Рішення

від 21.08.2019 по справі 520/8125/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.08.2019 р. справа №520/8125/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ "Регіональна торгівельна компанія "Дари України" простягнення коштів за податковим боргом , -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 25.06.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 26.06.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 29.07.2019 р.

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення з ТОВ "Регіональна торгівельна компанія "Дари України" 170,00 грн. коштів за податковим боргом.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов'язку зі сплати штрафу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №00003301406 від 12.11.2018 р., яке пройшло процедуру узгодження. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ТОВ "Регіональна торгівельна компанія "Дари України", у розумінні ч. 11 ст. 126 КАС України був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, проте правом на подання письмового відзиву не скористався.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Структура заявленої контролюючим органом вимоги про стягнення коштів складається з платежу за винесеним Головним управлінням ДФС у Харківській області податковим повідомленням-рішенням №00003301406 від 12.11.2018 р., яким накладено штраф у сумі 170,00 грн.

Податковою адресою відповідача є: 61121, м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 37/128.

Згадане рішення контролюючого органу було отримано платником 12.11.2018р. в особі представника за довіреністю, у судовому або позасудовому порядку не оскаржувалося, відтак, юридичної дії не втратило, але залишилось неоплаченим.

26.11.2018 року контролюючим органом була складена і 04.12.2018 р. направлена за вказаною адресою податкова вимога №136737-17.

Згадана податкова вимога у судовому або позасудовому порядку не оскаржувалася, залишилась невиконаною.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. таким законом є Податковий кодекс України.

Визначені рішеннями контролюючого органу зобов'язання підлягають сплаті за строком згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п.56.17 ст.56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України)

У такі ж строки відповідно до ст.113 Податкового кодексу України підлягають оплаті і рішення контролюючого органу про застосування штрафів.

Згаданий строк у спірних правовідносинах сплинув.

Між тим, матеріали справи не містять об'єктивних даних про припинення податкового обов'язку відповідача унаслідок самостійного і добровільного перерахування коштів до бюджету, а також з інших підстав, зокрема, за ст.ст. 37, 38, 56, 101, 102 Податкового кодексу України.

Заявлена контролюючим органом до стягнення заборгованість відповідає визначенню податкового боргу згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.72-76 КАС України у даному конкретному випадку є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом стану розрахунків з приводу виконання особою податкового обов'язку.

За приписами п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків - боржникові.

У спірних правовідносинах податкова вимога була направлена платнику - 04.12.2018 р., вважається врученою за правилами абз.6 п.42.4 ст.42, п.58.3 ст.58, п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з цієї дати податковий борг існував безперервно, а відтак, реалізація повноваження контролю за своєчасністю розрахунків у спосіб заявлення вимоги про стягнення здійснена владним суб'єктом у даному випадку обґрунтовано.

Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

До предмету доказування у спорі про стягнення заборгованості за публічним обов'язком із проведення платежу на користь бюджету з огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов'язаної особи як суб'єкта права, 2) підстав виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 3) обізнаності зобов'язаної особи з фактом виникнення публічного обов'язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов'язку у добровільному порядку, 5) дотримання владним суб'єктом визначеної законом процедури примусового виконання публічного обов'язку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов'язку, 7) заявлення владним суб'єктом вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку, 8) поширення на боржника процедур банкрутства або знаходження боржника у процедурі ліквідації; 9) відповідність заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги визначеній законом процесуальній формі реалізації управлінської функції.

Приєднаними до справи доказами підтверджено обставини існування боржника та боргу, дотримання владним суб'єктом процедури примусового виконання публічного обов'язку, відсутності підстав припинення невиконаного обов'язку.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Вирішуючи спір, суд зважає, що за приписами Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, належить до управлінської компетенції контролюючого органу і підлягає вирішенню у ході виконання останнім відповідного судового акту.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що заявлена владним суб'єктом вимога не порушує прав та інтересів відповідача, а відтак, підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна торгівельна компанія "Дари України" (ідентифікаційний код - 41111251; місцезнаходження - 61121, м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 37/128) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.