Рішення

від 22.08.2019 по справі 910/8199/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2019Справа № 910/8199/19

За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тек Хедвей" простягнення 74140,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Хедвей" 74140,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №36442598 від 21.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у справі №910/8199/19; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

02.08.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, зокрема про те, що в порушення вимог п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 комерційний акт №356600/10 від 25.12.2018, складений позивачем, не містить обов`язкових підписів уповноважених на те осіб, оскільки НКВ та комерційний агент таких повноважень, на думку відповідача, не мають. Отже, відповідач вважає, що відсутні належні та допустимі докази невідповідності фактичної маси вантажу, масі, яка вказана відправником у залізничній накладній №36442598 від 21.12.2018. Крім того за твердженнями відповідача, зі змісту означеного комерційного акту не вбачається, чи здійснювалося при зважуванні вагонів їх зупинка і розчеплення, що ставить під сумнів належне переважування позивачем спірних вагонів.

Також відповідач зауважив про те, що позивачем не надано жодної технічної документації на ваги, на яких здійснювалось переважування, а таке переважування здійснювалось на не однотипних засобах вимірювання, що могло мати наслідком невідповідність результатів.

12.08.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов, заперечив.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 зі станції відправлення Малинськ Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Хедвей" відправило на станцію Чорноморська Одеської залізниці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИС" для Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.Карго" вантаж - зерно кукурудзи, насипом, масою, яка визначена відправником на бункерних вагах - 597530 кг, зокрема, у вагоні №95645958 - 64800 кг, що підтверджується залізничною накладною №36442598 від 21.12.2018.

Як вбачається з вказаної залізничної накладної, провізна плата за вагон №95645958 склала 14828,00 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, при проходженні вагону №95645958 через станцію Рівне Львівської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут, Статут залізниць України), зазначений вагон було відчеплено від потягу для перевірки маси вантажу, що підтверджується актом загальної форми №296 від 24.12.2018.

При цьому про невідповідність маси вантажу у вагоні №95645958 тій масі, яка вказана вантажовідправником у перевізному документі на станції Рівне Львівської залізниці складено комерційний акт №356600/10 від 25.12.2018.

Із наведеного комерційного акту вбачається, що під час контрольного зважування вагону №95645958, вантажопідйомністю 65,0 т, завантаженого засобами відправника (маса визначена на бункерних вагах) на електронних тензометричних залізничних вагах ст.Рівне, клеймо 2018 року, позивачем встановлено розбіжність фактичної маси вантажу із зазначеною в залізничній накладній масою на 2020 кг, вантажопідйомністю вагону на 1820 кг, що загрожує безпеці руху потягів. Результат переважування зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах ф.ГУ-78. Комісійне зважування проводила агент комерційний ОСОБА_1 в присутності начальника ст.Рівне ОСОБА_2 та НКВ ОСОБА_3 . Підписи вказаних осіб містяться на вказаному комерційному акті.

Відповідно до акту загальної форми №2937 від 26.12.2018 після виправлення комерційної несправності вагони, зокрема, №95645958 були запломбовані.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було порушено правила перевезення вантажу та Статуту залізниць України, зокрема, щодо внесення відомостей про масу вантажу у накладну, у зв`язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 74140,00 грн за неправильно визначену масу вантажу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст.3 Статуту залізниць України дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Нормами ст.24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст.30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Згідно ст.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ст.52 Статуту залізниць України).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.11.2000 за №861/5082).

Як встановлено судом, відповідач, як вантажовідправник вантажу зі станції відправлення Малинськ Львівської залізниці у вагоні №95645958 невірно вказав у залізничній накладній №36498517 масу вантажу, про що складено комерційний акт №356600/10 від 25.12.2018.

Під час контрольного зважування вагону №95645958, вантажопідйомністю 65,0 т, завантаженого засобами відправника (маса визначена на бункерних вагах) на електронних тензометричних залізничних вагах ст.Рівне, клеймо 2018 року, позивачем встановлено розбіжність фактичної маси вантажу із зазначеною в залізничній накладній. При цьому маса нетто по накладній складає 64800 кг, маса брутто вагона 88000 кг, тара вагона 21180 кг, а фактична маса нетто склала 66820 кг, що більше маси нетто, вказаної у накладній на 2020 кг та більше вантажопідйомності вагону на 1820 кг. Комісійне зважування проводила агент комерційний ОСОБА_1 в присутності начальника ст.Рівне ОСОБА_2 та НКВ ОСОБА_3 .

Як вбачається з розділу Д комерційного акту №356600/10 від 25.12.2018, останній підписано агентом комерційним ОСОБА_1 , начальником ст.Рівне ОСОБА_2 та НКВ ОСОБА_3 .

Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, а саме: обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованими Міністерством юстиції України від 08.07.2012 за №567/6855.

Факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу засвідчений комерційним актом, наявним в матеріалах справи.

При цьому твердження відповідача про те, що комерційний акт №356600/10 від 25.12.2018 не містить обов`язкових підписів уповноважених на те осіб, оскільки НКВ - ОСОБА_3 та комерційний агент - ОСОБА_1 таких повноважень не мають, відхиляються судом, як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Згідно наданої позивачем трудової книжки ОСОБА_3 НОМЕР_1 від 21.07.1978, остання прийнята по переводу начальником вантажного району ст.Рівне 01.04.2009, а 14.07.2014 згідно національного класифікатора України ДК 003:2010 посада начальник вантажного району перейменована на начальник контори вантажної (НКВ) ст.Рівне.

Крім того з наданої позивачем посадової інструкції начальника контори вантажної, затвердженої В.о.начальника виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" від 22.02.2016 вбачається, що начальник контори вантажної виконує посадові обов`язки начальника вантажного району в частині прийняття участі у контрольних переважуваннях вагонів на перевірку кількості місць вантажу у вагонах та підписує комерційні акти (п.2.8 цієї інструкції).

Також як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 31.03.1987, остання переведена агентом комерційним ст.Рівне 25.10.2011.

Відповідно до посадової інструкції агенту комерційному ст.Рівне, затвердженої В.о.начальника виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" 04.01.2016 вбачається, що агент комерційний при прибутті вагонів з комерційними браками проводить комісійну видачу вантажів, оформляє рапорта та комерційні акти, проводить контрольні переважування вагонів та перевірку кількості місць вантажу у вагонах (п.2.1 цієї інструкції).

Зі змісту п.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 вбачається, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Тобто приписи п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Судом встановлено, що комерційний акт №356600/10 від 25.12.2018 підписано уповноваженими особами, зокрема, агентом комерційним ОСОБА_1 , яка проводила перевірку, начальником ст.Рівне ОСОБА_2 та начальником контори вантажної ОСОБА_3 , з огляду на що вказаний акт є належним доказом на підтвердження факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу.

Отже факт невідповідності маси вантажу проти зазначених даних у накладній встановлений згаданим вище комерційним актом.

Таким чином з огляду на зібрані у справі докази, суд визнає комерційний акт №356600/10 від 25.12.2018, складений на станції Рівне Львівської залізниці, належним і допустимим доказом, яким підтверджено факт наявності розбіжностей між масою вантажу, зазначеною в залізничній накладній, та його фактичною масою.

Щодо тверджень відповідача про те, що на залізничній станції Рівне Львівської залізниці позивачем здійснено зважування спірного вагону, однак при цьому в комерційному акті не зазначено, чи здійснювалася зупинка та розчеплення вагонів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Тобто будь-яка інформація по те як відбувалось зважування вагона не повинна міститись в комерційному акті, а доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

Також, в матеріалах справи знаходиться акт загальної форми №296 від 24.12.2018, в якому вказано про те, що вагон №95645958 був відчеплений та зважувався окремо від складу потягу.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не надано жодної технічної документації на ваги, на яких здійснювалось переважування, то суд вказує на наявність в матеріалах справи копії технічного паспорту на тензометричну вагонну вагу №41-Е ст.Рівне, яким визначено технічний стан та наявність державної повірки.

Стосовно тверджень відповідача про те, що переважування здійснювалось на не однотипних засобах вимірювання, що могло мати наслідком невідповідність результатів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082 загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №442 від 31.07.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Тобто враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що маса вантажу у вагоні №95645958 була визначена як відправником так і залізницею одним і тим же способом, тобто зважуванням. При цьому саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу.

Крім того залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для перевірки вантажу зручний для себе та більш точний спосіб.

Враховуючи наведене суд відхиляє твердження відповідача у відзиві на позов про те, що переважування здійснювалось на не однотипних засобах вимірювання, що могло мати наслідком невідповідність результатів, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів цього.

Зі змісту залізничної накладної №36442598 від 21.12.2018 вбачається, що провізна плата за вагон №95645958 становить 14828,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену масу вантажу, нарахований відповідно до ст.118 Статуту залізниць, становить суму 74140,00 грн (14828,00 грн х 5 = 74140,00 грн).

За висновками суду розрахунок штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 74140,00 грн є арифметично вірним.

Судом також враховано, що відповідач жодного доказу, який підтвердив би масу вантажу на момент завантаження вагону №85645958 у розмірі нетто 648000 кг, до матеріалів справи не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зазначення відповідачем невірної маси вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу відповідає вимогам положень Статуту та фактичним обставинам справи.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Хедвей" про стягнення 74140,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №36442598 від 21.12.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1921,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Хедвей" (01010, м.Київ, провулок Бутишева, будинок 10, ідентифікаційний код 41259740) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, місто Львів, вул.Гоголя, будинок 1, ідентифікаційний код 40081195) 74140 (сімдесят чотири тисячі сто сорок) грн 00 коп. штрафу та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова