Постанова

від 21.08.2019 по справі 1.380.2019.000634

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6052/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

за участю представника позивача Цигинка В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Коренєва Маргарита Вікторівна на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року про закриття провадження у справі , прийняту суддею Хомою О.П. о 15 годині 17 хвилині у місті Львові, повний текст складений 08.05.2019 року у справі за позовом Приватного підприємства Коренєва Маргарита Вікторівна до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Державного підприємства Прозорро. Продажі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Приватне підприємство Коренєва Маргарита Вікторівна (надалі - ПП Коренєва Маргарита Вікторівна , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Державного підприємства Прозорро. Продажі (надалі - ДП Прозорро. Продажі ) про визнання дій та бездіяльності Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, які полягають у проведенні 10.12.2018 приватизації способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 72,9 кв.м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 12 та пл. Ринок, 13, нежитлове приміщення першого поверху (під індексами 44-1, 44-2, 44-3 XXVIII), загальною площею 28,8 кв.м, розташованого у будинку №12 на пл. Ринок у м. Львові та нежитлового приміщення першого поверху (під індексами 25-1, 25-2) загальною площею 44,5 кв.м, розташованого у будинку №13 на пл. Ринок у м. Львові, в порушення ухвали Господарського суду Львівської області у справі №914/2225/18 від 07.12.2018 про забезпечення позову протиправними;

- визнати дії та бездіяльність ДП Прозорро. Продажі , які полягають у проведені 10.12.2018 приватизації способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 72,9 кв.м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 12 та пл. Ринок, 13, нежитлове приміщення першого поверху (під індексами 44-1, 44-2, 44-3 XXVIII), загальною площею 28,8 кв.м, розташованого у будинку №12 на пл. Ринок у м. Львові та нежитлове приміщення першого поверху (під індексами 25-1, 25-2), загальною площею 44,5 кв.м, розташованого у будинку №13 на пл. Ринок у м. Львові, в порушення ухвали Господарського суду Львівської області у справі №914/2225/18 від 07.12.2018 про забезпечення позову, - протиправними;

- визнати результати проведеного 10.12.2018 електронного аукціону по продажу нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 72,9 кв.м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 12 та пл. Ринок, 13, нежитлове приміщення першого поверху (під індексами 44-1, 44-2, 44-3 XXVIII), загальною площею 28,8 кв.м, розташованого у будинку №12 на пл. Ринок у м. Львові та нежитлове приміщення першого поверху (під індексами 25-1, 25-2), загальною площею 44,5 кв.м, розташованого у будинку №13 на пл. Ринок у м.Львові, через електронну торгову систему Prozorro - недійсними.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року закрито провадження у справі відповідно до ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обґрунтовує вимоги тим, що Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вчиняючи дії щодо проведення 10.12.2018 приватизації способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень діяв не як суб'єкт владних повноважень, а як власник майна.

Крім того, позивач звернувся до суду за захистом свого права як орендар приміщення з метою запобігти реалізації орендованого майна третім особам, а в такому випадку спірні правовідносини за своїм змістом є приватно-правовими. Також суд зазначив, що ДП Прозорро. Продажі не є суб'єктом владних повноважень, а є державним підприємством.

Не погодившись із ухвалою суду, ПП Коренєва Маргарита Вікторівна подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо відчуження відповідно до закону комунального майна. Відтак, відповідач у даній справі не є суб'єктом, який має право на розпорядження комунальним майном, та, відповідно не діяв як власник цього майна, а є органом місцевого самоврядування, який виконує делеговані радою повноваження щодо приватизації комунального майна.

Також звертає увагу, що позивач звернувся до суду з метою оскарження дій відповідача, які полягали у невиконанні судового рішення. За результатами розгляду даної справи у позивача не виникнуть та не припиняться жодні права чи інтереси майнового характеру.

Крім того зазначає, що ДП Прозорро. Продажі є єдиним суб'єктом, який визначений Кабінетом Міністрів України адміністратором електронної торгової системи з продажу об'єктів малої приватизації та, відповідно здійснює публічно - владні управлінські функції, на виконання делегованих Кабінетом Міністрів України повноважень.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача , перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зазначений висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2019 року у справі №461/1891/17.

Позивач оскаржує дії і бездіяльність Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, що виразились у проведенні 10.12.2018 приватизації способом продажу на аукціоні нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 72,9 кв.м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 12 та пл. Ринок, 13 та нежитлове приміщення першого поверху (під індексами 25-1, 25-2), загальною площею 44,5 кв.м, розташоване у будинку №13 на пл. Ринок, у м.Львові.

Покликання апелянта на те, що відповідач у даній справі не є суб'єктом, який має право на розпорядження комунальним майном та, відповідно, не діяв як власник цього майна, а діяв як суб'єкт владних повноважень не заслуговує на увагу суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 10 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об'єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об'єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об'єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об'єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Згідно з частиною п'ятою статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до пункту 31 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення

Таким чином, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради як орган місцевого самоврядування, реалізує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб'єктом господарських відносин.

Відповідно до ст.30 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.

Таким чином, за загальним правилом, спори щодо приватизації комунального майна належать до господарської юрисдикції.

При цьому судова практика і раніше була зорієнтована на те, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умови наявності у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом. Господарські суди вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду).

При визначенні підсудності даної справи слід виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Відповідно до ч.2 ст. 4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За правилами пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Виходячи з наведеної норми та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, спір щодо приватизації майна має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №125/703/16-ц та від 16.06.2018 року у справі №910/5640/16.

Крім того, суд не бере до уваги покликання апелянта на те, що ДП Прозорро. Продажі є єдиним суб'єктом, який визначений Кабінетом Міністрів України адміністратором електронної торгової системи з продажу об'єктів малої приватизації, а тому здійснює публічно - владні управлінські функції, оскільки згідно із запитом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України не є суб'єктом владних повноважень, а є державним підприємством.

Згідно з частиною четвертою статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Коренєва Маргарита Вікторівна залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року про закриття провадження у справі № 1.380.2019.000634 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повний текст судового рішення складено 22.08.2019