Рішення

від 13.06.2019 по справі 369/4635/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4635/19

Провадження № 2/369/2709/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.06.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Медведського М.Д.,

за участю секретаря - Головатюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва № 11 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

11.04.2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства.

Посилався на те, що з працював у відповідача з 12.09.2000 року на посаді водія другого класу.

Згідно наказу від 03.05.2017 року № 62/3-К був звільнений із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Відповідно до розрахункового листка, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик , станом на кінець лютого 2019 року борг підприємства перед ним склав 39 405,07 грн.

Вказав, що зазначена заборгованість із заробітної плати є досі невиплаченою, вважає дії відповідача незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводяться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик заборгованості із заробітної плати у загальному розмірі 39 405,07 грн. та середній заробіток за період затримки виплати з 01.03.2019 року по 06.04.2019 року в розмірі (згідно наведеного у позовній заяві розрахунку) 5 193, 30 грн.

Ухвалою від 11.04.2019 року відкрито провадження у справі.

Представник позивач надав суду заяву про проведення судового засідання без його участі, в якій просив суд позов задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи в установленому законом порядку повідомленим про час, дату та місце судового розгляду, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 12.09.2000 року на посаді водія другого класу.

Згідно наказу від 03.05.2017 року № 62/3-К був звільнений із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Відповідно до розрахункового листка, виданого Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик , станом на лютий 2019 року борг підприємства перед ним склав 39 405,07 грн.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа Будченко проти України , заява № 38677/06) концепція майна не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав законні сподівання щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст. 2 Закону України Про оплату праці до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, останній, як роботодавець, до теперішнього часу, порушуючи вимоги ст. 116 КЗпП України, не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі.

Тому, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 5 193, 30 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати та всіх сум, які належать позивачу при звільненні, відповідач має сплатити середній заробіток за весь час затримки, за період з 01.03.2019 року по 06.04.2019 року.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , за ч. 3 п. 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно ч. 3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно розрахунку, наданого позивачем в позовній заяві, розмір середньоденної заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, що передували дню звільненню позивача, становить 208,75 грн.

Суд, приймаючи до уваги те, що він здійснений у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , та, зважаючи на те, що відповідач заперечень проти вказаного розміру середньоденного заробітку відповідача не надав, а тому вказана обставина не підлягаю доведенню іншими доказами, вважає за можливе покласти в основу судового рішення.

Період затримки виплати заробітної плати, за який нараховується середній заробіток згідно ст. 117 КЗпП України, повинен вираховуватися у робочих днях.

Вказане також вірно, на думку суду, визначено позивачем у своєму розрахунку.

Для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2019 року по 06.04.2019 року слід використовувати період, визначений вірно позивачем, який становить 25 робочих днів.

Враховуючи викладене, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача та періоду затримки виплати заробітної плати у 25 робочих днів, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України становить 5193, 30 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги позивача, виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого ст. 13 ЦПК України, про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, надходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України в розмірі 5 193, 30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12-13, 77-81, 211, 228, 235, 258-259, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик (ЄДРПОУ 39301583) на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 39 405, 07 грн. (тридцять дев`ять тисяч чотириста п`ять) грн. 07 коп.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс логістик (ЄДРПОУ 39301583) на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за період з 01.03. 2019 року по 06.04. 2019 року затримки розрахунку у розмірі 5193, 30 грн. (п`ять тисяч сто дев`яносто три) грн. 30 коп.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Києво-Святошинський районний суд Київської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Медведський М.Д.