Рішення

від 21.08.2019 по справі 910/7001/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2019Справа № 910/7001/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нафта К С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрвторресурс"

про стягнення 264831,20 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Нафта К С" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрвторресурс" про стягнення 264831,20 грн. заборгованості за поставлений за Договором поставки нафтопродуктів від 09.10.2017 № 3 товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

18.06.2019 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як продавцем, укладено Договір № 3 поставки нафтопродуктів, за умовами якого продавець зобов`язався передавати у власність покупця нафтопродукти, а останній - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 3.1 договору перехід права власності на товар відбувається після підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного правочину ціна товару визначається сторонами та відображається в рахунках-фактури, видаткових накладних.

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % за кожну партію товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку-фактури постачальника (пункт 5.2 договору).

Як зазначив позивач, у період з 17.10.2016 по 04.01.2018 ним поставлено товару на загальну суму 802871,50 грн. відповідно до видаткових накладних, однак відповідач оплату вказаного товару здійснив частково, заборгувавши позивачу 264831,20 грн.

У зв`язку з цим, позивач звертався до відповідача з претензіями від 25.09.2018 № 1231 та від 14.11.2018 № 7, однак відповідач заборгованість не погасив.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив за період з 02.11.2017 по 30.12.2017 товару відповідачу на загальну суму 717867,50 грн., що підтверджується копіями підписаних обома сторонами видаткових накладних.

Водночас, докази поставки відповідачу товару у період з 17.10.2016 по 02.11.2017, як вказував позивач у позовній заяві, до останньої не додано.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" у редакції, чинній на дату здійснення спірної поставки товару, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При дослідженні наявних в матеріалах видаткових накладних від 02.01.2018 № 5 на суму 5975 грн. та від 04.01.2018 № 12 на суму 10127 грн. судом встановлено, що останні відповідачем не підписані, докази відмови відповідача від їх підписання чи обґрунтовані пояснення позивача з цього приводу також відсутні.

Отже, вказані накладні за формою не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не місять даних, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому не можуть бути належним доказом на підтвердження отримання товару відповідачем.

При цьому, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2017 по 21.03.2019, наявний у матеріалах справи, підписів відповідача також не містить.

У той же час, відповідно до пункту 3.1 договору перехід права власності на товар відбувається після підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

Таким чином, виходячи із матеріалів справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факт поставки відповідачу товару за видатковими накладними від 02.01.2018 № 5, від 04.01.2018 № 12 та у період з 17.10.2016 до 02.11.2017.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів перерахування відповідачем грошових коштів у якості попередньої оплати на виконання пункту 5.2 договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов`язку по оплаті товару, поставленого за період з 02.11.2017 по 30.12.2017, є таким, що настав після прийняття товару за кожною видатковою накладною.

Отже, враховуючи зазначені позивачем оплати товару, що здійснив відповідач на загальну суму 538040,30 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за поставлений у період з 02.11.2017 по 30.12.2017 товар у сумі 179827,20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нафта К С" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Укрвторресурс" (04214, м. Київ, вул. Північна, 6-В; ідентифікаційний код 37509040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Нафта К С" (60435, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Тереблече, вул. Головна, 131; ідентифікаційний код 40004058) 179827 (сто сімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 20 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2697 (дві тисячі шістсот дев`яносто сім) грн. 41 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова