Постанова

від 21.08.2019 по справі 805/4187/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №805/4187/16-а

адміністративне провадження №К/9901/31384/18; К/9901/31386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та Державної фіскальної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у складі суддів Кониченка О.М., Бабіча С.І., Трояндової О.В. на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у складі суддів Компанієць І.Д., Васильєвої І.А., Ястребової Л.В. у справі № 805/4187/16-а за позовом Приватного підприємства "Радіус" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Приватне підприємство "Радіус" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі), Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган, відповідач 2 у справі, ДФС України) в якому просило визнати незаконними дії відповідачів щодо невизнання і неприйняття уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, поданого позивачем 24 жовтня 2016 року; зобов`язати ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за серпень 2016 року у розмірі 80641 грн та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року №0000051202/16686 за формою "ВІ", яким визначено Підприємству податкове зобов`язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 20069,75 грн.

25 квітня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано незаконними дії податкового органу щодо невизнання і неприйняття уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, поданого Приватним підприємством Радіус 24 жовтня 2016 року. Зобов`язано відповідача 1 прийняти уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2016 року, поданий Приватним підприємством Радіус 24 жовтня 2016 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з істотного порушення відповідачем прав платника податків щодо не прийняття податкової звітності.

18 липня 2017 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області щодо невизнання і неприйняття уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року, поданого Приватним підприємством "Радіус" 24 жовтня 2016 року. Зобов`язано податковий орган прийняти уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2016 року, поданого Приватним підприємством "Радіус" 24 жовтня 2016 року. Зобов`язано ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за серпень 2016 року у розмірі 80641 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року №0000051202/16686 за формою "ВІ", яким Підприємству визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 20069,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що у податкового органу не було правових підстав для не прийняття уточнюючого розрахунку і не визнання його податковою звітністю. В уточнюючому розрахунку за серпень 2016 року позивач відмовився від бюджетного відшкодування та суму від`ємного значення 80641 грн заявив в зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відтак наявні підстави і для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму на яку ПП "Радіус" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за серпень 2016 року у розмірі 80641 грн та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року №0000051202/16686.

У серпні 2017 року відповідачі подали касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України, в якій вони, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначають, що уточнюючий розрахунок поданий не у зв`язку з самостійним виявленням помилки, як це передбачено статтею 50 Податкового кодексу України, а в результаті проведеної перевірки. Крім того, вважають, що позивач не мав права подавати уточнюючого розрахунку під час адміністративного оскарження акта перевірки, вважаючи безпідставними твердження судів попередніх інстанцій про завершення перевірки на дату подання уточнюючого розрахунку.

22 вересня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 08 серпня 2017 року, справу № 805/4187/16-а витребувано з Донецького окружного адміністративного суду.

09 жовтня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

11 січня 2018 року справа №805/4187/16-а надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

1 березня 2018 року справа №805/4187/16-а разом з матеріалами касаційних проваджень № К/800/31384/18, К/9901/31386/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

У запереченні на касаційні скарги позивач посилається на їх необґрунтованість та просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи, що на час розгляду справи у Верховному Суді, постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, тому перегляду підлягає лише постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Приватне підприємство Радіус зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №32879280, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

У період з 12 жовтня 2016 року по 19 жовтня 2016 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Підприємством бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за серпень 2016 року за результатами чого складено акт від 19 жовтня 2016 року №304/05-15-12-02/32879280 (далі - акт перевірки).

У висновках акта перевірки зазначено:

- порушень при відображені ПП Радіус у декларації за серпень 2016 року від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 80641 гривень та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 362 гривні не встановлено;

- на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України Підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року на 80279 грн.;

- занижено суму, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 80279 грн.

Позивач не погодившись з висновками акта перевірки звернувся надав до відповідача заперечення від 25 жовтня 2016 року №40.

31 жовтня 2016 року відповідач листом №16623/10/05-15-12-02 надав відповідь на заперечення, у якій зазначив, що висновки викладені у акті перевірки є обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог Податкового кодексу України.

01 листопада 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051202/16686, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80279 грн та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 20069,75 грн.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з абзацом першим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Статтею 102 Податкового кодексу України визначається строк у 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України надається платнику податків право на надання уточнюючих податкових декларацій у межах строку, встановленого статтею 102 цього Кодексу.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що податковий орган може не прийняти податкову декларацію у випадку якщо остання не відповідає вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України щодо наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20 вересня 2016 року позивачем засобами електронного зв`язку подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість №9172973622 за серпень 2016 року з додатками. У рядку 19 декларації сума від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, рядку 20.2 декларації та додатку 3 до неї позивачем відображено суму що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 80641 грн.

24 жовтня 2016 року позивач у зв`язку з самостійним виявленням помилок у декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 рік подав засобами електронного зв`язку уточнюючий розрахунок №9200189973, яким суму від`ємного значення 80641 грн заявив в зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

26 жовтня 2016 року відповідач листом №16244/10/05-15-12-02 повідомив позивача про не прийняття такого уточнюючого розрахунку як податку звітність з огляду на порушення підпункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України та наказу ДПІ України від 14 червня 2012 року №516 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України , а саме: платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок на має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору який перевіряється контролюючим органом.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що перевірка Підприємства проведена у період з 12 жовтня 2016 року по 19 жовтня 2016 року, за результат якої складено акт перевірки від 19 жовтня 2016 року №304/05-15-12-02/32879280. Отже перевірка закінчилася 19 жовтня 2016 року. При цьому, уточнюючий розрахунок наданий позивачем 24 жовтня 2016 року, тобто вже після проведення такої перевірки.

Твердження відповідача щодо обмеження подачі уточнюючого розрахунку позивачем під час адміністративного оскарження акту перевірки Суд визнає безпідставним, оскільки згідно з нормами 50.1, 50.2 статті 50 Податкового кодексу України таке обмеження платника податків можливе лише під час перевірки, однак платник податків не позбавлений можливості подати таку звітність після її проведення, що й було вчинено позивачем.

З урахуванням наведеного, враховуючу імперативний характер статті 49 Податкового кодексу України, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обов`язок контролюючого органу прийняти поданий позивачем уточнюючий розрахунок, який є податковою звітністю та поданий з дотриманням норм Податкового кодексу України.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2016 року №0000051202/16686 та зобов`язання ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму на яку Підприємство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за серпень 2016 року у розмірі 80641 грн, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що платнику податків надано право враховувати від`ємне значення у зменшення суми податкового боргу, а у разі відсутності податкового боргу відшкодувати. Також, платник податків має право зараховувати від`ємне значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому, від`ємне значення яке враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди або підлягає бюджетному відшкодуванню не повинно перевищувати суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Тобто, за наявністю податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого боргу в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Відповідно до акта перевірки відповідач посилався на те, що сума обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України складає 361,51 грн.

Згідно з актом перевірки причиною від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є здійснення у березні 2016 року імпортних операцій (папір газетний у рулонах), що складає в березні 2013 року 90,9% від загального обсягу придбання. При цьому, перевіркою правомірності формування та визначення податкового кредиту та податкових зобов`язань згідно з чинного законодавства порушень не встановлено.

В матеріалах справи містяться митні декларації форми МД-2: 700020000/2016/001157 яка прийнята митним органом 02 березня 2016 року та якою визначено розмір податку у сумі 49488,63 грн, 700020000/2016/001225, яка прийнята митним органом 09 березня 2016 року та якою визначено розмір податку у сумі 48811,63 грн, 700020000/2016/001518, яка прийнята митним органом 28 березня 2016 року та якою визначено розмір податку у сумі 47263,57 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснено передплату за митне оформлення по вищезазначеним митним деклараціям 02 березня 2016 року на суму 48000 грн, 02 березня 2016 року на суму 48000 грн, 09 березня 2016 року на суму 49000 та 28 березня 2016 року на суму 49000 грн.

Як вбачається з декларації за березень 2013 року зазначені суми податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України, були відображені у розділі податковий кредит.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, оскільки сплачені позивачем при митному оформленні суми податку, підтверджується відповідними митними деклараціями, порушень щодо їх зарахування до податкового кредиту відповідачем в ході передвіки не виявлено, та враховуючи, що перевіркою підтверджено правомірність формування позивачем від`ємного значення з податку на додану вартість у податкових деклараціях, зазначені суми відповідно до пункту 200.4 статті 200 та пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, повинні бути враховані при визначені суми податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує посилання ДФС України на те, що внесення передплати за митне оформлення імпорту товару не є безумовною підставою для включення її до формули обчислення суми податку.

Крім того, з облікової картки позивача вбачається, що на момент отримання контролюючим органом податкової декларації у позивача був наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі більш ніж 77 тис. грн, відповідачем за рахунок зазначених сум бюджетного відшкодування здійснено погашення вказаного податкового боргу. Тобто, відповідачем за податковою декларацією за серпень 2016 року прийнята до відшкодування сума яка обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність твердження податкового органу щодо порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України щодо завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року на 80279 грн та заниження суми, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 80279 грн.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційні скарги відповідачів залишаються без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 805/4187/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду