Рішення

від 12.08.2019 по справі 916/1608/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1608/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дімова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, буд. 8А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 56А/1)

про стягнення 809 122,08 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Чернецька О.О. - довіреність від 03.01.2019р.

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

07.06.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал " звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс " , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 809 122,08 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 12 136,84 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору позики №3/11-1 від 03.11.2016р. в частині повернення суми позики.

При цьому, позивач зазначає про часткове задоволення своїх вимог за договором позики за рахунок набуття права власності на нерухоме майно у вигляді не житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 302 288,40 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. відкрито провадження у справі №916/1608/19, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "03" липня 2019 р. о 12:30.

02.07.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" до суду надійшла заява (а.с.76) щодо залучення до матеріалів справи додаткових документів, в якій позивач також повідомив суду, що плата за вчинення виконавчого напису в розмірі 5 000 грн до розрахунку суми боргу не включена.

У судовому засіданні 03.07.2019р. суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.08.2019 р. о 15год.00хв. Крім того, суд попередньо визначив дату та час для розгляду справи по суті, а саме 12.08.2019р. о 15год.00хв.

Ухвалою суду від 03.07.2019р. судом повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" про відкладення розгляду справи на 05.08.2019р.

Ухвалою суду від 05.08.2019р. судом закрито підготовче провадження із призначенням справи №916/1608/19 до розгляду по суті в засіданні суду на раніше визначену дату та час - 12.08.2019р. о 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 12.08.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.65-70), у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, про причини відсутності суд не повідомляв.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги, що надіслані судом на адресу відповідача ухвали були повернуті з відміткою поштової установи "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.72-75, 96-99), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом 03.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" (Позикодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" (Позичальник) було укладено договір позики №3/11-1 (а.с.11-12), відповідно до умов якого позикодавець надає Позичальнику грошові кошти у позику на визначений строк для цільового використання, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю суму позики на умовах, передбачених Договором.

05.03.2017р. між сторонами по справі було укладено договір про внесення змін до договору позики №3/11-1 від 03.11.2016р. (а.с.14-18), яким сторони погодили викласти пункти 1-3 в новій редакції.

Так відповідно до п.1.2. договору (в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.) правила цього договору розповсюджуються на таку позику: сума позики - 2 000 000 грн, строк позики - до 28.04.2017р., розмір процентної ставки - 24% річних.

Згідно до п. 1.3. договору (в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.) правила цього Договору розповсюджуються на таке цільове використання позики: виконання зобов`язань за договорами, пов`язаними з наданням позик під заставу майна, які використовуються у господарській діяльності Позичальника, тобто на забезпечення поточної діяльності підприємства.

Пунктом 1.4. договору (в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.) сторони погодили, що позика надається частинами, а саме: перша (частина) транш у розмірі 500 000 грн, надається 10.11.2016р.; друга (частина) транш у розмірі 500 000 грн, надається 18.11.2016р.; третя (частина) транш у розмірі 500 000 грн, надається 05.12.2016р.; четверта (частина) транш у розмірі 500 000 грн, надається 07.12.2016р.

У відповідності до п.2.2.6. договору (в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.) позичальник зобов`язався сплачувати проценти за користування позикою в строки, передбачені цим Договором.

Згідно п.2.3.5. договору (в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.) у випадку, якщо позичальник порушить строки повернення позики у строк, що перебільшує п`яти календарних днів, позикодавець вправі бути пред`явити цей договір до стягнення у порядку і в строки, передбачені чинним законодавством України у тому числі: в судовому порядку, шляхом подачі договору нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 2.4. договору (в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.) сторони погодили, що позичальник має право: здійснювати дострокове повернення позики повністю або в частині суми; у випадку виникнення об`єктивних фінансових ускладнень, вносити клопотання про перенос строку платежу; здійснювати дострокову сплату процентів повністю або в частині суми.

Відповідно до п. 3.2. договору (в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.) фактичний строк користування коштами не може бути більшим, ніж строк позики, передбачений цим Договором, з урахуванням п.2.4.2 даного Договору.

Позичальник зобов`язаний повернути всю суму наданої позики не пізніше останнього дня: строку позики, визначеного цим Договором, якщо інший строк, не був встановлений Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору, за попередньою домовленістю сторін (п.3.3. договору в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.).

Сума фактично нарахованих процентів за позикою визначається щомісяця станом на останню дату поточного місяця. При цьому, для нарахування враховується фактична кількість днів користування коштами протягом кожного такого місяця (періоду нарахування). Проценти нараховуються на залишки заборгованості за позикою по траншам (п.3.4.2., 3.4.3. договору в редакції договору про внесення змін від 05.03.2017р.).

Договір вважається укладеним після його підписання сторонами та з моменту надання суми позики, або її частини, Позичальнику. Строк дії Договору складає термін з моменту його укладання до повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором. Припинення Договору здійснюється шляхом повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором, шляхом зміни або розірвання Договору (п.5.1., п. 5.2. договору).

04.05.2017р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №2 до договору позики (а.с.13), відповідно до якої сторони визначили строк позики до 30.11.2017р.

Як встановлено судом, на виконання умов договору у період з 10.11.2016р. по 07.12.2016р. позивачем було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" суму позики 2 000 000 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунках (а.с.29-32).

Водночас, як вказує позивач, у встановлений договором строк, а саме 30.11.2017р., ТОВ "Фінансова компанія "Союз Фінанс" суму наданої позики у розмірі 2 000 000 грн повернуто не було, як і не було сплачено проценти за позикою у сумі 99 753,84 грн., внаслідок чого позивачем також було нараховано пеню у сумі 6 656,64 грн.

При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи, виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" своїх зобов`язань за договором позики №3/11-1 забезпечені нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п`ятдесят шість тире літера А дріб два), загальною площею 117,2 кв.м., основною площею 109,4 кв.м. (надалі - Предмет іпотеки), що передано в іпотеку за укладеним 03.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Українські фонди" договору іпотеки (а.с.19-28).

У відповідності до п. 4.1.1. договору іпотеки при порушенні Позичальником умов основного зобов`язання щодо строків погашення заборгованості за позикою, сплати процентів за користування позикою, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості та інших випадках, передбачених договором позики, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках, встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог по основному зобов`язанню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.1.3. договору Іпотекодержатель має право на свій розсуд застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя (п. 4.2. цього Договору), шляхом продажу предмета іпотеки третім особам або прийняти у власність предмет Іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання; звернути стягнення на предмет Іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення на предмет Іпотеки на підставі рішення суду.

Пунктом 4.1.6. договору іпотеки сторони погодили, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмета іпотеки, Іпотекодержатель задовольняє свої вимоги за цим та Договором позики грошових коштів у такій черговості: в першу чергу сплачуються проценти; в другу чергу сплачується основна сума боргу; в третю чергу відшкодовуються витрати Іпотекодержателя, які пов`язані з процесом звернення стягнення; в четверту чергу сплачується неустойка, нараховані штрафні санкції та інші платежі. Іпотекодержателю належить право в односторонньому порядку змінювати черговість задоволення своїх вимог.

Відповідно до положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Окрім того, частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. При цьому частиною 2 вказаної статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено судом, 12.02.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, було вчинено виконавчий напис (а.с.33-34), зареєстрований в реєстрі за №346, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /2 (п`ятдесят шість тире літера А дріб два), загальною площею 117,2 кв.м., основною площею 109,4 кв.м., яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Українські фонди" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Симоновою О.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2015р.

Звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки приватним нотаріусом Сліпченко Н.В. запропоновано в рахунок погашення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" у розмірі 2 111 410,48 грн, які складаються з: суми позики 2 000 000 грн, процентів за користування позикою у розмірі 99 753,84 грн, неустойки у розмірі 0,15% від суми простроченого грошового зобов`язання у розмірі 6 656,64 грн, плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 5 000 грн. Строк, за який проводиться стягнення, визначено з 07.10.2017р. по 01.12.2017р.

Суд зауважує, що матеріли справи не містять доказів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, чи заперечень щодо суми заборгованості, з метою погашення якої було вчинено виконавчий напис.

Згідно до ст. 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як встановлено судом, 27.03.2018р. старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Кісс К.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56058731 з примусового виконання виконавчого напису №346, виданого 12.02.2018р.

За результатом виконавчого провадження 14.05.2019р. складено акт про передачу майна - предмета іпотеки стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" в рахунок погашення боргу (а.с.42-44). Згідно вказаного акту майно передано стягувачу за ціною третіх електронних торгів - 1 302 288,40 грн.

На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. 15.05.2019р. було видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, зареєстроване в реєстрі за №555, яким засвідчено право власності позивача на предмет іпотеки (а.с.45).

30.05.2019р. головним державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Кіпітковим І.О. було прийнято постанову про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №346, виданого 12.02.2018р. (а.с.39).

Таким чином, звернення стягнення на іпотечне майно, мало наслідком часткове погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" за договором позики на загальну суму 1 302 288 грн. та жодним чином не припинило обов`язку відповідача щодо погашення всієї суми заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

За змістом частини четвертої статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України "Про іпотеку", якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).

Враховуючи вказані норми закону, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності і надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання непогашених сум заборгованості.

За таких обставин, оскільки вартості набутого у власність позивачем іпотечного майна не вистачило для погашення всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" основного зобов`язання за договором позики, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" в силу норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку" має право на стягнення непогашеної суми заборгованості, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 809 122,08 грн підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Союз Фінанс" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 56А/1, код ЄДРПОУ 39507238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АРС-Капітал" (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, буд. 8А, код ЄДРПОУ 40894130) заборгованість у сумі 809 122 /вісімсот дев`ять тисяч сто двадцять дві/ грн 08 коп. та судовий збір у сумі 12 136 /дванадцять тисяч сто тридцять шість/ грн 83 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 серпня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська