Рішення

від 21.08.2019 по справі 483/1209/19

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1209/19

Провадження № 2/483/561/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2019 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської у складі:

головуючого - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Данилової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виробничо-торгівельного кооперативного підприємства Очаківського районного споживчого товариства, третя особа - Південна товарна біржа, про визнання угоди дійсною,

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, предметом якого є: визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі - магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між сторонами 07 серпня 2001 року, зареєстрованого Південною товарною біржею за №0755.

В обґрунтування позову зазначила, що 07 серпня 2001 року між нею, з одного боку, та виробничо-торгівельним кооперативним підприємством (надалі - ВТКП) Очаківського районного споживчого товариства, з другого боку, був укладений договір купівлі продажу, на підставі якого ОСОБА_2 набула у власність нежитлову будівлю магазину. 13 вересня 2001 року її право власності було зареєстровано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації в особі Очаківської міської філії. Оскільки на час укладення оспорюваного правочину законодавство дозволяло набувати у власність нерухоме майно на підставі біржових угод і не вимагало обов`язкового нотаріального посвідчення, а на теперішній час відсутність такого посвідчення є перешкодою в реалізації правомочностей власника, зокрема, в частині розпорядження майном, ОСОБА_1 змушена звернутися з позовом до суду.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 16).

05 серпня 2019 року в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову не заперечував, пояснив, що дійсно у 2001 році сторони уклали оспорюваний договір на товарній біржі, що відповідало вимогам чинного на той час законодавства. Разом із тим, відсутність нотаріально посвідченого договору наразі не дозволяє власнику розпоряджатися придбаним майном, а посвідчити такий договір немає можливості, оскільки з 2001 року будівля магазину не перебуває на балансі відповідача, і він не має право нею розпоряджатися.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

05 серпня 2019 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів, а саме: інформацію про осіб, за яким зареєстроване прав власності та або інші речові права на магазин АДРЕСА_3 , та інформації щодо наявності/відсутності обмежень у користуванні цими правами, розгляд справи відкладений до 21 серпня 2019 року (а.с. 19).

Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши позовну заяву та дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07 серпня 2001 року сторони уклали Договір №0755 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований Очаківською філією Південної товарної біржі (а.с. 6).

На підставі цього договору ОСОБА_1 набула у власність нежитлове приміщення магазину АДРЕСА_3 .

Судом також встановлено, що 19 вересня 2001 року право власності ОСОБА_1 зареєстровано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 220 (а.с. 7).

З наданої державним реєстратором Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку АДРЕСА_2 , встановлено, що інформація щодо цього об`єкту нерухомості відсутня (а.с. 25).

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір, слід виходити з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК передбачено, що правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, в редакції, чинній до 2002 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що як ЦК УРСР, так і ЦК України вимагають укладення договору купівлі-продажу будинку в письмовій нотаріальній формі, а також державної реєстрації такого договору.

Згідно з нормою ст. 220 ЦК України, якою обґрунтовує свої вимоги позивачка, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року, членами біржі є прийняті до її складу вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно з п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін`юсту від 14 червня 1994 року № 18/5, яка діяла на час спірних правовідносин, правовстановлюючим документом на квартиру міг бути договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі.

Зазначена норма закону суперечила чинній на той час ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, згідно з якою договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений та підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

За змістом ст. 225 ЦК УРСР 1963 року, право продажу майна належить власнику.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В такому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними №3 від 28.04.1978 року, визначено, що суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору або для його укладення були наявні передбачені законом обмеження. Крім того, суд перевіряє, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Оскільки угода була зареєстрована на біржі, фактично виконана сторонами, інформації про наявність обтяження нерухомого майна з часу укладення угоди та до часу звернення з позовом до суду немає, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав власника та задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до виробничо-торгівельного кооперативного підприємства Очаківського районного споживчого товариства, третя особа - Південна товарна біржа, про визнання угоди дійсною - задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між сторонами 07 серпня 2001 року, зареєстрований Південною товарною біржею за №0755, - визнати дійсним.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: