Ухвала

від 20.08.2019 по справі 826/2555/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД           Справа № 826/2555/17                                                                               УХВАЛА   20 серпня 2019 року                                                                                            м. Київ            Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Епель О.В., Кузьменка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геолік Фарм Маркетинг Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Геолік Фарм Маркетинг Груп» (далі - Позивач, ТОВ «Геолік Фарм Маркетинг Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 11.11.2016 року № 00225/1406. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.07.2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору на суму 6 379,70 грн. Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Апелянт отримав не пізніше 29.07.2019 року, про що свідчить відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому до суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог даної ухвали Відповідачем до суду 29.07.2019 року подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що копію оскаржуваного рішення ГУ ДФС у м. Києві отримала 07.05.2019 року. Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке. Як було встановлено в ухвалі від 13.05.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було отримано Відповідачем 04.05.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.199). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та святкових днів було 03.06.2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду 06.06.2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку. Крім іншого, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху зверталася увага на те, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Як було встановлено раніше, копія рішення суду першої інстанції була отримана уповноваженим представником Відповідача засобами поштового зв`язку 04.05.2019 року. Відтак, на переконання суду, матеріалами справи спростовується твердження Апелянта про те, що копію оскаржуваного рішення від 25.04.2019 року ГУ ДФС у м. Києві отримало 07.05.2019 року. При цьому, на переконання суду, неналежна організації внутрішнього документообігу, роботи та комунікації відділів контролюючого органу не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДФС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено. У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту. При цьому визнання судома заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення  необґрунтованою унеможливлює розгляд заявленого останнім клопотання про продовження строків для усунення недоліків. Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, – У Х В А Л И В: У задоволенні заяви Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення – відмовити. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геолік Фарм Маркетинг Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити. Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач                                                                      А.Г. Степанюк Судді                                                                                           О.В. Епель                                                                                                     В.В. Кузьменко