Рішення

від 18.08.2019 по справі 580/2284/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року справа № 580/2284/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (далі - позивач)) з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області (вул. Грушевського, 4, м. Монастирище, Черкаська область, 19101 (далі - відповідач)), в якій просить:

- визнати протиправною дії відповідача щодо відмови у видачі позивачу посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни;

- зобов`язати відповідача видати позивачу посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обгрунтування позовних вимог, зазначених у позовній заяві вказано, що її чоловік ОСОБА_2 в 1986 році брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в зв`язку з чим йому був встановлений статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та призначено державну та додаткову пенсії як інваліду 3 групи. З червня 2015 року ОСОБА_2 встановлено 1 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням отриманим при виконанні обов`язків по ліквідації наслідків на ЧАЕС. Крім того, зазначила, що її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , експертним висновком №2663 від 18.03.2019р. встановлено причинний зв`язок смерті з захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Так як ОСОБА_2 встановлено статус інваліда війни, позивач звернулась до відповідача про встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачу відповідного посвідчення, однак отримала відмову, яку вважає протиправною а позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

29.07.2019р. до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обгрунтування позиції зазначено, що відповідно до п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 цього закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Крім того, вказано, що ОСОБА_2 отримав вкладку до посвідчення Інвалід війни у зв`язку із зміною групи інвалідності, однак позивач не підпадає під жодну категорію осіб, на яких поширюється чинність Закону та не має права на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни. Разом з тим, соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюваннями, отриманими під час ліквідації на ЧАЕС, здійснюється відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Представник відповідача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.01.19993р., ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Відповідно до архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 11.03.2005р. №10945 ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від військової частини № НОМЕР_2 (водій) та отримав дозу опромінення 4,730.

ОСОБА_2 є особою, якій встановлено 1 групу інвалідності, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 01.07.2015р. Монастирищенським управлінням соціального захисту населення Черкаської області та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 164.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 18.03.2019р. № 2663, вбачається, що захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 28.06.1981 року, що узгоджується з відміткою у паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 .

Відповідно до листа управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області від 18.06.2019р. за № 738-05 ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачу посвідчення на пільги і роз`яснено, що відповідно до п. 1 ст. 10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 цього закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, здійснюється відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС».

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Суд, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У преамбулі до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1, 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми, обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 , останній в 1989 році протягом 84 днів проходив навчальні збори в складі в/ч № НОМЕР_2 . Також підтверджується архівною довідкою Галузевого державного архіву МОУ від 11.03.2005р. № 10945.

Пункти 1,2 статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється серед інших, на:

- сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів;

- дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

З приводу посилання представника відповідача, що ст. 10 Закону № 3551-XII визначає перелік осіб, яких віднесено до членів сім`ї загиблого ветерана війни, однак не містить підстав для встановлення такого статусу для осіб, що є членом сім`ї померлого ліквідатора аварії на ЧАЕС, суд зазначає наступне.

Так, з аналізу пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII судом вбачається, що його чинність поширюється, серед інших, на сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Суд зазначає, що чоловік позивача - ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини № НОМЕР_2 , як військовозобов`язаний, тобто отримав захворювання, що призвело до смерті в період проходження військової служби.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.01.1993р. з вкладкою № НОМЕР_8 , являвся учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.07.2015р. відносився до ветеранів війни, суд доходить висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни, в зв`язку з чим вважає відмову відповідача у задоволенні заяви позивача про видачу такого посвідчення протиправною.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в рішенні у справі № К/800/35284/14 від 08.02.2017р. Так, серед іншого, судом касаційної інстанції, за аналогічних обставин справи, зазначено що у позивача наявні всі визначені законодавством України обов`язкові умови для отримання посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 67 рішення Європейського суду з прав людини «Воловік проти України» (№ 15123/03) зазначено про те, що поняття "власність", яке передбачене першою частиною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни;

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області (код ЄДРПОУ 03195760) видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни - ОСОБА_2 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя М.А. Білоноженко