Постанова від 11.03.2010 по справі 38/84-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2010 р.                                                           Справа № 38/84-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Шевель О.В.  

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Яценка О.М. (директор), Молодцов В.К.

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Харків) (вх. № 397 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.09 по справі № 38/84-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай" (м. Харків)

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Харків)

про стягнення 20 364,09 грн.,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2009р. по справі № 38/84-09 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Фізичної  особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інлай»15037,79 грн. основного боргу, 1799,59 грн. пені, 2513,16 грн. процентів, 1013,55 грн. інфляційних втрат, 203,64 грн. витрат по сплаті державного  мита  та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм  процесуального права, просить рішення скасувати, а судові витрати по справі покласти на позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що не направлення позовної заяви відповідачу, не направлення відповідачу ухвали про призначення розгляду справи - позбавили відповідача можливості захищати свої права у суді, надати відзив на позовну заяву, а також надати до суду відповідні докази в обґрунтування своєї позиції, що також  є порушенням головних принципів господарського процесу, таких як - рівність перед законом і судом, змагальність сторін, гласність розгляду справ.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду у даній справі залишити без змін, а заявлену відповідачем апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, та час розгляду справи, а додана до позову копія касового чеку  і опис вкладення підтверджують належне відправлення відповідачу позовної заяви з усіма додатками.

Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09.03.2010р., хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення (№ 329954) про вручення копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідачеві особисто.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку  представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції  письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі  представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноважених представників позивача, які просять оскаржене рішення залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, 01.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлай" (позивачем)  та Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 (відповідачем) укладено договір поставки за № 111/2008 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач, як Постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки відповідачу  («Покупцю») товари, а останній зобов'язався прийняти вказані товари і сплатити за них певну грошову суму.

Даний договір у відповідності з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України є  підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу, до якого повинні застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

У відповідності до статті 712 Цивільного  кодексу  України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця  для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після  його прийняття  або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи достеменно підтверджується, що 03.06.2008 року позивач на підставі Договору здійснив поставку товару на загальну суму 15037,79 грн., а відповідач цей товар прийняв, про що свідчать наявні у справі видаткова накладна від 03.06.2008 р. № 030608-05 на суму 15037,79 грн. та податкова накладна № 030608-05 від 03.06.2008 року (аркуш справи 21-24).

Згідно з пунктами 8.2., 8.3. Договору Покупець (відповідач) повинен сплатити вартість поставленого товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару Постачальником (позивачем); оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівково переказу на поточний рахунок Постачальника.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від  виконання зобов’язання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В ході з’ясування обставин справи та при розгляді справи по суті господарським судом визначено, що відповідач повний розрахунок вартості отриманого за Договором товару не провів, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість, яка на момент розгляду справи по суті становила 15037,79 грн. і відповідачем сплачена не була.

Отже, розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15037,79 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов’язок доказування законодавчо покладений на сторони.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 9.7. Договору сторонами передбачено, що за порушення грошових зобов’язань винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період допущення порушення винною стороною від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день порушення виконання.   

Враховуючи порушення з боку відповідача строків оплати вартості поставленого товару, позивач на підставі пункту 9.7. Договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі 1799,59 грн. за період з 18.06.2008 р. по 16.02.2009 р. та заявив вимогу про стягнення цієї суми. Колегія суддів вважає, що господарський суд розглядаючи дану вимогу, цілком правильно визначився про її задоволення, оскільки здійснені позивачем нарахування повністю відповідають положенням чинного законодавства та умовам Договору.

Крім того, колегія суддів визначає, що господарський суд цілком правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 25 процентів річних  в сумі 2513,16  грн. та втрат від інфляції в сумі 1013,55 грн. за весь час прострочення, які нараховані позивачем у відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пунктом 8.8. Договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Харківської області, з урахуванням матеріалів справи, обґрунтовано задовольнив позов, оскільки позивач свої зобов‘язання, передбачені спірним Договором виконав повністю, а також надав суду всі докази, які безумовно підтверджують заборгованість ФОП ОСОБА_3 При цьому, слід зазначити, що наявність заборгованості та її розмір відповідач в апеляційній скарзі взагалі не оспорює.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не можуть бути підставами для скасування прийнятого у даній справі рішення посилання заявника апеляційної скарги на те, що господарський суд фактично не надав відповідачеві можливості підготувати обґрунтування своєї правової позиції у справі та надати докази в її підтримку, оскільки не направив на адресу відповідача ухвалу про порушення провадження у даній справі. В даному випадку, правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що господарським судом Харківської області відповідачеві було надано достатньо часу для надання своїх заперечень проти позову та представлення доказів в спростування доводів позивача. Крім того, наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (аркуш справи 28) свідчить про отримання відповідачем особисто копії ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду, а тому позиція відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений про день час розгляду справи не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи. Вказане на думку колегії суддів свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін. Докази неотримання вказаної ухвали відповідачем не надані.  Твердження відповідача про не направлення на його адресу позивачем копії позовної заяви та ненадання доказів на підтвердження цього факту не відповідають дійсності, оскільки у матеріалах справи міститься копія опису вкладення у цінний лист, яка у розумінні статей 32-34 ГПК України є належним доказом направлення позивачем  копії  позову відповідачеві (аркуш справи 5).

Частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України стороні надано право на подання доказів.  Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи.

Під час здійснення апеляційного провадження колегія суддів визначилась, що відповідач в порушення вищезазначених норм: не з’являвся особисто та не направляв  свого представника у всі судові засідання як суду першої так і апеляційної інстанції  без поважних причин; вимоги ухвали суду першої інстанції щодо надання відзиву на позовну заяву не виконав та витребувані судом документи не представив; оскаржував ухвалу  господарського суду про відкладення розгляду справи до судів вищого рівня, яка не підлягає оскарженню; подав апеляційну скаргу без фактичного та правового обґрунтування викладених в ній вимог по суті спору. Отже, в даному випадку має місце недобросовісне використання відповідачем процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, а його дії/бездіяльність вочевидь спрямовані на штучне затягування судового процесу і суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є України, стосовно права кожного на розгляд його справи судом впродовж розумного строку. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в даному випадку відповідач безвідповідально поставився до своїх обов’язків щодо сплати вартості товару за спірним Договором та навмисно ухиляється від проведення розрахунків з позивачем за поставлений товар.  

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2009р. по справі № 38/84-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Харків) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 грудня 2009 року по справі № 38/84-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 10 березня 2010 року.

         Головуючий суддя                                                            Істоміна О.А.

                                 Судді                                                           Барбашова С.В.

Шевель О.В.