Постанова

від 21.08.2019 по справі 805/3505/15-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2019 року           справа № 805/3505/15-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання – Харечко О.П., за участю представника позивача адвоката Харченко О.О., представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (повний текст складено 24 травня 2019 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/3505/15-а (суддя в 1 інстанції – Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-                                                    В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30 березня 2015 року № 0000212200 про грошове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, яким завищено суму від'ємного значення на 294 730 грн. (том 1, арк.справи 4-11). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до наказу відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку  підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податкових зобов'язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року з урахуванням виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з ПП «Свентовіт», за результатами складений Акт № 98/05-10-1530/24308872 від 03 березня 2015 року, відповідно до якого відповідачем були встановлені правопорушення п. 14.1.36, пп.14.1.191, п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до завишення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2014 року у сумі 294 730 грн. На підставі акту перевірки відповідачем 30 березня 2015 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 294 730 грн. Позивач з висновками акту та винесеним податковими повідомленням-рішенням не згоден, адже акт обґрунтовано недійсністю вчинених правочинів між позивачем та його контрагентом, які підтверджені, зокрема, договорами поставки, платіжними дорученнями, рахунками–фактурою, та вважає оскаржуване повідомлення – рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 805/3505/15-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000212200 від 30.03.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 294 730,00 грн. за вересень 2014 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «ЕТС» судовий збір  у розмірі 487 гривень 20 коп. (том 3, арк.справи 55-59). Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (том 3, арк.справи 60-62). В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив наступне. При проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки проведено аналіз взаємовідносин позивача з ПП «Свентовіт» за вересень 2014 року. На підставі первинних бухгалтерських документів наданих платником до початку проведення перевірки та інформації баз даних ГУ ДФС встановлено, що відсуне справжнє джерело первинного походження сировини, не існувало дійсної можливості набуття її у власність, відсутні підтверджуючи якість придбаного товару документи, відсутнє перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасове зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) та даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування у інших суб'єктів господарювання, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядженням ним у суб'єкта господарювання. Таким чином, контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 14.1.36, пп.14.1.191, п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 30 березня 2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 294 730 грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечувала представник позивача. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (код ЄДРПОУ 24308872) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації є юридичною особою та платником податку на додану вартість. Державною податковою інспекцією у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року з урахуванням виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства щодо відносин з ПП «Свентовіт», за наслідком якої складено АКТ № 98/05-10-1530/24308872 від 03.03.2015 року. Згідно висновків акту встановлено: відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення пп. 14.1.36, пп.14.1.191 п.14.1. ст. 14, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України; порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України ТОВ «ЕТС» завищено податковий кредит за вересень 2014 року у розмірі 294 730 грн.; завищено податковий кредит на суму 294 730 грн. внаслідок не підтвердження реальності здійснення операцій постачання товарів, робіт контрагентом – постачальником ПП «Свентовіт» по ланцюгам постачання, та відсутності документального підтвердження їх походження, транспортування і використання у власній господарській діяльності ТОВ «ЕТС». На підставі акту перевірки ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області сформовано  податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 30 березня 2015 року про завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на 294 730 грн. ТОВ «ЕТС» подало заперечення на вказаний акт 18 березня 2015 року за № 213/1. Головне управління ДФС у Донецькій області рішенням про результати розгляду скарги від 16 червня 2015 року № 4986/10/05-99-10-03-12-1 залишило без змін податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30.03.2015 року № 0000212200 про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, а скаргу – без задоволення. Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 16 липня 2015 року за № 14787/6/99-99-20-01-01-25 залишило без змін податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30.03.2015 року № 0000212200 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу – без задоволення. Колегією суддів встановлено, що Приватне підприємство «Свентовіт» (код ЄДРПОУ 38857655) (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (Покупець) 08 вересня 2014 року уклали договір поставки № 156, відповідно до якого Постачальник поставляє у власність Покупця товар, відповідно до видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар, здійснити його оплату. Договором передбачені умови строк та порядок поставки, якість товару, упаковку, ціна, кількість та загальна вартість товару, умови оплати паці та порядок розрахунків, відповідальність сторін за порушення договору. Договором передбачено порядок вирішення спорів, форс-мажорні обставини, порядок внесення змін та доповнень до договору. Згідно положень договору постачальник є платниками податку на прибуток на загальних підставах а покупець є платником єдиного податку. Договір набирає чинності від дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2014 року. Даний договір підписаний директором Приватного підприємства «Свентовіт» Шпак А.В. та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» Марісенковою Ю.П. та скріплено печатками сторін. Найменування, вартість і кількість товару, що постачається, вказується у Накладних. Так, Видатковою накладною № 76 від 10 вересня 2014 року всього ТОВ «ЕТС» отримано товару на суму з ПДВ 595 592, 48 грн., в тому числі ПДВ – 99 265,41 грн.; Видатковою накладною № 77 від 10 вересня 2014 року всього ТОВ «ЕТС» отримано товару на суму з ПДВ 175 209, 86 грн., в тому числі ПДВ – 29 201,64 грн.; Видатковою накладною № 78 від 10 вересня 2014 року всього ТОВ «ЕТС» отримано товару на суму з ПДВ 129 055,68 грн., в тому числі ПДВ – 21 509,28 грн.; Видатковою накладною № 108 від 15 вересня 2014 року всього ТОВ «ЕТС» отримано товару на суму з ПДВ 168 467,94 грн., в тому числі ПДВ – 28 077,99 грн.; Видатковою накладною № 233 від 29 вересня 2014 року всього ТОВ «ЕТС» отримано товару на суму з ПДВ 154 232,59 грн., в тому числі ПДВ – 25 705,43 грн.; Видатковою накладною № 234 від 29 вересня 2014 року всього ТОВ «ЕТС» отримано товару на суму з ПДВ 144 686,92 грн., в тому числі ПДВ – 24 114, 49 грн.; Видатковою накладною № 235 від 30 вересня 2014 року всього ТОВ «ЕТС» отримано товару на суму з ПДВ 401 131,67 грн., в тому числі ПДВ – 66 855,28 грн. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України. Відповідно до висновків акту перевірки по операціям між ПП «Свентовіт» та позивачем за вересень 2014 року, не відбувся перехід права власності та як наслідок купівля - продаж товару. Операції не мали реального товарного характеру та оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості. Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, які фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Колегією суддів встановлено, що отримання продукції ТОВ «ЕТС» від ПП «Свентовіт» по договору поставки № 156 від 08 вересня 2014 року було здійснено та підтверджено первинними бухгалтерськими документами, чим дотримано вимоги  пп.14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПКУ. За отриманий товар підприємство перерахувало контрагенту грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та зведеною інформацією по документам та сумами, що сторонами не оспорюються. Факт постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи. Окрім того, поставлені позивачу товари використовувались ним у його власному виробничому циклі. Надходження та списання товарно-матеріальних цінностей відображено у звітах про рух матеріальних цінностей, складених працівниками позивача при їх використанні у власній  господарській діяльності, що наявні в матеріалах справи та досліджені судом. Відповідно до визначення у пп.   14.1.36   п.14.1   ст.14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно даних Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, вбачається, що: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (код ЄДРПОУ 24308872) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 04.03.1996. Номер запису: 1 270 120 0000 000464, здійснює діяльність: Код КВЕД 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; Код КВЕД 22.19 Виробництво інших гумових виробів; Код КВЕД 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; Код КВЕД 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); Код КВЕД 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; Код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; Код КВЕД 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; Код КВЕД 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів. Контрагент позивача ПП «Свентовіт» (код ЄДРПОУ 38857655), пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 24.09.2013. Номер запису: 1 339 102 0000 009056. здійснює діяльність: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин; Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); Код КВЕД 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; Код КВЕД 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; Код КВЕД 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; Код КВЕД 46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами. Отже, діяльність  позивача та контрагента позивача відповідає меті господарської діяльності та предмету договорів укладених  між позивачем та контрагентом позивача. Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. У   пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані   Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV  (далі - Закон № 996-XIV). Згідно зі   статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом частин першої та другої   статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до п.   185.1   ст.   185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Пунктом 188.1  ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до   статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Згідно пп.14.1.181 п. 14.1   ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно   розділу V цього Кодексу. Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом   198.2   ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно п.  198.3   ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом   198.6   ст.   198 ПК України   встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України  передбачено, що  на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, відповідно до п. 201.8   ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому   статтею 183 цього Кодексу. Положеннями п. 201.10  ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об'єкту оподаткування податку на додану вартість, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірні періоди, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ та зареєстровані в ЄРПН, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідача. Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами виписаними позивачу його контрагентом (договорами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та ін.). Господарські операції між позивачем та контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та контрагента, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Податковим кодексом України   визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали  адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт постачання товару входить до предмету доказування у справі. Згідно положень частини 2  статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Колегія суддів зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.    Так, відповідно до частини 2  статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення  від 23 липня 2002 року  у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.». У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та формування податку на додану вартість. Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та контрагентом. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 805/3505/15-а – залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 805/3505/15-а – залишити без змін. Повне судове рішення складено 21 серпня 2019 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя                                                            А.В. Гайдар Судді                                                                                  Е.Г. Казначеєв                                                                                    І.Д. Компанієць