Рішення

від 15.03.2010 по справі 47/76-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2010 р.                                                            Справа № 47/76-10

вх. № 1369/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

 відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків  

до  Харківської міської ради, м. Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати  за нею,  право  власності  на нежитлову будівлю літ. "Б-1"   по АДРЕСА_2 загальною площею 692,9 кв.м та нежитлові приміщення підвалу № 1,2,112,113 в літ. "А-10" по АДРЕСА_2 загальною площею 104,6 кв.м.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду 01 березня 2010 року відзив на позовну (вх.№3895), в якому проти позову заперечує та просить справу розглядати за наявними в ній матеріалами без участі їх представника.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення першого поверху № 1 - 17, 19-29, XII, з яких складається одноповерхова нежитлова будівля літ, «Б-1», розташована за адресою: АДРЕСА_2. Зазначені приміщення належать позивачу на підставі: договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2004р., посвідченого Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В.О., реєстровий номер 6900; та  договору про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.04.2007р., посвідченного Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ключніковою В.О., реєстровий номер 2033.

Право власності  на нежитлові приміщення першого поверху № 1 - 17, 19-29, XII, з яких складається одноповерхова нежитлова будівля літ, "Б-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровано в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 23.04.2007 р., реєстраційний номер 9287216, номер запису 3625 в книзі 1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за власні кошти  було здійснено реконструкцію та часткове переобладнання приміщень: одноповерхової нежитлової будівлі  з підвалом  літ. "Б-1"  та частини підвалу будівлі літ "А-10" по АДРЕСА_2. Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт тобто самочинно.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації зазначеної нежитлової будівлі Позивачем замовлено технічний висновок в ТОВ "Харківреконструкція" (ліцензія серіі АА №7) "Про стан будівельних конструкцій нежитлових приміщень першого поверху і підвалу будівлі літ. "Б-1" та частини підвалу будівлі літ. "А-10" по АДРЕСА_2 в м. Харкові.

Згідно Технічного висновку, при реконструкції приміщень було виконане їх часткове перепланування і передбачено об'єднання приміщень підвалу з приміщеннями першого поверху. Існуючі входи в нежитлові приміщення збережені. Згідно новому технічному паспорту загальна площа нежитлових приміщень складає 797,5 кв.м., в тому числі площа підвалу складає 372,6 кв.м., який також виконано на замовлення позивача. Всі основні будівельні конструкції нежитлових приміщень знаходяться в задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації згідно з призначенням. Виконана реконструкція нежитлових приміщень першого поверху та підвалу не вплинула негативно на несучу здібність основних будівельних конструкцій будинку, відповідає вимогам діючих будівельних, пожежних та санітарних норм.

Таким чином, проведена реконструкція не порушує прав інших осіб, не суперечить суспільним інтересам, за технічним станом відповідає державним будівельним вимогам та іншим діючим нормам, правилам державних стандартів, що забезпечує безпечність подальшої експлуатації нежитлових приміщень.

З огляду на те, що вказану реконструкцію було проведено без належним чином затвердженої документації та дозволу, в ході ії проведення були змінені площі нежитлових приміщень (зменшилася загальна площа приміщень першого поверху, а загальна площа збільшена за рахунок підвальних приміщень), в теперешній час позивач не має можливості належним чином оформити документи на реконструйовані приміщення та зареєструвати право власності на приміщення з урахуванням реконструкції.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року та п. 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об‘єктів нерухомого майна, тобто до об‘єктів, право власності на які підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на  нежитлові будівлі є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають  задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на Позивача.

   На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 11, 16, 316, 317, 319, 321, 386 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”,   ст.ст. 1, 4, 12, 22,  33, 43, 47-49,  75, 82-85 Господарського процесуального  кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (61058, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ),  право  власності  на нежитлову будівлю літ. "Б-1"   по АДРЕСА_2 загальною площею 692,9 кв.м та нежитлові приміщення підвалу № 1,2,112,113 в літ. "А-10" по АДРЕСА_2 загальною площею 104,6 кв.м.

Суддя                                                                                            

Справа №47/76-10

Повний текст рішення підписано 15 березня 2010 року.