Рішення

від 21.08.2019 по справі 826/16858/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 21 серпня 2019 року                      № 826/16858/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовомОбслуговуючого кооперативу «КОЗАЦЬКИЙ К»    До Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві провизнання протиправними та скасування постанов В С Т А Н О В И В: Обслуговуючий кооператив «КОЗАЦЬКИЙ К» (далі-позивач/ ОК «КОЗАЦЬКИЙ К») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 55457621 від 03.01.2018 р.; визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 20.08.2018 р. по виконавчому провадженню № 55457621 та визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 23.08.2018 р. по виконавчому провадженню       № 55457621. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача при винесенні спірних постанов, оскільки виконавчий документ не набрав законної сили, так як оскаржується в судовому порядку. Відповідач письмового відзиву на позов не надав, однак направив копії матеріалів виконавчого провадження. Як зазначено позивачем, про порушення своїх прав, а саме про відкриття спірного виконавчого провадження, згідно постанови від 03.01.2018 р. № 55457621 останньому стало відомо за наслідками звернення до відповідача із запитом від 25.09.2018 р., копії документів які були надані згідно листа від 01.10.2018 р. № 073-9367. Доказів, які б достовірно підтверджували, освіченість позивача про порушення своїх прав, ніж вказано у позовній заяві, відповідачем не надано. Відповідно до частин 1-3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 03.01.2018 р. старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Красуцькою Г.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП             № 55457621 з примусового виконання постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 07.11.2017 р. № 64/17/073-10143. Постановою від 20.08.2018 р. ВП № 55457621 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОК «КОЗАЦЬКИЙ К». Постановою від 23.08.2018 р. ВП № 55457621 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ОК «КОЗАЦЬКИЙ К». Позивач, не погоджуючись з вказаними постановами, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до ч. 1  ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII  (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією України, цим  Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього  Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього  Закону  підлягають примусовому виконанню. Пунктом шостим ч. 1  ст. 3 Закону № 1404-VIII  встановлено, що відповідно до цього  Закону  підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Частиною першою  ст. 4 Закону № 1404-VIII  встановлені вимоги до виконавчого документа, зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. За правилами, встановленими частиною четвертою  ст. 4 Закону № 1404-VIII  виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому  законом  порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений  законом  строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до  статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Судом досліджено постанову від 07.11.2017 р. № 64/17/073-10143 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та встановлено, що вона відповідає вимогам, які висуваються до виконавчих документів частиною першою  ст. 4 Закону № 1404-VIII. Щодо тверджень позивача про не набрання постановою законної сили з огляду на її оскарження в судовому порядку, а звідси – протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2018 р., суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 1  ст. 18 Закону № 1404-VIII  виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим  Законом  заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 4  ст. 19 Закону № 1404-VIII  сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені  Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»  визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 р. № 244  (далі – Порядок № 244). Так, пунктом 26 Порядку №244 встановлено, що постанова про накладення штрафу та постанова про закриття справи набирають законної сили після закінчення строку їх оскарження. Відповідно пункту 28 Порядку № 244 постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до  статті 5 Закону  може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову. За правилами, встановленими пунктом 29 Порядку №244 оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно пункту 31 Порядку №244 постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому  законом  порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом. Позивачем зазначено, що останнім повідомлено орган, який виніс постанову про накладення штрафу  про оскарження  постанови від 07.11.2017 р. № 64/17/073-10143 у судовому порядку, однак матеріали справи таких доказів не містять. Досліджуючи хронологію подій, судом встановлено, що заява про примусове виконання постанови Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві датована 29.12.2017 р., в той час як провадження по справі                                    № 640/18616/18 щодо оскарження постанови від 07.11.2017 р. № 64/17/073-10143 відкрито 22.11.2018 р. Доказів того, що станом на 29.12.2017  Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві отримано а ухвалу суду про відкриття провадження, також не надано. Отже, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві при подання заяви про примусове виконання дотримався строку 15 днів з дня винесення постанови, відведених на її оскарження. Враховуючи вищевикладене, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови про накладення штрафу без прийняття до виконання, оскільки наведеним у  Законі № 1404-VIII  вимогам вона відповідає; доказів повідомлення виконавця про наявність обставин, які перешкоджають проведенню виконавчих дій (оскарження постанови у судовому порядку) позивачем не надано. Відтак, відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.01.2018 р. ВП № 55457621 за наслідками чого винесено спірні постанови про арешт майна боржника від 20.08.2018 р. ВП № 55457621 та від 23.08.2018 р. ВП      № 55457621 про арешт коштів боржника. У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє. Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: У позові Обслуговуючого кооперативу «КОЗАЦЬКИЙ К» (03118, м. Київ, вул. Козацька, буд. 55, код ЄДРПОУ 39507264) відмовити. Рішення суду відповідно до  ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України  набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                          І.П. Васильченко