державного бюджету за рахунок асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» сплачений судовий збір у сумі 19210 грн. 00 коп., а також суму витрат на професійну правничу допомогу у сумі 48200 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що передбачений положеннями п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України штраф, не застосовується до трьох окремих видів податкової накладної, а саме: податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю);податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; податкової накладної, складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Позивач зазначив, що відповідно до п. 8 Порядку заповнення накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка «X» та зазначається тип причини, серед яких: 2 - Складена на постачання неплатнику податку; 8 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій. На думку позивача, податкова накладна, складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, не визначена серед податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), тому твердження контролюючого органу про зміст наведених в п. 120-1.1 та п.120-1,2 ст. 120-1 ПК України виключень, а саме: податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування, та податкова накладна, що не надається отримувачу (покупцю), складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою, буде таким, що суперечить нормам податкового законодавства. Окрім наведеного позивач зазначив, що вказані його дії як платника податків не призвели до ненадходження податку на додану вартість до Державного бюджету України, оскільки контрагенти позивача не є платниками податку на додану вартість. В свою чергу, позивачем сплачено ПДВ до бюджету у повному обсязі. 06.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи свою позицію тим, що позивачем допущено порушення термінів реєстрації податкових накладних, тому до нього правомірно застосовано штраф. Крім того, представник відповідача зазначив, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Керуючись правом передбаченим ст. 163 КАС України позивач подав відповідь на відзив, в якому не погодився із доводами відповідача та просив відхилити доводи останнього. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляду у порядку загального позовного провадження. Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги повністю. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог повністю. Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке. Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено камеральну перевірку дотримання граничних термінів реєстрації позивачем податкових накладних, за результатами якої складено акт від 19.02.2019 №987/23-00-12-007/33757711. Актом перевірки встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно зі статтею 120-1 Податкового кодексу України: - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 3733122 грн. 98 коп. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 373312 грн. 30 коп.; - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 2163726 грн. 96 коп. застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 432745 грн. 39 коп.; На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області складено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0051485012, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 806057 грн. 69 коп. Не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0051485012 позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином Податковий кодекс України відрізняє між собою три різних види податкових накладних: - податкові накладні, які дають право на податковий кредит; - податкові накладні, які не надаються покупцю; - податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування чи оподатковуються за нульовою ставкою. Відповідно до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних передбачена статтею 120-1 Податкового кодексу України. В силу положень п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; Названа норма п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України містить виключення із загального правила застосування відповідальності за порушення граничного строку, для реєстрації податкової накладної. Вказане виключення стосується податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Досліджуючи зміст підстав для звільнення від відповідальності за невчасну реєстрацію податкових накладних, суд зазначає про таке. У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг. В розумінні п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. З наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що виникнення податкових зобов'язань та нарахування ПДВ пов'язується з датою відвантаження товарів або з датою зарахування коштів на рахунок постачальника. Відтак у постачальника податкові зобов'язання виникають незалежно від дати реєстрації податкової накладної. Як наслідок, позивач відвантаживши товар, або отримавши кошти на рахунок, зобов'язаний віднести суму ПДВ у складі вартості товару до податкових зобов'язань та сплатити ПДВ до бюджету. Вказаний обов'язок щодо сплати податку кореспондує праву покупця товару на отримання податкового кредиту з ПДВ в складі оплаченої ним вартості товару. Суд зазначає, що податкові накладні №11 від 21.12.2018 та №7 від 08.10.2018 складені на постачання товару неплатнику ПДВ. Таким чином, дата реєстрації податкової накладної не впливає на сплату податку на додану вартість – ні позивачем, ні його контрагентами. Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що створений механізм притягнення платників податку до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, створений з метою забезпечення належного контролю та своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. Відтак закон переслідує ціль компенсації шкоди завданої бюджету внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних, що задіяні в процесі обігу ПДВ. Так як податкові накладні №11 від 21.12.2018 та №7 від 08.10.2018 не впливають на обрахунок ПДВ, то Податковим кодексом України встановлено виключення з правила застосування відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної. Отже, суд вважає обґрунтованим та правомірним поширення вжитої у п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України конструкції на податкові накладні, що зареєстровані за наслідками господарських операцій з неплатником ПДВ. Одночасно суд зазначає, що склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер. До складу правопорушення включається об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Об'єктивна сторона правопорушення - це зовнішній акт суспільно небезпечного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Вона містить: дію чи бездіяльність, суспільно небезпечні та шкідливі наслідки, причинний зв'язок між ними. З наведеного вбачається, що діяння особи (фізичної або юридичної) є суспільно небезпечним, що дістає прояв у спричиненні шкоди особистим чи суспільним інтересам чи загрозі спричинення такої шкоди. В даному випадку відсутня необхідна складова вчиненого на думку контролюючого органу правопорушення – завдання шкоди інтересам держави, наслідок ненадходження податку на додану вартість до бюджету. Відсутність усіх складових правопорушення виключає можливість застосування відповідальності до податника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Зважаючи, що норма п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України не сформульована з достатньою чіткістю, з урахуванням інших положень Податкового кодексу України, тому суд вважає, що платник податків не порушив положень названого закону, що виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю. Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 19210 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2019 року №142. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином судовий збір за подання даної позовної заяви слід стягнути із відповідача на користь позивача Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає таке. Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами. Згідно із ч. 1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Крім того суд зазначає, що положеннями ч. 6 та ч. 7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Представником відповідача під час судового розгляду справи такого клопотання заявлено не було. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: ордер серії ЗП №095188 на надання правової допомоги , договір про надання правової допомоги від 27.02.2019 №1906, додаткова угода №2 до договіру про надання правової допомоги від 27.02.2019 №1906, платіжне доручення №141 від 26.04.2019 на суму 48200 грн., рахунок на оплату №48 від 23.04.2019. Відповідно до умов договору про надання правової допомоги та фактично з домовленістю сторін позивачем сплачено його представнику 48200 грн., що підтверджується платіжне доручення №141 від 26.04.2019. Отже, розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, відповідно до наданих доказів складає 48200 грн. З огляду на викладене, враховуючи положення КАС України та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для  задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 48200 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області. Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294, 370 КАС України, суд, ВИРІШИВ: Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0051485012 від 29.03.2019. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» (19000, вул. Енергетиків, 65, м. Канів, Черкаська область, код ЄДРПОУ 33757711) витрати зі сплати судового збору 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу на суму 48 200 (сорок вісім тисяч двісті) грн 00 коп. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20.08.2019 Суддя                                                                                                          С.О. Кульчицький