Рішення

від 22.08.2019 по справі 911/1531/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1531/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод напоїв Росинка (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 6, ЄДРПОУ 39695169)

до Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Жуковського, буд. 4, ЄДРПОУ 32170620)

про стягнення 15957,21 гривень,

20.06.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод напоїв Росинка (далі по тексту - ТОВ КЗН Росинка ) № б/н від 10.06.2019 (вх. № 1593/19) про стягнення з Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні (далі по тексту - КП Шкільні їдальні ) заборгованості за договором поставки від 15.01.2018 № 93114/18 в розмірі 15957,21 гривень, з яких: 11508,48 гривень основний борг, 1113,32 гривень інфляційні втрати, 3335,41 гривень 25% річних.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 15.01.2018 між ТОВ КЗН Росинка та КП Шкільні їдальні укладено договір поставки № 93114/18, за умовами якого позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, проте останній за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 11508,48 гривень, також позивач додатково просить стягнути 1113,32 гривень інфляційних втрат та 3335,41гривень 25% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2019 позовну заяву ТОВ КЗН Росинка прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1531/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 22.08.2019 відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 04.07.2019 ухвали про відкриття провадження від 24.06.2019 у справі № 911/1531/19, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2018 між ТОВ Київський завод напоїв Росинка (постачальник) та КП Шкільні їдальні укладено договір поставки № 93114/18 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар (пункт 1.1);

- кількість товару що поставляється, асортимент, ціна за одиницю та загальна вартість кожної партії поставленого товару зазначається у видаткових накладних складених на підставі заявок покупця. Останній подає відповідні заявки, не пізніше ніж за 2 робочих дні до дати запланованої поставки товару, в письмовій формі через факс, електронною поштою EDI, або свого представника, а також по телефону із зазначенням посади особи, що подає заявку. У заявці повинно бути вказана запланована дата поставки товару покупцем, загальна кількість та асортимент товару та місце поставки товару (пункт 2.1);

- підписання покупцем видаткової накладної засвідчує відсутність претензій до постачальника по кількості та строкам кінцевої реалізації поставленого товару (пункт 2.7);

- умови оплати товару - у строк не більше 21 календарних днів, з дати поставки товару (пункт 4.3);

- покупець, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день такого прострочення. Також, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять п`ять відсотків річних від простроченої суми за кожний день прострочення платежу (пункт 5.4);

- строк дії даного договору починається з моменту його підписання обома сторонами та закінчується 31.12.2018. У випадку коли не пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до закінчення терміну цього договору жодна із сторін не заявила про його припинення, цей договір вважається подовженим на кожний наступний календарний рік (пункт 7.1);

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання укладеного між сторонами договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 11508,48 гривень, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, від 13.03.2018 № 718 на суму 5754,24 гривень та від 02.04.2018 № 1024 на суму 5754,24 гривень.

Позивач твердить, що в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за отриманий товар з позивачем не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 11508,48 гривень, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач направляв на адресу відповідача претензію від 06.09.2018 № 345, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість за договором в розмірі 11508,48 гривень, проте відповідач вказану претензію проігнорував.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів за отриманий товар не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 11508,48 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення 25% річних та інфляційних втрат.

Позивачем зокрема заявлена вимога про стягнення з відповідача 1113,32 гривень інфляційний втрат та 3335,41 гривень 25% річних (по кожній накладній окремо за періоди з 04.04.2018 по 10.06.2019 та з 24.04.2018 по 10.06.2019 відповідно).

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інший розмір процентів встановлено у пункті 5.4 договору, згідно якого покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять п`ять відсотків річних від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку розрахунку 25% річних та інфляційних втрат за наявними первинними документами (не виходячи за межі заявлених позивачем періодів та вірно визначивши кінцеві дати оплати за кожною з накладних, а також вірно визначивши періоди нарахування процентів річних та інфляційних втрат) судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 25% річних становить 3334,31 гривень, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 1151,24 гривень. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України).

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3335,41 гривень 25% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 3334,31 гривень, а в частині стягнення інфляційних втрат у повністю у розмірі 1113,32 гривень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме, суд приймає рішення про стягнення з Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні на користь товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод напоїв Росинка 11508,48 гривень основного боргу, 1113,32 гривень інфляційних втрат, 3334,31 гривень 25% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4,12,13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод напоїв Росинка задовольнити частково.

Стягнути з Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Жуковського, буд. 4, ЄДРПОУ 32170620) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Київський завод напоїв Росинка (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 6, ЄДРПОУ 39695169) 11508,48 гривень основного боргу, 1113,32 гривень інфляційних втрат, 3334,31 гривень 25% річних та 1921,00 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2019.

Суддя Р.М. Колесник