Рішення

від 17.07.2007 по справі 4/1024-11/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1024-11/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                          Справа №  

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Легуцькому І.Б.

По справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілея», м.Тернопіль

До відповідача Стрийської районної спілки споживчих товариств Дочірньго підприємства “Росинка”, с. Миртюки Стрийського району Львівської області.

Про стягнення 1672,45грн.

Представники:

Від позивача не з”явився

Від відповідача не з”явився

    На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Лілея»заявлено позовну вимогу про стягнення із Стрийської районної спілки споживчих товариств Дочірньго підприємства “Росинка” 1672,45грн. боргу.

           Ухвалою господарського суду від 23.05.2007року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.06.2007року.

    В зв”язку з неявкою позивача розгляд справи відкладався.

           В судове засідання представник позивача не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

    Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для  встановлення обставин і вирішення спору по суті.

           Стороні роз»яснено її права і обов»язки відповідно до ст. 22 ГПК України.

    Від здійснення технічної фіксації судового процесу сторона відмовилась.

    Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги на підставі наступного:

    Між ТзОВ “Лілея” та Стрийською райспоживспілкою укладено усний договір про виготовлення друкованої продукції (етикеток). Позивач виконав свої зобов”язання перед відповідачем повністю, а саме виготовив замовлену продукцію та передав відповідачеві, однак відповідач нехтуючи домовленістю сторін та зобов”язаннями які виникли з усної угоди не в повному обсязі оплатив вартість переданої продукції.

    Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів наведених у відзиві, а саме згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2006р. заборгованість перед ТзОВ “Лілея” становила 3438,20грн.

    Станом на 07.06.2007р. Стрийською райспоживспілкою заборгованість погашено в повному обсязі.

           Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

    Стрийська райспоживспілка в особі дочірнього підприємства “Росинка” звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілея” з проханням виготовити друковану продукцію (етикетки).

    Сторони уклали договір про виготовлення продукції в усній формі за якою позивач зобов”язувався виготовити продукцію а відповідач оплатити в повному обс”язі її вартість.

    На виконання умов усної угоди позивач поставив а відповідач прийняв етикетки згідно наступних накладних: № 3237 від 14.08.2006р. на суму 4000,00грн., № 2122 від 23.08.2006р. на суму 1183,20грн.,

    Таким чином, позивачем було поставлено на адресу відповідача друковану продукцію (етикетки) на загальну суму 5183,20грн.

    Той факт, що позивач передав, а відповідач прийняв товар підтверджується вказаними накладними та податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

    ч.2 ст. 206 ЦК України встановлено юридичній особі, що сплатила за товари послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержання грошових коштів.

    Це також засвідчує факт того що відносини які склалися між сторонами усної угоди відображені в бухалтерському та податковому обліку.

    Відповідачем всупереч домовленості сторін не було в належні строки оплачено вартість отриманої друкованої продукції.

    Позивачем для врегулювання даних відносин 06.12.2006р. було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату заборгованості до 15.12.2006р. яка становила 3438,20грн. що підверджується актом звірки взаєморозрахунків складеного між сторонами 01.10.2006р.

    Відповідачем на виконання умов усної угоди було сплачено позивачу наступні суми платіжними дорученнями №339 від 14.12.2006р. на суму 1000,00грн., №3 від 15.01.2007р. на суму 300,00грн., №7 від 16.01.2007р. на суму 500,00грн.

    Отже на момент подання позову заборгованість складала 1638,20грн.

    Дослідивши подані позивачем матеріали, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

           Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

    п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у пених умовах звичайно ставляться.

    ст. 509 ЦК України зазначає, що зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

    З огляду на те, що відповідачем після заявлення позову повністю погашено суму боргу перед позивачем платіжними дорученнями №173 від 16.05.2007р. на суму 638,20грн., та №204 від 06.06.2007р. на суму 1000,00грн. то провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

    У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

    Позивачем правомірно нараховано 3% річних які згідно з доданим розрахунком становлять 20,20грн. також позивачем нараховано інфляційні збитки відповідно до розрахунку становлять 34,25грн.

    З огляду на викладене, суд задовільняє позовну вимогу частково.

    Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

    Керуючись ст. ст., 526,625 ЦК України, 43,49, п. 1№ ст.80, 82-84, 116 ГПК України,

          суд-

                    В И Р І Ш И В:

    1.Позов задоволити частково.

    2.В частині стягнення 1638,20грн. боргу провадження у справі припинити.  

    3.Стягнути із Стрийської спілки споживчих товариств ДП “Росинка” м. Стрий (код ЄДРПОУ 25240587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілея», м.Тернопіль, вул. Текстильна, 7 (код ЄДРПОУ 21153512 р/р 26007020273 в ТФ АТ “Кредит-Банк Україна” МФО 338244) 34,25грн. - інфляційних збитків, 20,20грн. –3% річних, 102,00грн. державного мита та 118,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

     Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України

     Суддя