ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року Справа № 160/8716/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняЗелецького Р.Р. за участі: представника позивача представника відповідача Ковзун А.В. Головко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Приватного науково-виробничого підприємства "Віяна-Л" про застосування заходів реагування
ВСТАНОВИВ:
Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного науково-виробничого підприємства Віяна-Л , у якому позивач просить суд частково зупинити виробництво (виготовлення), реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з порушенням умов Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 1210400000-140 від 14.02.2017р., а саме : термопакувального апарату (без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря), ДВ № 1 (піч для обжарювання кави Сhibli R-15) (з перевищенням дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та невиконанням умов дозволу № 1210400000-140) приватним науково-виробничим підприємством Віяна-Л до повного усунення порушення.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого відповідачем здійснюється експлуатація джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та з перевищенням дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та невиконанням умов дозволу № 1210400000-140 від 14.02.2017р., оскільки за результатами перевірки були виявлені грубі порушення вимог природоохоронного законодавства у вигляді виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, пов`язаних із експлуатацією джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Так під час проведення перевірки виявлений необлікований в матеріалах інвентаризації термопакувальний апарат, на який відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин. За результатами інструментально - лабораторного контролю зафіксовано перевищення дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по оксиду вуглецю від ДВ № 1 (піч для обжарювання кави).
Відповідач адміністративний позов не визнав, направив на адресу суду відзив, та заперечення на відповідь на відзив в порядку ст.164 КАС України. Позиція відповідача аргументована незаконністю проведеної перевірки та безпідставністю позовних вимог, оскільки позивачем в адміністративному позові не обґрунтовано необхідності застосування виключного заходу реагування у вигляді зупинення роботи джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також не зазначено яким чином зазначені джерела загрожують життю та здоров`ю людей, а також взагалі, чи існує наявність реальної загрози як для життя людини, так і для довкілля від діяльності підприємства. Також, представник відповідача зауважив, що спеціалізація діяльності підприємства відповідача не входить до переліку видів діяльності та об`єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку, а підприємство займається обжарюванням кавових зерен, з подальшим фасуванням та пакуванням.
Адміністративний позов Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області не відповідав вимогам ст.ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 23 листопада 2018 р. був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху.
На виконання ухвали суду від 23.11.2018р. позивач виправив вказані недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2019р. відкрито провадження за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов до наступних висновків.
У період з 14.08.2018р. по 15.08.2018р. на підставі наказу № 680-П від 02.08.2018р., та посвідчення (направлення) №4-6942-3-3 від 02.08.2018р. та повідомлення №4-4230-9-3 від 16.05.2018р. фахівцями Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області проведено планову перевірку Приватного науково-виробничого підприємства ВІЯНА-Л (юридична та фактична адреса : просп. Аношкина, буд.61, м.Кам*янське, Дніпропетровська область) за наслідками якої складений АКТ щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 414/3-8/18 від 15.08.2018р.
За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що до видів економічної діяльності Приватного науково-виробничого підприємства ВІЯНА-Л станом на 20.02.2019р. за КВЕД належить:
10.83 Виробництво чаю та кави, 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, 77.39.Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Під час перевірки підприємством надано на розгляд Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин Приватного науково-виробничого підприємства ВІЯНА-Л який розроблений ТОВ АРГЕТ ГРУПП .
На підставі звіту по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел ПНВП ВІЯНА виданий Дозвіл № 1210400000-140 від 14.02.2017р. термін дії необмежений.
Так, в ході перевірки фахівцями Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, зокрема, встановлено, що в матеріалах інвентаризації обліковані не всі джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: термопакувальний апарат, на який відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин.
У вказаному акті перевірки зазначено, що під час перевірки спеціалістами відділу Держекоінспекції проведено інструментально-лабораторний контроль параметрів концентрації забруднюючих речовин в атмосферне повітря на 1 стаціонарному джерелі викидів ДВ № 1 (піч для обжарювання кави). Акт відбору проб в організованих викидах стаціонарних джерел № 27-18/1. Результати інструментально-лабораторних вимірювань будуть надані додатково.
В п.10 опису виявлених порушень зазначено, що підприємством в 2018 році здійснювались перевищення дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Судом також досліджений наданий відповідачем Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами№ 1210400000-140 від 14.02.2017р., виданий ПНВП ВІЯНА з додатком Дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які встановлюються в дозволі.
Також згідно п.п.2.2 Дозволу № 1210400000-216від 15.02.2019р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, для неорганізованих джерел викидів № 4 (установка для заклеювання пакетів ВП-03) нормативи гранично допустимих викидів не встановлюються. Регулювання здійснюється за умовами, викладеними в розділі 3.
Відповідно до п.п.3.5 Дозволу, зазначено, що при проведенні пакувальних робіт не допускати вторинного уносу забруднюючих речовин. При виконанні пакувальних робіт необхідно дотримуватись вимог по експлуатації цього устаткування відповідно до його технічних характеристик.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Стаття 28 Закону України Про охорону атмосферного повітря №2707-XII від 16.10.1992р. (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №2707) встановлено, що державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.
В свою чергу, у п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011р. (далі - Положення), визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).
Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п.4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин (підпункт "г" пункту 2 частини 4 Положення).
Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря) (п.7 Положення).
Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області здійснює свою діяльність на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерство екології та природних ресурсів України Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції №312 від 11.08.2017р.
Таким чином, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, яка створена для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і прав, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007р. (надалі - Закон №877-V).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №877-V:
державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;
заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
За приписами ч.4 ст.4 Закону №877 виключно законами встановлюються:
-органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;
-види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);
-повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;
-вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;
-спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);
-санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Водночас ч.5 ст.4 Закону №877 передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Приписами ч. 4 ст. 5 Закону №877-V визначено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону №877-V - для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.
У відповідності до положень ч.ч. 6, 7 ст. 7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Зі змісту наведеним норм слідує, що за рішенням суду може бути зупинено повністю або частково виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання, які здійснюються в порушення вимог законодавства, виявлені та зафіксовані відповідним актом, складеним за результатами здійснення заходу, та виключно за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
Згідно із пунктом 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерство екології та природних ресурсів України Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції №312 від 11.08.2017р. - Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Відповідно до статті 34 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища №1264-XII від 25.06.1991 року (надалі - Закон №1264-XII), завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону №1264-XII, державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За змістом пункту а частини 1 статті 20-2 Закону №1264-XII, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.
Із наведеного вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи, яким, зокрема, є позивач.
З цією метою вищезазначені територіальні органи Державної екологічної інспекції України в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства та виявивши порушення вимог природоохоронного законодавства звертаються до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, визначені Закон України Про охорону атмосферного повітря (Закон №2707), який спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.
Згідно із положеннями статті 12 Закон №2707, господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону №2707 - забруднюючою речовиною визнається речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерелом викиду визнається об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Статтею 10 Закону №2707 передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: серед іншого здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
При цьому, за визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002р., дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Статтею 11 Закону №2707 визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.
Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об`єкт якого належить до другої групи, - десять років, об`єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.
Таким чином, законодавець встановив, що виключно на підставі дозволу викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється функціонування стаціонарними джерелами (об`єктами).
Згідно до Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995р., інвентаризація викидів це систематизація інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря. Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел. Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання. Стаціонарним джерелом забруднення атмосфери визнається підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Джерелом забруднення атмосфери є об`єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.
На виконання статті 11 Закону №2707 постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню №1598 від 29.11.2001р., затверджено перелік найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є обов`язковою умовою для провадження діяльності підприємствами, цехами, агрегатами, установками або іншими нерухомими об`єктами, яка пов`язана із надходженням в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження, що мають або можуть мати негативний вплив на здоров`я людини і стан навколишнього природного середовища, та перелік яких, як найбільш поширених і небезпечних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1598 від 29.11.2001р.
Здійснення суб`єктами господарювання зазначеної діяльності без відповідного дозволу є підставою для зупинення повністю або частково, виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання, за рішенням суду. Разом з тим, обставини надходженням в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження (за переліком найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню), від стаціонарних джерел забруднення атмосфери, мають бути зафіксовані актом, складеним за результатами здійснення державного нагляду (контролю).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в акті перевірки зазначено, що під час перевірки спеціалістами відділу Держекоінспекції проведено інструментально-лабораторний контроль параметрів концентрації забруднюючих речовин в атмосферне повітря на 1 стаціонарному джерелі викидів ДВ № 1 (піч для обжарювання кави). Акт відбору проб в організованих викидах стаціонарних джерел № 27-18/1. Результати інструментально-лабораторних вимірювань будуть надані додатково.
В п.10 опису виявлених порушень зазначено, що підприємством в 2018 році здійснювались перевищення дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Підпунктом 9 пункту 2 розділу ІІІ Організація діяльності Інспекції Положень про територіальні органи Держекоінспекції, затверджених наказом Міністерство екології та природних ресурсів України №312 від 11.08.2017р. визначено, що Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря.
При цьому, Акт складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 414/3-8/18 від 15.08.2018р. містить інформацію про проведення інструментально-лабораторного контролю, та зазначено що відповідні результати будуть надані додатково.
Проте вказані Результати інструментально-лабораторних вимірювань до матеріалів позовної заяви не надані.
Так, відповідно до п. 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995р. (далі - Інструкція), стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу .
Відповідно до п. 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008р. (далі - Методика), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).
При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.
З аналізу вищевказаних приписів законодавства, слід дійти висновку, що встановлені викиди мають бути зафіксовані в акті перевірки, крім того мають бути розраховані маса таких викидів, їх якісний склад забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
При цьому, суд зауважує, що складений позивачем акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відносно приватного науково-виробничого підприємства Віяна-Л вказану інформацію не містить, та як зазначено вище доказів надання відповідачу чи до суду результатів інструментально-лабораторних вимірювань позивачем не надано.
Вказане не дає можливості встановити факт перевищення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від гранично допустимих в Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами№ 1210400000-140 від 14.02.2017р.
Щодо доводів позивача на те що в ході перевірки фахівцями Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, встановлено, що обліковані не всі джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме, термопакувальний апарат, на який відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин, то суд зазначає наступне.
Судом також досліджений наданий відповідачем Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1210400000-216від 15.02.2019р. наданий відповідачу.
Так згідно п.п.2.2 вказаного Дозволу № 1210400000-216від 15.02.2019р. на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, зазначено що для неорганізованих джерел викидів № 4 (установка для заклеювання пакетів ВП-03) нормативи гранично допустимих викидів не встановлюються. Регулювання здійснюється за умовами, викладеними в розділі 3.
Відповідно до п.п.3.5 Дозволу, зазначено, що при проведенні пакувальних робіт не допускати вторинного уносу забруднюючих речовин. При виконанні пакувальних робіт необхідно дотримуватись вимог по експлуатації цього устаткування відповідно до його технічних характеристик.
Вищевказане спростовує доводи Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, щодо необхідності отримання окремого дозволу на термопакувальний апарат.
З огляду на викладене, суд погоджується з відповідачем, що позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності позовних вимог та необхідності застосування вказаних заходів реагування у вигляді часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
Не з`ясування питань щодо здійснення виявленим об`єктом, перевищення викидів речовин хімічного або біологічного походження, які можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища, унеможливлює з`ясування питання віднесення вказаних об`єктів до джерел викидів забруднюючих речовин.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
З огляду на вищенаведене, за відсутності доведення належними доказами фактів порушень екологічного законодавства, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо застосування до підприємства заходів реагування у вигляді тимчасового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49010, м.Дніпро, вул. Лабораторна, 69; код ЄДРПОУ 37988899) до приватного науково-виробничого підприємства Віяна-Л про застосування заходів реагування, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2019 |
Оприлюднено | 27.08.2019 |
Номер документу | 83798210 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турлакова Наталія Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турлакова Наталія Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турлакова Наталія Василівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турлакова Наталія Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні