Постанова

від 22.08.2019 по справі 810/605/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №810/605/17

адміністративне провадження №К/9901/37219/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура Олега Івановича, Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю ФІМІРА , Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОВЕЧ ЛТД , про оскарження рішень та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі судді: Лапій С.М. від 08 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ганечко О.М., Літвіна Н.М., Коротких А.Ю. від 26 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ Дельта Банк , позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура Олега Івановича (далі - відповідач 1), Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича (далі - відповідач 2), Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради (далі - відповідач 3), треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), Товариство з обмеженою відповідальністю ФІМІРА (далі - ТОВ Фіміра , третя особа), Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОВЕЧ ЛТД (далі - ТОВ Ловеч ЛТД ), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31827797 від 12 жовтня 2016 року) про припинення права власності AT Дельта Банк на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0123 , площею 7,1566 га, цільовим призначенням для будівництва готельно-котеджного комплексу, канатно-трасових витягів та гірськолижної траси, розташовану за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, та запис № 16858890 від 03 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ Ловеч ЛТД (ідентифікаційний код 40003960).

- визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31859122 від 13 жовтня 2016 року) про припинення права власності ТОВ Ловеч ЛТД на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0123 , площею 7,1566 га, цільовим призначенням для будівництва готельно-котеджного комплексу, канатно-трасових витягів та гірськолижної траси, розташовану за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, запис № 16891842 від 13 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ ФІМІРА (ідентифікаційний код 40003960).

- зобов`язати Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 7201292 від 02 жовтня 2014 року про право власності AT Дельта Банк на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0123 , площею 7,1566 га, цільовим призначенням для будівництва готельно-котеджного комплексу, канатно-трасових витягів та гірськолижної траси, розташовану за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки прийняті з порушенням порядку, передбаченого законом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправними та скасовано рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31827797 від 12 жовтня 2016 року) про припинення права власності AT Дельта Банк на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:001:0123 , площею 7,1566 га, цільовим призначенням для будівництва готельно-котеджного комплексу, канатно-трасових витягів та гірськолижної траси, розташовану за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, та запис №16858890 від 03 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ Ловеч ЛТД (ідентифікаційний код 40003960). У решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приватним нотаріусом Щуром О.І. під час прийняття оскаржуваного рішення не виконано вимог закону щодо використання відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень для встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого ТОВ ЛОВЕЧ ЛТД рішення суду, тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 18 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/605/17, витребувано матеріали справи.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 810/605/17 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між АТ Дельта Банк і ТОВ Екстрім 02 жовтня 2014 року укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 02 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1173.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Іпотекодавець (ТОВ Екстрім ) у добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості ТОВ Новекс Дім (ідентифікаційний код 32873818) за Кредитним договором № 70/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 21 лютого 2007 року, з урахуванням змін, внесених додатковими договорами до нього, передає, а Іпотекодержатель (Банк) приймає у власність за вартістю і на умовах, визначених цим Договором, належне Іпотекодавцю на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 7,1566 га, кадастровий номер 2611092001:22:001:0123 , що розташована в с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, цільове призначення для будівництва готельно-котеджного комплексу, канатно-трасових витягів та гірськолижної траси.

Згідно п. 3.3. Договору сторони погодили, що після набуття права власності на об`єкт нерухомості за умовами цього Договору Іпотекодержатель зобов`язаний здійснити реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості.

На підставі Договору 02 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. прийнято рішення (індексний номер 16211364) про державну реєстрацію права власності Банку на Земельну ділянку, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис № 7201292.

Отже, позивачем було набуто права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

У ході проведення заходів ліквідаційної процедури ПАТ Дельта Банк виявлено факт припинення права власності банку на нерухоме майно шляхом винесення державним реєстратором рішень та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно Інформаційної довідки від 13 січня 2017 року № 78078309 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомості (Земельної ділянки), 12 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щуром О.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 31827797) про припинення права власності Банку на Земельну ділянку та реєстрацію цього права за новим власником ТОВ Ловеч ЛТД (запис про право власності № 16858890 від 03 жовтня 2016 року).

При цьому, підставою для внесення таких записів стало ухвалення Апеляційним судом Київської області рішення від 30 червня 2016 року у справі № 357/2212/16-ц.

У подальшому приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. прийнято рішення від 13 жовтня 2016 року індексний номер 31859122 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме про припинення права власності ТОВ Ловеч ЛТД на вказану Земельну ділянку та реєстрацію цього права за новим власником ТОВ ФІМІРА (запис про право власності № 16891842 від 13 жовтня 2016 року), підстава Договір купівлі-продажу, серія та № 1036, виданий 13 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Колейчиком В.В.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно була здійснена з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяжень, державну реєстрацію яких було проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав.

Скаржник зазначає, що лише державний реєстратор у разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав, робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації.

Від інших учасників справи заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі правовідносини стосуються встановлення правомірності рішень приватних нотаріусів про припинення права власності AT Дельта Банк на земельну ділянку та про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ Ловеч ЛТД , про припинення права власності ТОВ Ловеч ЛТД на ту ж саму земельну ділянку та про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ТОВ ФІМІРА .

Відносини, пов`язані з виконанням договору іпотеки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України Про іпотеку .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог банку на нерухоме майно, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність рішень приватних нотаріусів щодо припинення права власності AT Дельта Банк на земельну ділянку, набутого в результаті укладення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 жовтня 2014 року не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між ПАТ Дельта Банк , Товариством з обмеженою відповідальністю ФІМІРА , Товариством з обмеженою відповідальністю ЛОВЕЧ ЛТД стосовно виконання договору іпотеки, зокрема припинення права власності ПAT Дельта Банк на земельну ділянку, набутого в результаті укладення Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 жовтня 2014 року. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.

Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Важливо, що на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 квітня 2009 року у справі № 21-367во09, від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 13 червня 2018 року у справі № 803/1125/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 817/2398/15, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 Про верховенство права (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_1 (Нідерланди), ОСОБА_2 (Швейцарія), ОСОБА_4 (Сполучене Королівство), ОСОБА_5 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Станєв проти Болгарії ( Stanev v. Bulgaria ), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щура Олега Івановича, Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Яремчанської міської ради, треті особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю ФІМІРА , Товариство з обмеженою відповідальністю ЛОВЕЧ ЛТД , про оскарження рішень та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко