Постанова

від 18.06.2007 по справі 11/217ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/217ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18.06.07                                                                                 Справа № 11/217ад.

Господарський суд Луганської області у складі судді Москаленко М.О., за участю секретаря судового засідання  Мелеховій О.С., розглянувши матеріали справи № 11/217ад за позовом

     Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  Дочірнього підприємства «Житлово –експлуатаційна контора № 3» коммунального підприємства Управління житлово –коммунального господарства №1, м. Суходільськ, м. Караснодон Луганської області

про стягнення 12051 грн. 06 коп.

   за участю представників сторін:

від позивача – Сизова М.П., дов. № 03-01/3 від 09.01.2007

від відповідача –не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору:  позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача   12051 грн. 06 коп. несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

          Представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Державним реєстратором виконавчого комітету Краснодонської міської ради Луганської області суду надано довідку з інформацією про виключення  відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.05.2007 у зв'язку з перетворенням. Правонаступником підприємства відповідача є Комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційна контора №13 м. Краснодона”, яке було зареєстроване 18.05.2007 за реєстраційним номером 1 387 123 0000 000821.

Крім того, суду надано засвідчену належним чином копію рішення Краснодонської міської ради Луганської області від 22.12.2006 № 10/571  про створення Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора            № 13 м.  Краснодона»шляхом перетворення Дочірнього підприємства «Житлово –експлуатаційна контора №3»Комунального підприємства «Управління житлово -комунального господарства №1». У відповідності з вказаним рішенням юридичну особу відповідача припинено.

Також суду надано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи –Комунального підприємства «Житлово –експлуатаційна контора № 13 м. Краснодону»№ 704315  та Статут Комунального підприємства  «Житлово –експлуатаційна контора № 13 м. Краснодону», у відповідності з  пунктом 1.1. якого зазначене підприємство є правонаступником усіх прав та обов»язків відповідача у даній  справі.

Із врахуванням викладеного належним відповідача у справі слід замінити його правонаступником -  Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційна контора №13 м. Краснодона” (м. Суходільськ, м. Краснодон Луганської області, вул. Шосейна, буд. 20, код 32363444). Зазначене підприємство слід вважати належним відповідачем у справі.

Представник належного відповідача у справі у  судове засідання не з»явився, надав письмову заяву про визнання у повному обсязі суми адміністративного позову, а  також виклав у заяві прохання про розгляд справи без участі свого представника.

Адміністративний позов позивачем обґрунтований таким.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95                 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.04 № 338,  за 2005 рік (а.с. 9) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –47 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –283,2 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача не працевлаштовано у 2006 році жодного інваліда (середньооблікова кількість). За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2006 році  2 інваліда та підприємство відповідача  мало перерахувати  штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у сумі  12050 грн. 06  коп.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у 2006 році у розмірі 12050 грн. 06  коп.

Відзивом на позовну заяву  від 18.06.2007 № 65 відповідачем позовні вимоги визнані у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів».

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеними вище державними  органами у 2006 році на підприємство відповідача для працевлаштування не направлявся жодний інвалід. Зазначені відомості підтверджуються довідками позивача від 28.04.2007 № 03-01/1005 (а.с. 5), Краснодонського міськрайцентру зайнятості від 18.04.2007 № 6/3-776 від 11.04.2007 (а.с.6), Краснодонського міського управління праці та соціального захисту населення від 04.04.2007 № 13/917 (а.с. 7).

Крім того, п.п.1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (із змінами та доповненнями),  зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі  та організації незалежно від форм  власності  та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.  Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності із ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих та виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ст. 4.Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.   

Згідно зі ст.12  Закону України "Про охорону праці"  підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.                           

Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2006 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, не вносились  в колективний договір, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

16.04.2007 сторонами у справі проведене звірення взаємних розрахунків, за результатами якого складено та підписано відповідний акт. У відповідності з вказаним актом сума несплачених відповідачем адміністративно –господарських санкцій склала 12051 грн. 06 коп.  

Таким чином, позивачем  доведено суду виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові  адміністративно-господарських санкцій у сумі 12050 грн. 06 коп.

           За таких обставин суд вважає, що на відповідача може бути покладена відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 рік.

З урахуванням визнання  відповідачем адміністративного позову, а також того, що визнання позову не суперечить закону та не порушує  чиїх - небудь прав, свобод та інтересів, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

 Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний у п'ятиденний строк.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

      п о с т а н о в и в :

       1. Замінити відповідача у справі - Дочірне підприємство «Житлово –експлуатаційна контора №3»Комунального підприємства «Управління житлово - комунального господарства №1», його правонаступником - Комунальним підприємством “Житлово-експлуатаційна контора №13 м. Краснодона” (м. Суходільськ, м. Краснодон Луганської області, вул. Шосейна, буд. 20, код 32363444).

2.          Позов задовольнити повністю.

          3. Стягнути з Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора №13 м. Краснодона”, м. Суходільськ, м. Краснодон Луганської області, вул. Шосейна, буд. 20, код 32363444, на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач: Державний бюджет м. Краснодон, р/р 31218230700028 в УДК у Луганській області, МФО 804013, код 24048922, код платежу 50070000, адміністративно-господарські санкції у сумі 12051 грн.  06 коп.

          Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

          Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

          Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржене судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову складено у повному обсязі та підписано 25.06.2007.

Суддя                                                                               М.О. Москаленко

Суддя                                                                               М.О. Москаленко